Ухвала суду № 41028007, 23.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4664/13-ц Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.Провадження № 22-ц/780/5465/14 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 1 23.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Антоненко В.І., Білоконь О.В.,

При секретарі: Ромашині І.В.

Розглянувши матеріали цивільної скарги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: садове товариство «Ветеран-3» про визнання права власності на садовий будинок та частину земельної ділянки, -

встановила:

У листопаді 2013 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що перебуваючи у шлюбі із померлим ОСОБА_3 побудували у 1988 році будинок у СТ «Ветеран-3» на території Вишгородського району, що підтверджується документами на придбання будівельних матеріалів. Після смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1, вона фактично користується будинком і земельною ділянкою та сплачує кошти по його утриманню. Оформленням документів про право власності на зазначене нерухоме майно не займалася, вважала себе єдиним спадкоємцем, оскільки крім неї ніхто із дітей до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертався. Однак у липні 2013 року її дочка, відповідачка по справі, повідомила, що саме вона є власником будинку та земельної ділянки. Оскільки дочка у будівництві будинку участі не приймала, а будівництво здійснювалось силами та коштами її, покійного чоловіка та сина, з урахуванням положень ст. 22 КпШС УРСР та ст. 377, 1225-1226 ЦК України вважала що спірний будинок має належати їй. Заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.6). Після чого, його дружина, позивачка по справі, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадщина складалась із грошових вкладів у банківській установі (а.с.53 - зворотній, 61, 59 - зворотній). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 жовтня 2010року, ОСОБА_2 є власником садового будинку АДРЕСА_1 у садовому товаристві «Ветеран - 3» Вишгородського району Київської області (а.с. 66). Крім того, відповідно до примірнику державного акту на право власності на земельну ділянку АЖ №211316, відповідачка також є власницею земельної ділянки у тому ж садовому товаристві, відповідно до договору дарування земельної ділянки площею 0, 0509 га від 6 листопада 2007р. №1445 (а.с.74).

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачка зареєструвала право власності на спірний будинок, будучи власником земельної ділянки на підставі договору дарування.

Державний акт про право власності на земельну ділянку у садовому товаристві «Ветеран - 3» Вишгородського району Київської області і договір дарування на користь ОСОБА_2, є чинними на час розгляду справи у суді.

Свідоцтво про право власності на будинок ОСОБА_2 у СТ «Ветеран-3», видане на підставі відповідного рішення виконкому Вишгородської міської ради з урахуванням чинного правочину дарування.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги про скасування свідоцтва про право власності на садовий будинок є необґрунтованими та безпідставними.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом І інстанції та додаткового правового аналізу не поиребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: