Постанова № 41028980, 25.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 вересня 2014 року 13 год. 19 хв. № 826/13646/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 25 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 вересня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання недійсним та скасування висновку відповідача, викладеного у листі від 16 червня 2014 року № 6826/10/26-59-06-24, що "операція із внесення платником податку основних засобів до статутного фонду інших юридичних осіб є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою";

- зобов'язання відповідача у порядку п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України (далі - ПК України) надати позивачу нову податкову консультацію про те, що операція із внесення платником податку основних засобів у процесі виділення (п. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98 ПК України) до статутного фонду інших юридичних осіб (п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України) не є об'єктом оподаткування ПДВ.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки висновок відповідача суперечить нормам податкового законодавства.

Ухвалою суду від 12 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 25 вересня 2014 року судом, згідно з ч. 1 ст. 52 КАС України, допущено заміну первинного відповідача на належного - державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 22 вересня 2014 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Листом від 30 травня 2014 року № 54 позивач звернувся до відповідача про надання роз'яснення щодо застосування норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) у відповідному випадку, а саме чи може позивач розраховувати на застосування пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196, пп. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98 ПК України та на відповідне фактичне звільнення від сплати ПДВ при передачі частини свого майна до статного фонду (капіталу) іншого платника податків в обмін на корпоративні права.

Листом від 16 червня 2014 року № 6826/10/26-59-06-24 відповідач повідомив позивача про те, що операція із внесення платником податку основних засобів до статутного фонду інших юридичних осіб є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач прийняв рішення про часткову реорганізацію згідно з пп. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98 ПК України, під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

У ході судового розгляду справи представники позивача пояснили, що позивач має намір створити на території Російської Федерації юридичну особу шляхом виділення частини зі свого майна та передачі його у якості внеску до статутного фонду такої новоствореної юридичної в обмін на корпоративні права.

Актуальним питанням можливості здійснення такої господарської операції є визначення необхідності сплати ПДВ або відсутності необхідності такої сплати.

Згідно з пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України, не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

Тобто, як вбачається з викладеного, відокремлення частини майна позивача із подальшою його передачею у якості внеску до статутного фонду новоствореної юридичної особи, в обмін на відповідні корпоративні права, підпадає під дію пп. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98, пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України, у зв'язку з чим не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Аналогічна позиція міститься у листах Державної податкової адміністрації України від 22 лютого 2011 року № 4956/7/16-15/7-26 та Державної податкової служби України від 06 квітня 2012 року № 6140/6/15-3415-19, № 10164/7/15-3417-19.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту листа відповідача від 16 червня 2014 року № 6826/10/26-59-06-24, за його переконанням, операція із внесення платником податку основних засобів до статутного фонду інших юридичних осіб є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою.

При цьому, відповідач посилається на пп. "а" п. 185.1 ст. 185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, які є загальними нормами, у той час як норми пп. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98, пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України є спеціальними.

Тобто, в загальному поставка товарів є об'єктом оподаткування ПДВ, однак, у випадку із обміном частини майна на корпоративні права діють спеціальні норми, що дозволяють не оподатковувати таку операцію ПДВ.

Як також пояснили у ході судового розгляду справи представники позивача та що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, партнери позивача у бізнесі - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест") разом із позивачем мають на меті здійснити обмін свого майна на корпоративні права, у зв'язку з чим вказане товариство також звернулося до контролюючого органу із листом про надання роз'яснення, який є аналогічним листу позивача від 30 травня 2014 року № 54. Поряд з цим, на відміну від відповідача державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві зайняла позицію, яка повністю відповідає позиції позивача та ТОВ "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест" щодо застосування норм ПК України.

Викладене, за переконанням суду, свідчить про взаємно суперечливі тлумачення одних і тих же норм ПК України з боку як позивача і відповідача, так й інших осіб.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого орган.

Неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків призводить до можливості прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з п. 53.1, п. 53.3 ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про наявність підстав та, як наслідок, необхідність задоволення заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати висновок державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, викладений у листі від 16 червня 2014 року № 6826/10/26-59-06-24, що "операція із внесення платником податку основних засобів до статутного фонду інших юридичних осіб є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою".

3. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у порядку пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України надати товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (ідентифікаційний код 33447980) нову податкову консультацію про те, що операція із внесення платником податку основних засобів у процесі виділення (підпункт 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 Податкового кодексу України) до статутного фонду інших юридичних осіб (підпункт 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України) не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 06 жовтня 2014 року