Рішення № 41028016, 23.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6704/13ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/2070/14 Доповідач у 2 інстанції МалородКатегорія 1 23.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Малорода О.І.

суддів - Ігнатченко Н.В., Поліщука М.А.,

при секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Сіті" на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Сіті", третя особа: ПАТ "КБ "Надра" про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості, а саме: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача передати йому технічну документацію на вказану квартиру.

В позові зазначав, що між ним та відповідачем 29 грудня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до якого він набуває право власності на вказану квартиру після введення в експлуатацію об'єкту капітального будівництва та здійснення ним оплати 100% вартості майнових прав.

Ним було сплачено повну вартість майнових прав на зазначену квартиру, будинок було введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року, проте відповідач не виконав умов договору та не передав йому технічну документацію на вказану квартиру.

Просив задовільнити позовні вимоги.

Рішенням суду позов задоволено.

Визнано за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано відповідача передати позивачу технічну документацію на вказану квартиру.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права при ухваленні рішення.

Мотивує свої вимоги тим, що згідно умов договору позивач придбав лише майнові права на об'єкт нерухомості, а не право власності. Перехід права власності на квартиру умовами договору не передбачено.

Крім того, зазначає, що після інвентаризації площа квартири збільшилась на 67,3 кв.м., проте позивачем було оплачено лише кількість кв.м., що зазначена в договорі - 110,25 кв.м.

Також зазначає, що позивач не звертався до товариства з заявою про видачу йому технічних документів, передбачених умовами договору.

Апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності на АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору ОСОБА_1 набуває право власності на вказану квартиру після введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення ним оплати 100% вартості майнових прав.

Позивач сплатив відповідачу повну вартість майнових прав на спірну квартиру, що підтверджується довідкою відповідача від 29 грудня 2010 року.

16 вересня 2011 року будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, введено в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом серії КС № 16411043016.

При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог, суд мотивував свої висновки тим, що позивач сплатив повну вартість об'єкта інвестиції, виконав умови договору, відповідач, у порушення умов договору купівлі продажу майнових прав від 29 грудня 2010 року, не виконав своїх зобов'язань щодо оформлення права власності на спірну квартиру.

З посиланням на положення ст.ст. 4, 5, 7 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» суд вказав, що позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавства України, тобто об'єкти та результати є власністю інвестора.

Колегія вважає, що суд вірно встановив обставини справи, однак висновки суду не відповідають нормам матеріального права.

Так звертаючись до суду позивач послався на положення ст.. 392, 396, 526, 527, 530-532, 610-612 ЦК України і вважав, що придбавши майнові права на спірну квартиру став її власником, а відповідач не бажає виконувати умови договору купівлі продажу майнових прав.

Встановлено, що умови договору купівлі продажу майнових прав не передбачають переходу права власності на об'єкт нерухомого майна.

Встановлено, що у позивача відсутні докази звернення з вимогою до відповідача про виконання умов договору купівлі продажу майнових прав в частині передачі йому документів, необхідних для оформлення права власності.

Крім того майнові права відмінні від права власності, яке у ОСОБА_1 не виникло і застосування до спірних правовідносин положень ст. 392 ЦК України, за встановлених обставин є передчасним, а тому висновок суду про задоволення позовних вимог не узгоджується з нормами матеріального права.

Відповідно до ст.. 309 ЦПК України, апеляційну скаргу слід задовільнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Сіті" - задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: