Ухвала суду № 41030706, 13.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 202/2823/12 Провадження № 22-ц/772/2762/2014Головуючий в суді першої інстанції Хмель Р. В.Категорія 39Доповідач Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 13 жовтня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Матківської М.В., Медвецького С.К.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5, П`ятківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, ОСОБА_6, про визнання права власності в порядку спадкування та визнання заповіту недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.

Посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_8 у віці 79 років та похоронена в с. П`ятківка, Бершадського району. Після смерті матері залишилося спадкове майно, а саме : житловий будинок - А, 1950-х років забудови, загальною площею-27,8 кв.м, житловою площею - 21,8 кв.м., вхідний майданчик - а; з господарськими будівлями та спорудами: сарай-Б, В, споруди 1-3, розташовані в АДРЕСА_1.

Спадкоємцями майна ОСОБА_8 є її діти - позивачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а також її внуки - ОСОБА_3 та ОСОБА_9

При житті ОСОБА_8 на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами 15.08.2007 року склала заповіт на ОСОБА_4 та 10.06.2009 року на ОСОБА_9, яка фактично прийняла спадщину. Однак, ОСОБА_9 померла і спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 належним чином не оформила, так як на частину спадкового майна претендували також вони, як діти померлої, оскільки вважають, що мають право на обов'язкову частину у спадщині за законом, і є інвалідами І та ІІ груп.

Після смерті ОСОБА_9 спадкова справа не заводилась, а спадкове майно прийняли її дочка ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_6, які постійно проживали з нею на час відкриття спадщини.

Однак, їх мати за життя спірний житловий будинок на своє ім'я не оформила, у зв'язку з чим вони вважають, що мають право на спірне спадкове майно після смерті їх матері ОСОБА_8 в рівних частинах, оскільки у разі смерті власника нерухомого майна, первина реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника /спадкоємця/ повинно вирішуватись у судовому порядку.

Просили ухвалити рішення, яким визнати за ними в рівних частках право приватної власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері ОСОБА_8 на вищезазначене спадкове майно.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2012 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_5 (т.1 а.с.43).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 04.10.2012 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а провадження у справі закрито.

Однак, ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17.09.2013 року зазначену ухвалу суду першої інстанції від 04.10.2012 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

21.11.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про поворот виконання рішення суду. Просила повернути їй стягнуті з неї на користь ОСОБА_3 1422 грн. 48 коп. (т. 1 а.с. 144).

В ході розгляду справи в 21.11.2013 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 збільшили свої позовні вимоги, відповідно до яких просили визнати недійсним заповіт від 10.06.2009 року, що зареєстровано у реєстрі №16 П`ятківської сільської ради вчинений на гр.. ОСОБА_9 та призначити почеркознавчу експертизу. Вважають, що даний заповіт вчинений не спадкодавцем, а іншою особою. (т.1 а.с.145,146).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2013 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено П`ятківську сільську раду Бершадського району Вінницької області (т.1 а.с.150).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2013 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, а провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

12.05.2014 року до суду надійшло повідомлення № 330/331/14-21 від 05.05.2014 р. Вінницького відділення КНДІСЕ про неможливість надання висновку (т. 1 а.с. 202-204).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 13 травня 2014 року відновлено провадження у даній справі.

17.06.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про повернення їй коштів в сумі 1293 грн. 16 коп., стягнутих з її пенсії (т. 1 а.с. 234).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 01 липня 2014 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_6 (т.1 а.с.246).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_7 в частині визнання за ним права власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого і АДРЕСА_1, залишено без розгляду. В решті позовних вимог продовжено розгляд справи по суті (т.2 а.с.17).

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2, як за спадкоємцем, що має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/6 частину житлового будинку - А, 1950-х років забудови, загальною площею-27,8 кв.м., житловою площею-21,8 кв.м., вхідний майданчик-а, з господарськими будівлями та спорудами: сарай - Б, В, споруди 1-3, що розташовано в АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1185,40 грн., стягнуті відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 04.10.2012 року та скасованої ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17.09.2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 79 грн. на користь державного бюджету.

В решті позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.21-23).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 19 серпня 2014 року скасувати та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції або постановити нове рішення, яким визнати за нею право приватної власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду щодо обставин справи не відповідають дійсності.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони у справі не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином про час і місце розгляду справи, тому справа розглянута у їх відсутність, оскільки згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_8 спадкове майно прийняли її спадкоємці: син ОСОБА_7, дочка ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_9 Інші особи спадкове майно після смерті ОСОБА_8 не прийняли так як разом з нею не проживали та не звертались із відповідною заявою до органів нотаріату.

За життя 18.07.2007 року ОСОБА_8 вчинила заповіт на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №53 та посвідчений секретарем П'ятківської сільської ради 18.07.2007 року, а саме на: належне їй на праві власності на земельну ділянку державний акт серія ВН № 031181, належне їй право власності на майновий пай серія ВІ ІІ№009514 все, що їй буде належати на день смерті по закону де б не знаходилося майно (т. 1 а.с. 108).

Згодом 15.08.2007 року ОСОБА_8 вчинила заповіт на ім'я ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №66 та посвідчений секретарем П'ятківської сільської ради 18.07.2007 року, а саме на: належний їх на праві власності житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.109).

В подальшому 10.06.2009 року ОСОБА_8 вчинила заповіт, посвідчений секретарем П'ятківської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за №16, яким все своє майно заповіла ОСОБА_9, а саме на: все її майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося і на що вона матиме право за законом (т. 1 а.с. 130).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 була заведена в Бершадській нотаріальній конторі за № 910/2010 від 30.11.2010 року.

08.12.2010 року ОСОБА_9 подала до Бершадської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 21).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.04.2011 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла. Після її смерті, відповідно до листа завідувача Бершадською державною нотаріальною конторою №351/01-16 від 31.10.2013 року спадкова справа не заводилась (т. 1 а.с.99). Однак її дочка ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_6 прийняли спадкове майно належним чином відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до повідомлення експерта №330/331/14-21 від 05.05.2014 року (а.с.203-204) провести судово - почеркознавчу експертизу метою якої є встановлення дійсності підпису ОСОБА_8 на заповіті від 10.06.2009 року є неможливо у зв'язку з недостатністю додаткових зразків підпису заповідача, отримання яких є неможливим, так як вона померла. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують той факт, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не підписувала заповіт вчинений від її імені на ім'я ОСОБА_9 від 10.06.2009 року, тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання заповіту недійсним не знайшли свого обґрунтування у судовому засіданні та не підлягають задоволенню судом.

Таким чином, враховуючи перелік осіб, які належним чином прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8, а також той факт, що суд не вбачає підстав для скасування вищеописаного заповіту від 10.06.2009 року, суд дійшов висновку, що відповідно ст.1223 ЦК України право на спадкування за заповітом одержують особи, визначені у статті 1235 ЦК України.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, згідно ст. 1276 ЦК України, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відповідно до частини 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що до кола спадкоємців, які на день розгляду справи мають право на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_8 входять ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які являючись інвалідами, мають право на обов'язкову частку у спадщині, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які в порядку спадкової трансмісії можуть успадкувати частину спадкового майна, яке б могла успадкувати померла ОСОБА_9, будучи спадкоємицею за заповітом.

Відповідно до ст.1271 ЦК України ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вважаються спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9, оскільки як слідує із досліджених письмових доказів, вони не заявили про свою відмову від спадщини.

Також судом встановлено, що спадщина відумерлою не визнавалась.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 має право на 1/6 частину зазначеного житлового будинку, оскільки у разі спадкування за законом вона успадкувала б 1/3 частину даного будинку, так як ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги щодо повороту виконання, про який просить ОСОБА_2, оскільки встановлено, що відповідно до виконавчого документу, виданого на підставі ухвали суду від 04.10.2012 року про затвердження мирової угоди, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 1185, 40 грн., що відображено у довідці ВДВС Бершадського РУЮ № 737 від 21.11.2013 року (а.с. 235) та довідці УПФУ у Бершадському районі №3113/06-39/02 від 12.11.2013 року (а.с. 236). Проте, згідно заяви ОСОБА_2 (а.с. 234) вона просить повернути їй стягнуті з неї кошти у розмірі 1293, 16 грн., яка є завищеною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 380 ЦПК України, питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання ОСОБА_2 в доводах апеляційної скарги на невірне на її думку визначення судом першої інстанції її частки в спадковому майні та необхідність у зв'язку з цим скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про визнання за нею права приватної власності на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані доводи викладені без будь-якого на те обґрунтування та підтвердження, а тому не спростовують доводів суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а викладені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. М.В. Матківська

С.К. Медвецький

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний