Ухвала суду № 41037129, 29.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/800/31174/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі № 826/14518/13-а

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Сервіс»

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області 09.09.2013 подала до суду позов про стягнення податкового боргу в сумі 29692477,40 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.09.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, позов залишено без розгляду.

Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи в ході судового розгляду справи позов без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернувшись 09.09.2013 до суду з позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосованих за рішенням позивача від 13.02.2008 № 0000422301/517, позивач пропустив річний строк звернення до суду з позовом, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, тобто після закінчення 10-денного терміну для добровільної сплати відповідачем штрафних санкцій.

При цьому суд вказав, що факт оскарження відповідачем до суду рішення про застосування штрафних санкцій не впливає на перебіг строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення таких санкцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції виходить з такого.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Підстави, що надають податковому органу право на звернення до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів - адміністративно-господарських санкцій виникли з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, - після сплину визначеного в ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР строку.

Таким чином, право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у позивача виникло з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави, що полягали у несплаті до бюджету штрафних (фінансових) санкцій, тобто з наступного дня, після дня, коли сплинув строк добровільної сплати штрафних санкцій за рішенням від 13.02.2008 № 0000422301/517, а саме, з урахуванням вихідних та святкових днів: з 26.02.2008.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено зупинення річного строку звернення до суду з позовом про стягнення коштів за рішенням суб'єкта владних повноважень у випадку оскарження такого рішення до суду.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР не передбачено зупинення чи продовження строків сплати порушником штрафних (фінансових) санкцій у разі оскарження в судовому порядку рішень контролюючих органів про накладення таких санкцій.

З огляду на викладене, оскарження суб'єктом господарювання рішення про визначення йому штрафних (фінансових) санкцій контролюючим органом не зупиняє перебігу строку звернення до суду з позовом про стягнення таких штрафних (фінансових) санкцій, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій встановлено, що несвоєчасне звернення позивача до суду з позовом здійснено за відсутності об'єктивних перешкод, що не спростовано і доводами касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що залишення без розгляду адміністративного позову, поданого після закінчення строків, установлених законом, є обґрунтованим.

Посилання позивача в касаційні скарзі на норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ є безпідставними, оскільки застосовані за рішенням відповідача штрафні (фінансові) санкції, стягнення яких є предметом позову, є адміністративно-господарськими санкціями, а не податковим зобов'язанням у розумінні цього Закону.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без змін, а ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Н.Є. Маринчак

Ю. І. Цвіркун