Ухвала суду № 41031595, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9628/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УкрЕнергоПоліс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УкрЕнергоПоліс", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач) від 21.02.2014 року №26626552202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 94556,00 грн., в тому числі, 78932,00 грн. за основним платежем та 15624,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21.02.2014 року №26626552202.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказу від 23.01.2014 №266 та письмового повідомлення від 23.01.2014 року №101/26-55-22-02 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УкрЕнергоПоліс" щодо проведення фінансово-господарських операцій з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд", ТДВ "СК "Рада", (ТДВ "СК "Відродження України"), та ТДВ "СК "Сяйво" в частині операцій перестрахування за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, про що складено акт перевірки від 06.02.2014 року №115/26-55-22-02/32707743.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 року №26626552202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 94556,00 грн., в тому числі, 78932,00 грн. за основним платежем та 15624,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві та, в подальшому, до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.04.2014 року №3805/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 20.06.2014 року №11070/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарг позивача відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки відповідача про наявність порушень є необ'єктивними, необґрунтованими і документально непідтвердженими, а також беручи до уваги надані позивачем докази, які підтверджують правомірність не включення позивачем до доходу від страхової діяльності сплачених на користь ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" платежів за договорами перестрахування, а тому податкове повідомлення-рішення протиправне та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1). Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 №85/96-ВР перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Таким чином колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що системний аналіз наведених вище норм свідчить, що у випадку укладення страховиком договорів страхування та подальшого перестрахування цих страхових ризиків у перестраховика, суми коштів за договорами перестрахування включаються до доходу від страхової діяльності перестраховика.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновків акта перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова, на загальну суму 91382,00 грн., в тому числі, за 4 квартал 2010 року на 12450,00 грн., за 1 квартал 2011 року на 7297,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 9140,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 6485,00 грн., за 2 квартал 2012 року на 14033,00 грн., за 4 квартал 2012 року на 41977,00 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов до такого висновку, оскільки під час перевірки встановлено, що ПрАТ "СК УкрЕнергоПоліс" проведено операції з передачі ризиків (страхування майна від нещасних випадків) у перестрахування з підприємствами-перестраховиками, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний страховий захист прийнятих ризиків, а саме: ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд", ТДВ "СК "Рада", (ТДВ "СК "Відродження України") та ТДВ "Страховик" (ТДВ "СК "Сяйво"), що підтверджується висновками перевірок контролюючих органів щодо дотримання зазначеними платниками податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період, протягом якого позивачем було укладено з цими платниками податків договори перестрахування, які викладені у відповідних актах перевірок ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд", ТДВ СК "Рада", (ТДВ СК "Відродження України") та ТДВ "Страховик" (ТДВ СК "Сяйво").

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано копії однотипних договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії): від 01.07.2009 року №СТ-0701/03, укладеного між ТОВ "Страховик" та ЗАТ "СК "УкрЕнергоПоліс"; від 01.10.2009 року №ВУ-10014/03, укладеного між ТДВ "СК "Відродження України" та ЗАТ "СК "УкрЕнергоПоліс"; від 10.12.2009 року №ПФ-1210/01, укладеного між ЗАТ "Прогрес-Фонд" та ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс", предметом яких є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які сторони мають намір укласти надалі.

Згідно з умовами вказаних договорів, кожна зі сторін, що підписала даний договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях сторін (пункт 1.1 договорів).

На підставі даних договорів сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків). Ковер-ноти є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договорів).

Предметом конкретного договору перестрахування (ковер-нота, сліпа) є зобов'язання однієї сторони (перестраховика, цесіонера) за обумовлену в ковер-ноті плату (перестрахувальну премію) відшкодувати іншій стороні (перестрахувальнику, цеденту) частину витрат, що виникли в результаті здійснення перестрахувальником страхової виплати за оригінальним договором страхування (пункт 1.3 договорів).

Також вказаними договорами визначено, в тому числі, механізм передачі ризиків у перестрахування (розділ 2 договорів), механізм відшкодування збитків (розділ 4 договорів).

З наявних у матеріалах справи документів, судом першої інстанції правомірно встановлено, що ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" передало у перестрахування ПрАТ "Прогрес-Фонд" страхові ризики по страхувальниках: ТОВ "Пропріо-Хрещатик", ТОВ "Паладіс-Центр", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на загальну суму 99807,48 грн. відповідно до договорів ретроцесії від 29.03.2011 року №01/03-2011, від 28.12.2011 року №01/12-2011, від 28.12.2011 року №02/12-2011, від 30.03.2012 року №01/03-2012.

Згідно з договорами ретроцесії від 28.12.2012 року №01/12-2012, від 08.10.2012 року №01/10-2012, від 27.06.2012 року №01/06-2012 ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" передало у перестрахування ТДВ "СК "Сяйво" страхові ризики по страхувальникам: ТОВ "Пропріо-О", ОСОБА_4, ТОВ "Паладіс-Центр", ТОВ "Бровтек", ТОВ "МДОЦ", ПрАТ "Будівельна компанія "Укренергобуд" на загальну суму 266717,10 грн.

На підставі договорів ретроцесії від 27.12.2010 року №01/12-2010, від 29.10.2010 року №01/10-2010, ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" передало у перестрахування ТДВ "СК "Відродження України" страхові ризики по страхувальниках: ТОВ "Паладіс-Центр", ДП ВАТ "Київхліб" "Білоцерківський хлібокомбінат" на загальну суму 49802,08 грн.

Зазначені договори надавались також позивачем до перевірки, що вбачається з акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Також з акта перевірки судом першої інстанції встановлено, що проведення розрахунків ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" з ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" підтверджується наданими до перевірки журналами-ордерами за рахунком 63.

Відповідно до частини першої статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Частиною третьою статті 12 Закону України "Про страхування" встановлено, що договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Відповідно до пункту 2 "Порядку реєстрації договорів перестрахування", затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.03.2011 №153, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за №642/19380 (в редакції, чинній на час укладення позивачем договорів перестрахування страховиком (цедентом, перестрахувальником)-резидентом у Держфінпослуг реєструються: договори перестрахування, укладені із страховиками (перестраховиками)-нерезидентами; договір перестрахування (договори перестрахування), укладений (укладені) з одним і тим самим страховиком (перестраховиком)-резидентом, у разі якщо сума перестрахового (перестрахових) платежу (платежів) за ним (ними) дорівнює (дорівнюють) або перевищує (перевищують) протягом календарного року сумарно 150000 гривень. Інші договори перестрахування підлягають реєстрації у страховика (перестраховика) та страховика (цедента, перестрахувальника).

Оскільки, перевіркою не встановлено, що ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" є нерезидентами, а також враховуючи те, що сума перестрахового платежу за вказаними вище договорами перестрахування не перевищувала 150 тис. грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені між позивачем та ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" договори перестрахування не підлягали реєстрації у Держфінпослуг.

Також, як вбачається з акта перевірки, відповідачем не встановлено дефектів у правовому статусі ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво", відсутності у вказаних товариств відповідних ліцензій на здійснення того чи іншого видів страхування на момент укладення між ними та позивачем договорів перестрахування.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що перевіркою не встановлено жодного випадку незабезпечення реального страхового захисту ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" прийнятих від ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" на перестрахування ризиків, зокрема, невиплати вказаними перестраховиками страхових виплат по страхових випадках перестрахувальнику.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на акти перевірок ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" і зазначені в них обставини, так як вони не спростовують наданих позивачем первинних документів, оскільки правильність ведення податкового обліку з податку на прибуток має підтверджуватися відповідними засобами доказування, якими в даному випадку є договори перестрахування, які містять усі необхідні відомості щодо змісту та обсягу спірних господарських операцій.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, додержання податкової дисципліни контрагентами платника податків не може негативно впливати на податковий облік такого платника податків.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ. Відповідачем, в порушення ст.71 КАС України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені між ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" та ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" договори перестрахування, а також укладені між ними договори про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), є належними та достатніми доказами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача з перестрахування з ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво".

Відтак, суми платежів за вказаними договорами підлягали включенню до доходу від страхової діяльності перестраховиків - ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво".

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.