Постанова № 41026405, 14.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 820/12377/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2014р. по справі № 820/12377/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна"

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомленя - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" звернулося до суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292202 від 04 червня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», КАС України та невідповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" з питань господарських взаємовідносин з ТОВ "ТД Харківській" за період грудень 2013 року, результати якої оформлені актом №430/20-11-22-02/38278035 від 12 травня 2014 року (а.с. 9-21), яким зафіксовано порушення ст. 185, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2013 року в сумі 37734 грн., донараховано податку на додану вартість в сумі 37734 грн. (а.с. 15-21).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем складене податкове повідомлення - рішення: №0000292202 від 04 червня 2014 року (а.с. 22).

Між позивачем (покупець) та ТОВ "ТД Харківській" (продавець) було укладено договір №30 від 01 листопада 2013 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах, установлених даним договором (а.с. 37-38).

Крім того, в матеріалах справи знаходяться видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, виписки з банку, договір оренди приміщень (а.с. 39-44, 83-97).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів фактичного виконання господарських операцій, у зв'язку з чим, позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що при проведенні вищезазначеної перевірки відповідачем акт Індустріальної ОДПІ ГУ Міндоходів У Харківькійобласті від 25 березня 2014 року № 164/20-36-22-03-07/38157736 «Про можливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Харківський» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 грудня 2013 року по 06 лютого 2014 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чиздійснювавплатникподатку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження виконання господарських операцій позивачем надано копії видаткових, податкових накладних, товарно - транспортних - транспортних накладних, виписки з банку, договір оренди приміщень, акти звірки взаєморахунків за перевіряємий період, звіти про дебетові та кредитні операції, копії яких що знаходяться в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198. 5 статті 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1 та 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що позивачем не були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. Відповідальність за недостовірність ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності передбачена кодексом України про адміністративні правопорушення та не може бути підставою для висновків про завищення податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить о висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. ст.. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2014р. по справі № 820/12377/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпнет Україна».

Скасувати податкове повідомлення - рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів № 0000292202 від 04 червня 2014 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпнет Україна» з Державного бюджету суму сплаченого судового збору у розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) гривні 14 копійок.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.