Ухвала суду № 41030814, 20.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/26296/13-ц Провадження № 22-ц/772/3033/2014Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С. Доповідач Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 20 жовтня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

Суддів: Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

За участю сторін: представника Ленінського відділу ДВС ВМУЮ - Медяного В.Г., представника Кізь І.С. - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області подання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи ТОВ «ПМК Адат» Кізь Ігоря Степановича,

за апеляційною скаргою Кізь Ігоря Степановича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи ТОВ «ПМК Адат» Кізь Ігоря Степановича.

Посилається на те, що на виконанні в Ленінському відділі ДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу №902/310/13-г від 30.04.2013 року, виданого Господарським судом Вінницької області про стягнення боргу з ТОВ «ПМК Адат» на користь ТОВ «Шинна компанія». При відкритті виконавчого провадження боржнику було надано строк самостійно виконати вимоги виконавчого документа до 11.06.2013 року. У зв'язку з невиконанням вимог виконавчого документа в наданий для самостійного виконання строк розпочате примусове виконання даного рішення. А саме, винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про арешт коштів на рахунках боржника, направлено платіжні вимоги для списання коштів з арештованих рахунків боржника. Також було встановлено, що за боржником не зареєстровані транспортні засоби та відсутні в реєстрі відомості щодо реєстрації за боржником речових прав на нерухоме майно. Вимогу державного виконавця від 30.07.2013 року боржник проігнорував.

Разом з тим, з метою майнового стану боржника 01.08.2013 року було здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому документі, однак двері в приміщення ніхто не відчинив, і на виклик, який було залишено боржник до відділу не з'явився. Станом на 29.10.2013 року заборгованість ТОВ «ПМК Адат» залишається не погашеною. Крім того, до відділу надійшла заява стягувача про направлення до суду зазначеного подання. Згідно відповіді Головного управління статистики у Вінницькій області від 11.06.2013 року керівником ТОВ «ПМК Адат» є Кізь І.С. Тому вважають, що є усі підстави для обмеження громадянина Кізь І.С. у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року подання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції задоволено.

Тимчасово обмежено керівника боржника - юридичної особи - ТОВ «ПМК Адат» - Кізь І.С. у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань ТОВ «ПМК Адат» наказу №902/310/13-г від 30.04.2013 р., виданого Господарським судом Вінницької області (а.с.23).

В апеляційній скарзі Кізь І.С. просить ухвалу суду першої інстанції від 31 жовтня 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою закрити провадження в зазначеній цивільній справі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права (а.с.30).

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі, що з'явилися до суду, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду від 31 жовтня 2014 року скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви Ленінського відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи ТОВ «ПМК Адат» Кізь І.С., суд першої інстанції виходив з того, що постановою заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції медяного В.Г. від 04.06.2013 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 30.04.2013 року про стягнення з ТОВ «ПМК Адат» на користь ТОВ «Шинна компанія» 20060,00 грн. основного боргу; 2267,06 грн. пені; 140,16 грн. інфляційних; 453,42 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Постановою заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби від 04.06.2013 року накладено арешт на майно ТОВ «ПМК Адат» та заборонено його відчуження. Постановою заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби від 21.06.2013 року накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ТОВ «ПМК Адат» у банках. Згідно інформаційної довідки від 04.06.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «ПМК Адат» відомості відсутні.

Відповідно до повідомлення УМВС України у Вінницькій області від 25.06.2013 року за ТОВ «ПМК Адат» транспортні засоби не зареєстровані.

Також місцевий суд виходив з того, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на 11.06.2013 р. керівником юридичної особи - ТОВ «ПМК Адат» є Кізь І.С., який на виклики державного виконавця щодо виконання наказу виданого Господарським судом Вінницької області не з'явився.

Таким чином, місцевий суд, враховуючи вимоги п.2 указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 року, зважаючи на загальну суму боргу підприємства, а також те, що Кізь І.С. є керівником підприємства-боржника прийшов до висновку про необхідність подання.

Також в ухвалі суду зазначається, що ініціатор подання не з'явився, письмово просив розглянути подання у його відсутність.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з такими твердженнями суду першої інстанції, оскільки вважає, що даний висновок суду є передчасним, а тому є не достатньо обґрунтованим.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положенням статті 17 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV зі змінами визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Так, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами, так і накази господарських судів.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України, яка міститься у главі VI ЦПК «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)». Де за змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст. 17 Закону N 606-XIV, примусове виконання яких здійснюється ДВС.

Хоча Господарський процесуальний кодекс України не містить відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цього Кодексу та норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України. Однак, містить розділ XIV «Виконання рішення, ухвали, постанови».

Тому ст.377-1 ЦПК України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

Зі змісту положення статті 377-1 ЦПК України вбачається, що питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Пунктом 1 ч.1 та п.3 ч.18 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом та у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.6, п.5 ч.1 ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо діють неврегульовані договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, державним виконавцем при зверненні до суду із вказаним поданням було надано як копію наказу про виконання рішення господарського суду, копію постанови про відкриття виконавчого провадження, так і копії інших виконавчих документів. Однак, будь-яких інших доказів на підтвердження факту ухилення боржника від своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання суду надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Так, неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання. Проте у випадку необхідності з'ясування судом обґрунтованості внесеного подання, явку держаного виконавця до суду може бути визнано обов'язковою.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.2 прохальної частини подання, державний виконавець просив суд повідомити про час розгляду подання Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у строки, передбачені вимогами чинного законодавства. Також просив подання розглянути без участі державного виконавця. Однак, місцевий суд на зазначене належної уваги не звернув та належним чином повідомлення державного виконавця про розгляд вказаного подання в порядку, визначеному ч.6 ст.74 ЦПК України не здійснив.

Частиною 6 ст.74 ЦПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув та передчасно дійшов висновку про задоволення подання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи ТОВ «ПМК Адат» Кізь І.С., чим порушив норми процесуального права та відповідно встановлений порядок для вирішення даного питання. Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, доведенню факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Згідно п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 303, 307, 312, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Кізь Ігоря Степановича задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: підпис. В.М. Медяний

Судді: підписи. О.В. Ковальчук

В.В. Жданкін

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний