Постанова № 41028358, 15.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 910/4350/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників:

від позивача: Мерлянова С.М. - представник за довіреністю; Парахін І.Л. - представник за довіреністю;

від відповідача: Петрик Т.В. - представник за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014

у справі № 910/4350/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара"

до Міністерства оборони України

про стягнення 100 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2014 у справі № 910/4350/14, повний текст якого складено 16.05.2014, позов Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" до Міністерства оборони України про стягнення 100 000,00 грн. - задоволено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору №247/1/12/1-61/518 від 18.02.2012, не здійснив оплату за надані позивачем послуги, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 у справі № 910/4350/14 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача 100 000,00 грн. за роботи та послуги з утримання крейсера, передбачені умовами договору №247/1/12/1-61/518 від 18.02.2012 та додатковими угодами до нього, оскільки в між сторонами в період надання позивачем послугу з 20.02.2013 по 26.03.2013 були відсутні правовідносини, зокрема, що на момент нарахування заборгованості, тобто, у період з 20.02.2103 по 26.03.2013 відповідач не брав на себе зобов'язання по оплаті утримання крейсера.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства оборони України по справі № 910/4350/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/4350/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 по справі №910/4350/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи №910/4350/14 призначено на 18.06.2014.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 у справі № 910/4350/14 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) на підставі статті 7 Закону України "Про судову експертизу", провадження у справі № 910/4350/14 - зупинено до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 910/4350/14 до Київського апеляційного господарського суду.

08.09.2014 до Київського апеляційного господарського суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/4350/14 та лист інституту, відповідно до якого ухвала Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 про призначення судової експертизи у справі № 910/4350/14 залишена без виконання, в зв'язку з тим, що питання, поставлені на вирішення судової експертизи, виходять за межі компетенції експертів інституту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 провадження у справі № 910/4350/14 поновлено. Розгляд справи призначено на 15.10.2014.

В судовому засіданні 15.10.2014 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2014 проти апеляційної скарги заперечував, з урахуванням поданого 15..

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 18.02.2012 між позивачем Державним підприємством "Судноплавний завод імені 61 комунара", як виконавцем, та відповідачем Міністерством борони України, як замовником укладено договір № 247/1/12/1-61/518 про закупівлю послуг та робіт за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується у 2012 надати послуги з технічного обслуговування і ремонту, модернізації і розбирання суден, платформ та конструкцій плавучих (надати послуги та виконати роботи з утримання ракетного крейсера проекту 1164, заводський № 2011), зазначені в п. 1.2 договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги та роботи.

Пунктом 3.1 договору визначена гранична ціна договору - 6 085 167,54 грн., яка затверджена протоколом узгодження (додаток № 1 до договору).

Згідно пунктів 4.1. 4.2 договору, розрахунки проводяться відповідачем за фактично надані послуги та виконані роботи на підставі актів приймання-здачі (за формою наведеною у додатку №2).

Оплата здійснюється після затвердження сторонами акту після пред'явлення рахунку (за умов надходження коштів за відповідною бюджетною програмою на рахунок відповідача).

Строк надання послуг та виконання робіт - з 01.03.2012 до 31.12.2012 (п. 5.1 договору).

Позивач зобов'язаний щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу після розгляду ГВП (головне військове представництво) 1301 акт та розрахунково-калькуляційні матеріали. Акт підписується начальником ГВП 1301 та надається на затвердження відповідачу (п. 6. 3.3).

Відповідач зобов'язаний своєчасно приймати надані послуги та виконані роботи через ГВП 1301, сплачувати їх в повному обсязі, відповідно до затвердженого акту (п. 6.1.1).

Згідно пункту 10.1 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2012 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

27.12.2012 між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до договору від, відповідно до якої сторони погодили наступне:

Внести наступні зміни до договору від 18.02.2012 року № 247/1/12/1:

Пункт 1.1. доповнити абзацом наступного змісту:

"На підставі пункту б статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" позивач зобов'язується з 1 січня по 19 лютого 2013 року надати послуги та виконати роботи з утримання корабля зазначені у пункті 1.2.

Обсяг наданих послуг та виконаних робіт у 2013 році не може перевищувати 20 відсотків вартості, визначеної у пункті 3.1. договору.

Зобов'язання відповідача з прийняття і оплати послуг та робіт у 2013 році виникають після укладення відповідної додаткової угоди".

Абзац другий пункту 5.1 викласти у редакції:

"Строк надання послуг та виконання робіт - до 19.02.2013."

1.3 пункт 10.1 викласти у редакції:

"Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.03.2013 року включно."

22.03.2013 між сторонами було підписано додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до якої сторони погодили наступне:

Пункт 3.1 договору викласти у наступній редакції:

"Загальна сума договору складає 7 292 028,87 грн., у тому числі ПДВ 1 215 338,15 грн., яка складається з:

Договірної ціни наданих послуг та виконаних робіт у 2012 році - 6 084 368,34 грн., у тому числі ПДВ 1 014 061,39 грн., що визначена на підставі актів №№ 1-10.

Граничної ціни послуг та робіт у 2013 році (з 1 січня по 19 лютого) - 1 207 660,53 грн., у тому числі ПДВ 201 276,76 грн., що визначена на підставі висновку ГВП 1301 від 17.12.12 № 830 та затверджена протоколом № 2 від Д3.13 (Додаток № 3).

Обсяг фінансування та зобов'язання сторін у 2013 році за загальним фондом складає 1 207 660,53 грн.".

Пункт 10.1 викласти у редакції:

"Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 травня 2013 року включно."

Як зазначав позивач, з метою забезпечення безперервності утримання крейсера в 2013, що й передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.09.2005 № 358, позивачем надавались відповідачу (в особі Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки) усі документи вказані в їх листі від 04.12.2012 № 247/6/4858 для проведення процедури закупівлі в одного учасника послуг та робіт, відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" .

В протоколі переговорів між відповідальними представниками відповідача, як замовника та позивача, учасника щодо закупівлі в одного учасника послуг від 11.01.2013 № 75/2/1/1 зафіксовано, позивачем була надана цінова пропозиція з калькуляційними розрахунками (структури граничної вартості, переліком необхідних робіт,і переліком матеріалів, переліком інших спеціальних витрат) на загальну вартість 6 362 930,04 грн. та на строк надання послуг - з 20.02.2013 до 31.12.2013.

Та зазначено, що договір на закупівлю послуг буде укладено у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України після проведення переговорів з учасником та акцепту його пропозиції відповідно до вимог Закону "Про здійснення державних закупівель", а умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від пропозиції учасника процедури закупівлі.

В повідомленні відповідача від 18.01.2013 № 286/3/188, про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника послуг та робіт з утримання крейсеру у 2013, отриманого позивачем 28.01.2013 учасником - переможцем визначено позивача (п. 5), та зазначено:

- дата оприлюднення та номер оголошення про проведення процедури закупівлі опубліковані в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель: 14.01.2013, ВДЗ № 4/3 (747/3), № 021483 (п. 4).

- дата прийняття рішення про акцепт пропозиції конкурсних торгів 18.01.2013 (п. 7).

- у повідомлені вказаний строк виконання робіт та надання послуг: з 20.02.2013 до 31.12.2013 (п. 2.4).

Ціна ж акцептованої пропозиції конкурсних торгів 6 362 930, 04 грн., що і є ціною послуг та виконання робіт згідно розрахунково-калькуляційних матеріалів виконавця, підписаного від відповідача представником 1301 ГВП та погодженого начальником 1301 ГВП Міністерства оборони України, на період з 20.02.2013 до 31.12.2013 включно.

Зазначене повідомлення про акцепт пропозиції було опубліковано відповідно до ч. З ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" і в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель.

Після чого, 29.01.2013 на адресу позивача надійшов лист з проектом договору про закупівлю послуг та робіт за державні кошти з граничною ціною

6 362 930,04 грн. (п. 3.1) з визначенням строку надання послуг та виконання робіт з 20.02.2013 до 31.12.2013 (п. 5.1), протоколом № 1 (додаток № 1 до проекту договору) узгодження граничної ціни, яка з ПДВ складає 6 362 930,04 грн., з посиланням на висновок ГВП 1301 № 854 від 24.12.2012 та зразок акту прийому - здачі наданих послуг та виконаних робіт з утримання крейсера (додаток 2 до проекту договору).

Починаючи з 11.04.2013 позивачем надсилались на адресу відповідача листи-повідомлення: від 11.04.2013 № 36/420, від 22.05.2013 №36/257, від 29.05.2013 № 36/554 про необхідність зазначення дати у новому договорі строку дії з 20.02.2013 та оплати наданих послуг та використаних робіт з утримання крейсера з 20.02.2013 по 25.03.2013.

У відповідь на що, відповідач листом № 247/6/1965 від 13.05.2013, повідомив про те, що у зв'язку з відсутністю договірних відносин оплата витрат у період з 20.02.2013 до 25.03.2013 є проблематичною. Для вирішення цього питання направлено запит до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, щодо порядку та можливості оплати з 20.02.2013 до 25.03.2013, та буде надана додаткова інформація.

Також в листі начальника ГВП № 1301 наводиться мотивування, що послуги та роботи з утримання корабля з 20.02.2013 до 25.03.2013 знаходяться поза договірними зобов'язаннями та прийманню не підлягають, тому фактична вартість наданих послуг заводом з 20.02.2013 по 25.03.2013 не приймається.

Як зазначав позивач, вартість наданих ним послуг та виконання робіт з утримання крейсера за період з 20.02.2013 по 28.02.2013 на суму 292 741,15 грн., згідно акту №1А прийому-здачі наданих послуг та виконання робіт та за період з 01.03.2013 по 25.03.2013 на суму 575 168,59 грн. згідно акту №2А прийому-здачі наданих послуг та виконання робіт, відповідачем в добровільному порядку не оплачена, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 100 000,00 грн. (в зв'язку з відсутністю коштів по сплаті судового збору в повному обсязі) за надані послуги та використані роботи з утримання Крейсера з 20.02.2013 по 25.03.2013.

Крім того, позивач зазначав, що частину заборгованості, а саме, в розмірі 87 000,00 грн. за період з 20.02.2013 по 25.03.2013 стягнуто з відповідача рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/21775/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг а плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що умовами, укладеного 18.02.2012 між позивачем та відповідачем договору № 247/1/12/1-61/618 про закупівлю послуг та робіт за державні кошти сторони погодили, що позивач зобов'язався у 2012 році надати послуги з технічного обслуговування і ремонту, модернізації і розбирання суден, платформ та конструкцій плавучих (надати послуги та виконати роботи з утримання ракетного крейсера проекту 1164, заводський № 2011), зазначені в п. 1.2 договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги та роботи (п.1.1), строк надання послуг та виконання робіт з 01.03.2012 до 31.12.2012 (п. 5.1); розрахунки проводяться відповідачем за фактично надані послуги та виконані роботи на підставі актів приймання-здачі (за формою наведеною у додатку №2), оплата здійснюється після затвердження сторонами акту після пред'явлення рахунку (за умов надходження коштів за відповідною бюджетною програмою на рахунок відповідача) (п.4.1. 4.2); цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2012 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п.10.1).

Додатковою угодою № 3 до договору від 27.12.2012 сторони внесли зміни до договору, зокрема:

- пункт 1.1. доповнили абзацом наступного змісту:

"На підставі пункту б статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" позивач зобов'язується з 1 січня по 19 лютого 2013 року надати послуги та виконати роботи з утримання корабля зазначені у пункті 1.2. Зобов'язання відповідача з прийняття і оплати послуг та робіт у 2013 році виникають після укладення відповідної додаткової угоди".

- абзац другий пункту 5.1 викладено у редакції: "Строк надання послуг та виконання робіт - до 19.02.2013."

- пункт 10.1 викладено у редакції: "Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.03.2013 року включно."

Крім того, 22.03.2013 між сторонами було підписано додаткову угоду № 4 до договору, умовами якої, зокрема, пункт 10.1 договору сторони виклали у редакції: "Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 травня 2013 року включно."

Відповідно до акту №1А прийому-передачі наданих послуг та виконаних робіт з утримання ракетного крейсера проекту 1164, заводський № 2011 у лютому (з 20 лютого по 28 лютого включно) 2013, позивач в період з 20.02.2013 по 28.02.2013 надав відповідачу послуги та роботи з утримання крейсера вартість яких складає 292 741,15 грн. Зазначений акт підписаний лише позивачем, відповідачем зазначений акт - не підписаний.

Відповідно до акту №2А прийому-передачі наданих послуг та виконаних робіт з утримання ракетного крейсера проекту 1164, заводський № 2011 у березні (за період з 01 березня до 25 березня включно) 2013, позивач в період з 01.03.2013 по 25.03.2013 надав відповідачу послуги та роботи з утримання крейсера вартість яких складає 575 168,43 грн. Зазначений акт підписаний лише позивачем, відповідачем зазначений акт - не підписаний.

Починаючи з 11.04.2013 позивачем надсилались на адресу відповідача листи-повідомлення: від 11.04.2013 № 36/420, від 22.05.2013 №36/257, від 29.05.2013 № 36/554 про необхідність, зокрема, оплати наданих послуг та виконаних робіт з утримання крейсера з 20.02.2013 по 25.03.2013 згідно актів №1 та №2.

У відповідь на листи позивача, відповідач листом № 247/6/1965 від 13.05.2013, повідомив про те, що у зв'язку з відсутністю договірних відносин між сторонами оплата витрат у період з 20.02.2013 до 25.03.2013 є проблематичною. Для вирішення цього питання направлено запит до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, щодо порядку та можливості оплати з 20.02.2013 до 25.03.2013, та буде надана додаткова інформація.

Тобто, листом № 247/6/1965 від 13.05.2013 відповідач не заперечував факт надання позивачем послуг та виконання робіт з утримання крейсера в період з 20.02.2013 до 25.03.2013, будь-яких зауважень чи заперечень з приводу якості, вартості та об'єму наданих послуг, відповідач позивачу не надсилав.

Крім того, надання позивачем та отримання відповідачем послуг (виконання робіт) з утримання крейсера в період з 20.02.2013 по 28.02.2013 на суму 292 741,15 грн. згідно акту № 1А та в період з 01.03.2013 по 25.03.2013 на суму 575 168,43 грн. згідно акту №2А відповідачем під час розгляду справи, зокрема, в суді апеляційної інстанції, не заперечувалось, як не заперечувалось і те, що надані позивачем та отримані відповідачем послуги (виконані роботи) за період з 20.02.2013 по 28.02.2013 на суму 292 741,15 грн. та за період з 01.03.2013 по 25.03.2013 на суму 575 168,43 грн. відповідачем не оплачені.

Також, рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/21775/13, яким задоволено позов Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в розмірі 87 000,00 грн., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014, встановлено, що фактична вартість наданих позивачем послуг та виконаних ним робіт з утримання крейсера за період з 20.02.2013 по 28.02.2013, складає 292 741,15 грн., і з 01.03.2013 по 25.03.2013, яка складає 575 168,59 грн., згідно актів № 1А та № 2А, загалом на суму 867 909,74 грн. відповідачем не оплачено.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Пункт 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

За вказаних обставин та враховуючи те, що факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з утримання крейсеру за період з 20.02.2013 по 28.02.2013 на суму 292 741,15 грн. та за період з 01.03.2013 по 25.03.2013 на суму 575 168,43 грн. підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи №910/21775/13, доказів оплати наданих позивачем та отриманих відповідачем послуг (виконаних робіт) за період з 20.02.2013 по 28.02.2013 на суму 292 741,15 грн. та за період з 01.03.2013 по 25.03.2013 на суму 575 168,43 грн. ні під час розгляду справи в місцевому господарському суді, ні під час апеляційного провадження, відповідачем не надано, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. заборгованості за надані послуги (виконані роботи) з утримання крейсера підлягає задоволенню.

Щодо посилань апелянта на те, що між сторонами в період надання позивачем послугу з 20.02.2013 по 26.03.2013 були відсутні правовідносини, зокрема, що на момент нарахування заборгованості, тобто, у період з 20.02.2103 по 26.03.2013 відповідач не брав на себе зобов'язання по оплаті утримання крейсера, колегія суддів зазначає, що додатковою угодою №3 до договору від 18.02.2012 № 247/112/1 про закупівлю послуг та робіт за державні кошти сторони погодили строк дії договору до 31.03.2013 включно (п.1.3 додаткової угоди), додатковою угодою № 4 від 22.03.2013 строк дії договору продовжено до 31.05.2013 включно, дані додаткові угоди підписані без будь-яких заперечень як позивачем, так і відповідачем, відповідають вимогам ст. 651 Цивільного кодексу України, у встановленому законодавством порядку недійними не визнавались.

Тобто, в зазначений позивачем період з 20.02.2013 по 25.03.2013, відносини сторін щодо утримання крейсеру були врегульовані договором 18.02.2012 № 247/112/1 про закупівлю послуг та робіт за державні кошти, з урахуванням додаткових угод №3, №4 та у відповідача існували зобов'язання щодо оплати наданих позивачем, обумовлених в договорі послуг.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 у справі № 910/4350/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 у справі № 910/4350/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4350/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала