Вирок № 41031396, 23.10.2014, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1220/14-к

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

23.10.2014 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря - Хижняк К.А., прокурора - Толочко А.О., розглянувши у судовому засіданні в м.Баштанка Миколаївської області кримінальне провадження № 12013160140000042 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, смт. Новгородка Кіровоградської області, українця, гр..України, працюючого водієм в ПАТ «Кіровоградграніт», одруженого, з повною загально-середньою освітою, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участі прокурора - Толочко А.О., захисника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

З обвинувального акту вбачається, що 12.01.2013 біля 09.30 годин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи технічно справним автомобілем MAN 26.390 державний номер НОМЕР_1 з причепом Koegel AWE 18 державний номер НОМЕР_2, в умовах недостатньої видимості (100-205 м), спричиненої туманом та ожеледі на дорожньому покритті, рухався автодорогою «Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв» у напрямку у бік м. Кіровоград зі швидкістю 60-65 км/год. У попутному напрямку за 20 м попереду рухався автомобіль Volvo FH-400 з напівпричепом під керуванням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. Рухаючись позаду зазначеного транспортного засобу продовж біля 10 км, ОСОБА_1 мав намір виконати його обгін. Під'їжджаючи до 191 км вказаної автодороги, ОСОБА_1 в порушення вимог п.12.2 Правил дорожнього руху України , згідно якого: «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги», з метою виконання маневру обгону підвищив швидкість до 70-80 км/год., за умов що його допустима швидкість руху з врахуванням загальної видимості елементів проїзної частини дороги, мала складати не більше 47,6 км/год., та в умовах недостатньої видимості, яка відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України визначена як: «видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, умовах туману, дощу, снігопаду, тощо» в порушення вимог п.14.6 «г» Правил дорожнього руху України : «обгін заборонено: г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості», почав виконувати обгін автомобіля Volvo FH-400 з напівпричепом та з вказаною метою виїхав на смугу зустрічного руху. В цей час в зустрічному напрямку по смузі зустрічного руху рухався автомобіль DAF FT CF 85.410 державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом цистерною Burg BPDO12-27 державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, зі швидкістю 50-60 км/год., разом з пасажиром ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7. Виявивши зустрічний транспортний засіб на смузі свого руху, ОСОБА_4 вжив заходів щодо зупинення керованого ним автомобіля шляхом застосування гальмування. Водій автомобіля MAN 26.390 державний номер НОМЕР_1 з причепом Koegel AWE 18 державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 на той момент порівнявся з автомобілем Volvo FH-400 та вважаючи, що у вказаній дорожній обстановці він не встигне закінчити маневр обгону чи повернутись в смугу свого руху, або ж уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом застосування гальмування, скерував автомобіль в поле, що знаходилось за узбіччям по напрямку його руху ліворуч, не зменшуючи швидкості руху. Уникнути зіткнення транспортних засобів не вдалось та відбулось контактування між кабіною автомобіля DAF FT CF 85.410 державний номер НОМЕР_3 та правою частиною причепа Koegel AWE 18 державний номер НОМЕР_2 на смузі руху автомобіля DAF FT CF 85.410 державний номер НОМЕР_3 біля її правого краю, внаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля DAF FT CF 85.410 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої ключиці зі зміщенням, забито-рваної рани правої гомілки, численних саден нижніх кінцівок, які відповідно до висновку експерта Миколаївського обласного бюро СМЕ № 327 від 25.02.2013 відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я на строк більше 21 доби.

У вказаній дорожній ситуації водій автомобіля MAN 26.390 державний номер НОМЕР_1 з причепом Koegel AWE 18 державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав керуватись пунктами 12.2 , 14.6 «г» Правил дорожнього руху України та причиною вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_1 зазначених пунктів Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

15 жовтня 2014 року в м.Баштанка Миколаївської області між учасниками кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_5 на підставі ст.ст.468, 469, 471 КПК України укладено угоду про примирення.

Обвинувачений в судовому засіданні заявив клопотання про затвердження угоди про примирення з потерпілим і просив призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та дав згоду на застосування узгодженого виду та міри покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Потерпілий ОСОБА_5 підтримав заявлене обвинуваченим клопотання, зазначивши, що укладення угоди є добровільним.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим.

Згідно укладеної угоди про примирення, ОСОБА_1 визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Збитки потерпілому кримінальним правопорушенням відшкодовані. Сторони кримінального провадження погоджуються на призначене покарання ОСОБА_1, за ч.1 ст.286 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами, з іспитовим строком на 1 рік.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_1, повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_1, скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.286 КК України, що також підтверджується матеріалами даного кримінального провадження.

Судом встановлено, що угода про примирення, укладена між підозрюваним ОСОБА_1, та потерпілим ОСОБА_5, відповідає вимогам ст.ст.468,469,471,474 КПК України та вимогам КК України. Так, вказана угода укладена у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, дії ОСОБА_1, за ст.286 ч.1 КК України кваліфіковані вірно. Умови укладеної угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. У суду не має підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не помирилися. Підстав для неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, суд не вбачає.

Враховуючи наведене, суд вважає, можливим затвердити угоду про примирення, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1, та потерпілим ОСОБА_5.

Адвокат ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_1, в судовому засіданні заявили клопотання про звільнення його від покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», так як має на вихованні та утриманні неповнолітніх дітей: доньку: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, який набрав законної сили 19.04.2014 року, зі змінами від 06.05.2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинене ним кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є кримінальним правопорушенням невеликої тяжкості, обвинувачений не позбавлений батьківських прав, має дітей, яким не виповнилось 18 років, а тому суд не вбачає перешкод для звільнення обвинуваченого від покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, який набрав законної сили 19.04.2014 року, зі змінами від 06.05.2014 року.

За такого, враховуючи наявність клопотання обвинуваченого ОСОБА_1, про застосування відносно нього амністії, відсутність підстав, що не дозволяють застосування амністії, передбачених ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році", ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", та те що на момент набрання цим Законом чинності обвинувачений має неповнолітніх дітей, яким не виповнилося 18 років, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_1, від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році".

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Цивільний позов прокурора про стягнення витрат за проведене стаціонарне лікування потерпілого підлягає до задоволення.

Підлягають стягненню з обвинуваченого документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судово-автотехнічних експертиз в розмірі 9445,90 грн.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно ст.100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.314, 373, 374, 475 КПК України

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про примирення від 15 жовтня 2014 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12013160140000042.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Застосувати ст.. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Застосувати відносно ОСОБА_1 п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, який набрав законної сили 19.04.2014 року, зі змінами від 06.05.2014 року, та звільнити його від відбування призначеного покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Цивільний позов прокурора задоволити повністю: стягнути з ОСОБА_1 ідент. код.: НОМЕР_5 прож.: АДРЕСА_1 на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради (м.Миколаїв 54027, вул..Адміральська 20) р/р 31413544700003 в місцевий бюджет Заводського району м.Миколаєва, код ЄДРПОУ 37992781 МФО 826013, код платежу 24060300, кошти в сумі 2342 грн.71 коп., витрачених на лікування ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області процесуальні витрати за проведення судово-автотехнічних експертиз в сумі 9 445 (дев»ять тисяч чотириста сорок п»ять) гривен 90 копійок.

Речові докази - автомобіль DAF FT CF 85.410 державний номер НОМЕР_3 з напів причепом цистерною Burg BPDO12-27 державний номер НОМЕР_4 та автомобіль MAN 26.390 д.н. НОМЕР_1 з причепом Koegel A WE 18 д.н. НОМЕР_2., - повернути володільцям.

Запобіжний захід до ступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України , до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ: