Постанова № 41027162, 07.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 жовтня 2014 року 12 год. 30 хв. № 826/11420/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 серпня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16 травня 2014 року № 0002342201, № 0002362201, № 0002402201, № 0002412201 та від 30 липня 2014 року, № 0003912201, № 0003932201, № 0003952201, № 0003992201 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Після усунення виявлених недоліків позову, ухвалою суду від 15 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла. Поряд з цим, 04 вересня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 08 вересня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 березня по 07 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29 квітня 2014 року складено акт № 3747/26-51-22-01/32912720 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 184531,00 грн., у тому числі за: І квартал 2011 року - 69093,00 грн.; 2013 рік - 115438,00 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у загальному розмірі 2230680,00 грн., у тому числі за: 2011 рік - 291647,00 грн.; 2012 рік - 1151594,00 грн.; 2013 рік - 787439,00 грн., чим порушено пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 13 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- занижено податок на додатну вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 487946,00 грн., у тому числі за: січень 2011 року - 16195,00 грн.; лютий 2011 року - 22035,00 грн.; травень 2011 року - 1544,00 грн.; червень 2011 року - 9272,00 грн.; липень 2011 року - 3775,00 грн.; вересень 2011 року - 14112,00 грн.; жовтень 2011 року - 20284,00; листопад 2011 року - 35847,00 грн.; грудень 2011 року - 10666,00 грн.; січень 2012 року - 37627,00 грн.; лютий 2012 року - 45201,00 грн.; березень 2012 року - 11622,00 грн.; квітень 2012 року - 549,00 грн.; травень 2012 року - 28,00 грн.; червень 2012 року - 12286,00 грн.; липень 2012 року - 14104,00 грн.; серпень 2012 року - 11378,00 грн.; вересень 2012 року - 15380,00 грн.; листопад 2012 року - 23248,00 грн.; грудень 2012 року - 34796,00 грн.; січень 2013 року - 27197,00 грн.; лютий 2013 року - 13885,00 грн.; березень 2013 року - 17564,00 грн.; квітень 2013 року - 1503,00 грн.; травень 2013 року - 3970,00 грн.; червень 2013 року - 14747,00 грн.; серпень 2013 року - 11262,00 грн.; вересень 2013 року - 11023,00 грн.; жовтень 2013 року - 13847,00 грн.; листопад 2013 року - 8699,00 грн.; грудень 2013 року - 52942,00 грн., завищено податкові зобов'язання у розмірі за: березень 2011 року - 1730,00 грн.; квітень 2011 року - 15616,00 грн.; серпень 2011 року - 7293,00 грн.; жовтень 2012 року - 3049,00 грн.; липень 2013 року - 954,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 ПК України;

- несвоєчасно подано податкові декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, І квартал 2012 року, ІІ квартал 2012 року, ІІІ квартал 2012 року, 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, податкові декларації з ПДВ за квітень 2011 року, грудень 2011 року, чим порушено абз. 3 п. 120.1 ст. 120 ПК України;

- неподання, подання із порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених на користь платника податків, суми утриманих з них податку) тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі 510,00 грн.;

- занижено суму податкового зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів у загальному розмірі 385408,98 грн., у тому числі за: І квартал 2011 року - 9540,00 грн.; ІІ квартал 2011 року - 17133,75 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 29722,50 грн.; IV квартал 2011 року - 29722,50 грн.; І квартал 2012 року - 53008,35 грн.; ІІ квартал 2012 року - 53583,09 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 53583,09 грн.; IV квартал 2012 року - 53583,09 грн., І квартал 2013 року - 85532,63 грн., чим порушено пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 249.6 ст. 249 ПК України;

- неподання податкової звітності з екологічного податку за розміщення відходів за період І- IV квартали 2011 року, І-IV квартали 2012 року, І квартал 2013 року, чим порушено п. 250.2 ст. 250 ПК України;

- занижено суму податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води за період із 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року у загальному розмірі 34908,57 грн., у тому числі за: І квартал 2011 року - 2028,69 грн.; ІІ квартал 2011 року - 2410,48 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 2323,88 грн.; IV квартал 2011 року - 2848,03 грн.; І квартал 2012 року - 3066,90 грн.; ІІ квартал 2012 року - 1805,32 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 3291,62 грн.; IV квартал 2012 року - 3655,91 грн.; І квартал 2013 року - 3575,18 грн.; ІІ квартал 2013 року - 3014,98 грн.; ІІІ 2013 року - 2961,66 грн.; IV 2013 року - 3925,92 грн., чим порушено п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.2 ст. 326, п. 328.4 ст. 328 ПК України;

- неподання податкових декларацій зі збору за спеціальне використання води за І-IV квартали 2011 року, І-IV квартали 2012 року, І-IV квартали 2013 року, чим порушено п.п. 328.2, 328.3 ст. 328 ПК України.

Заперечення на акт перевірки залишено без розгляду.

На підставі акту перевірки, 16 травня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №№ 0002332201, 0002342201, 0002352201, 0002362201, 0002372201, 0002382201, 0002392203, 0002402201, 0002412201.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження:

- податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року № 0002382201 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 6800,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року № 0002372201 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 8500,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року № 0002332201 скасовано в частині 850,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року № 0002352201 скасовано в частині 1020,00 грн.

Залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року:

- № 0002342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 451446,00 грн. за основним платежем та у розмірі 116886,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0002362201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 115438,00 грн. за основним платежем та у розмірі 28859,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0002392203 (яке позивачем у судовому порядку не оскаржується);

- № 0002402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "збір на спеціальне використання води" у розмірі 32879,88 грн. за основним платежем та у розмірі 7618,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0002412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах" у розмірі 375868,98 грн. за основним платежем та у розмірі 89684,81 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). При цьому, збільшено суму основного платежу на 861,07 грн., а також суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на 215,27 грн.

У зв'язку з викладеним, враховуючи скасування в частині відповідних податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року, 30 липня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003912201, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2720,00 грн. за платежем "збір за спеціальне використання води";

- № 0003932201, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1360,00 грн. за платежем "надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах";

- № 0003952201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах" у розмірі 861,07 грн. за основним платежем та у розмірі 215,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0003992201, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 6120,00 грн. за платежем "податок на прибуток".

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 27 лютого 2014 року № 250-П "Щодо проведення планової виїзної документальної перевірки".

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

1. Оскаржуване рішення № 0002342201.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що в акті перевірки відсутні роз'яснення сум відхилень задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податкових зобов'язань, а саме відсутня конкретизація, по якому контрагенту відбулося те чи інше заниження або завищення, та по якому кореспондуючому рахунку у бухгалтерському обліку позивача.

Відповідачем не надано будь-яких обґрунтувань та підтвердження суми завищення податкового зобов'язання позивачем.

В акті перевірки не зазначено, що позивачем здійснюються нарахування та оплата ПДВ за житлово-комунальні послуги, надані населенню по даті складання або виписки рахунків, квитанцій, що підтверджують факт надання послуг. Поряд з цим, позивачем завищуються податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки не здійснюються нарахування і оплата ПДВ за касовим методом, як передбачено п. 187.10 ст. 187 ПК України.

При наявних фактичних завищеннях нарахування та оплати ПДВ у позивача не може виникнути заниження нарахування та сплати такого податку.

Висновки, які містяться в акті перевірки щодо ПДВ, є помилковими.

Відповідачем до оскаржуваного рішення № 0002342201 не додано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, що є порушенням п. 58.1 ст. 58 ПК України.

В акті перевірки зазначено, що правочини, укладені між позивачем та приватним підприємством "Ремфарба" (далі - ПП "Ремфарба"), є фіктивними виходячи з акту від 23 грудня 2013 року № 655/3 про відсутність підприємства за податковою адресою. Однак, господарські відносини позивача та ПП "Ремфарба" існували у квітні 2011 року, квітні 2012 року та квітні 2013 року, тобто до дати складання вказаного акту.

На підставі укладених між позивачем та ПП "Ремфарба" договорами вказане підприємство постачало позивачу фарбу та інші матеріали згідно з видатковими накладними для благоустрою прибудинкових територій, які обслуговує позивач. Підтвердженням чинності вказаних правочинів, відповідно до пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, є рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти видачі та списання товарно-матеріальних цінностей.

Податкова накладна від 05 квітня 2013 року № 19 зареєстрована ПП "Ремфарба" у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт отримання позивачем товарів підтверджується відповідними видатковими накладними.

Згідно з нормами цивільного законодавства, існує презумпція правомірності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочини, укладені між позивачем та ПП "Ремфарба", не визнавалися судом недійсними, отже, є чинними.

Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Відповідач таким правом не скористався.

У зв'язку з безпідставним нарахуванням відповідачем зобов'язання зі сплати ПДВ, також безпідставним є нарахування зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Крім того, сума штрафних санкцій розрахована не у відповідності до п. 123.1 ст. 123 та п. 7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

2. Оскаржуване рішення № 0002362201.

Згідно з п. 13 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення ПК України, тимчасово до 1 січня 2014 року датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку, крім випадків, якщо таке надходження відбувається у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Відповідно до первинних документів позивача, а саме оборотно-сальдових відомостей по рахунках 361, 364 по кредиту, крім надходжень коштів, також відображаються нараховані пільги та субсидії за житлово-комунальні послуги, що надаються позивачем населенню. Нарахування таких пільг та субсидій підтверджено шляхом надання оборотно-сальдової відомості по рахунку 365, 48. Також по кредиту 364 відображається оплата заборгованості, що утворилася станом на 01 квітня 2011 року.

Нараховані пільги та субсидії, оплата заборгованості не повинні відноситься до доходів підприємства та не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Необхідно враховувати частину коштів, які надійшли як помилкові та обліковуються по кредиту рахунку 364 ("неопізнані платежі") і повертаються платникам.

При цьому, відповідачем викладене не враховано, у зв'язку з чим в акті перевірки зазначено про недостовірну суму дебіторської заборгованості станом на 01 квітня 2011 року.

У ході перевірки відповідачем також не враховано операції з корегування платежів на підставі бухгалтерських довідок, які помилково відповідачем враховані як оплата у перевіряємому періоді.

Висновки щодо заниження та завищення позивачем доходу від операційної діяльності є помилковими.

Відповідачем до оскаржуваного рішення № 0002362201 не додано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, що є порушенням п. 58.1 ст. 58 ПК України.

У зв'язку з безпідставним нарахуванням зобов'язання зі сплати податку на прибуток, безпідставним також є нарахування зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. Оскаржуване рішення № 0002402201.

В акті перевірки міститься інформація про те, що договори на поставку води з фізичними та юридичними особами позивач не укладав, а тому зобов'язаний сплачувати збір за спеціальне використання води.

Поряд з цим, відповідачем не враховано, що позивач, як виконавець житлово-комунальних послуг (у тому числі централізоване опарення, постачання холодної і гарячої та водовідведення), укладає з кожним власником квартири та нежитлового приміщення договори про надання житлово-комунальних послуг. Такий обов'язок позивача, як виконавця житлово-комунальних послуг, визначено п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення.

Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

З метою надання мешканцям квартир та власникам нежилих приміщень у житлових будинках послуг з централізованого постачання холодної води, 16 лютого 2005 року позивач уклав договір із публічним акціонерним товариством "АК Київводоканал" № 05479/5-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно з п. 323.2. ст. 323, пп. 324.4.1, пп. 324.4.3 п. 324.4 ст. 324 ПК України, не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Збір не справляється: за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку; за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Позивач не здійснює забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, тобто не є спеціальним водокористувачем.

Позивач використовував воду для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб мешканців квартир, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, для поливу прибудинкової території, газонів, кущів, дерев.

Позивач не використовував воду для інших цілей.

В акті перевірки зазначено, що позивач постачав воду до продуктових магазинів, стоматологічних клінік, медичних центрів. Стосовно викладеного у ході судового розгляду справи представники позивача пояснили, що позивач уклав договори про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення. Використання води відбувалося самими продуктовими магазинами, стоматологічними клініками, медичними центрами у кількості, визначеній засобами обліку води, які встановлені на цих об'єктах.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивач не є платником збору за спеціальне водокористування та не повинен його оплачувати.

У зв'язку з безпідставним нарахуванням зобов'язання зі сплати збору за спеціальне використання води, безпідставним також є нарахування зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

4. Оскаржуване рішення № 0002412201.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відходи", збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Об'єктом для нарахування екологічного податку є розміщення відходів, яке складається з двох обов'язкових складових, а саме: розміщення та захоронення.

Відповідно до листа Міністерства екології та природних ресурсів від 04 серпня 2011 року № 14364/07/10-11, основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.

Як зазначено в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 16 грудня 2011 року № 258, місця для тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, не є місцями їх остаточного видалення та не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Аналогічної позиції притримується Міністерство екології та природних ресурсів України (листи від 04 серпня 2011 року № 14364/07/10-11, від 05 вересня 2011 року № 16687/07/10-11).

Місця, де позивач тимчасово зберігав відпрацьовані люмінесцентні лампи, не відносяться до місць їх постійного зберігання (кінцевого видалення) та не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

У листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04 серпня 2011 року № 7/12-8463 зазначено, що у випадку, коли платник податку передає відходи на утилізацію іншим підприємствам, місця такого тимчасового зберігання не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів, а наявність договору зі спеціалізованим підприємством на вивіз таких відходів означає перекладання сплати екологічного податку за розміщення відходів на таке спеціалізоване підприємство.

Метою екологічного податку є акумулювання коштів, необхідних для реалізації заходів щодо зменшення негативного впливу на стан навколишнього природного середовища та стимулювання суб'єктів знижувати обсяги таких викидів.

Тимчасово зберігаючи відпрацьовані люмінесцентні лампи, позивач не здійснював забруднення навколишнього середовища.

26 квітня 2013 року позивач уклав із товариством з обмеженою відповідальністю "Демікон" договір на послуги по прийому відпрацьованих люмінесцентних ламп № 149.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивач не є платником екологічного податку за розміщення відходів.

Згідно з пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 249.1 ст. 249, п. 250.1 ст. 250 ПК України, об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені п. 240.2 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені пп. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 цього Кодексу). Податкові агенти, які визначені пп. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 цього Кодексу, обчислюють суми податку на дату подання митної декларації для митного оформлення.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

При розрахунку суми зобов'язання відповідач розраховував суму надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у наростаючому порядку, додаючи зобов'язання І кварталу 2011 року до зобов'язань, у наступних звітних кварталах.

У зв'язку з безпідставним нарахуванням зобов'язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, безпідставним також є нарахування зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

5. Оскаржуване рішення № 0003912201.

Суд також зазначає, що у зв'язку з відсутністю обов'язку позивача сплачувати збір за спеціальне використання води, відсутній його обов'язок подавати відповідні звіти з цього збору.

6. Оскаржуване рішення № 0003992201.

Суд зазначає, що у зв'язку з відсутністю обов'язку позивача сплачувати податок за розміщення відходів, відсутній його обов'язок подавати відповідні звіти з цього податку.

7. Оскаржуване рішення № 0003992201.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Із суми грошового зобов'язання, зазначеної в оскаржуваному рішенні № 0003992201, вбачається, що при її розрахунку штрафні санкції відповідачем застосовано у подвійному розмірі та не враховано того факту, що до позивача протягом року не застосовувалися штрафи за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності.

Відповідачем до оскаржуваного рішення № 0003992201 не додано розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, що є порушенням п. 58.1 ст. 58 ПК України.

8. Оскаржуване рішення № 0003952201.

Враховуючи безпідставність прийняття оскаржуваного рішення № 0002412201, безпідставним також є прийняття оскаржуваного рішення № 0003952201.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення вище викладених норм у контексті з'ясованих обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 травня 2014 року № 0002342201, № 0002362201, № 0002402201 та № 0002412201.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 липня 2014 року № 0003912201, № 0003932201, № 0003952201 та № 0003992201.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" (ідентифікаційний код 32912720) здійсненим ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин