Ухвала суду № 41029484, 30.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 876/7949/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Макарика В.Я., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

13 лютого 2013 року управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області (далі - УПФУ в м. Стрию) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - ВДВС ГУЮ у Львівській області) від 29 грудня 2012 року серії ВП № 10116243 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також позивач просив зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження ВП № 8023900 з примусового виконання виконавчого листа № 7/159 А від 06.10.2008 року.

Постановою від 15 квітня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в м. Стрию подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що для примусового виконання до відділу виконавчої служби позивач скерував виконавчий лист №7/159 А від 06.10.2008 року про стягнення заборгованості в сумі 2179,44 грн., яка виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суд першої інстанції належної оцінки вказаним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.04.2008 року по справі № 8/84 порушено провадження у справі про банкрутство ДП ,,Угерський спиртовий завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

06.10.2008 року Господарський суд Львівської області видав виконавчий лист за № 5/159 А про стягнення з ДП ,,Угерський спиртовий завод" в користь УПФ України у Стрийському районі Львівської області 2179,44 грн..

29.12.2012 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову у виконавчому провадженні серії ВП № 10116243 про повернення стягувачу виконавчого документа - виконавчого листа № 5/159 А, виданого 06.10.2008 року Господарським судом Львівської області, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України ,,Про виконавче провадження".

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України ,,Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Пунктом 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП ,,Угерський спиртовий завод" введений 16.04.2008 року і на сьогоднішній день не скасований, справа про банкрутство не припинена, заборгованість перед УПФУ у Стрийському районі в сумі 2179,44 грн. виникла до введення мораторію (про що позивач підтверджує в апеляційній скарзі), а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій та постанови відповідача.

Державний виконавець діяв у відповідності до наведених нормативно-правових актів, оскільки в даному випадку заборона на проведення виконавчих дій щодо стягнення на підставі виконавчих документів прямо передбачена Законом.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі № 813/1151/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді В.Я. Макарик

Л.Я. Гудим