Ухвала суду № 41026323, 16.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22-ц/790/4522/14 р. Головуючий 1 інстанції Зяброва О.Г.

Справа № 644/12183/13 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: спадкові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коваленко І.П

суддів - Коровіна С.Г., Довгаль А.П.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 19 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2. помер її син ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина і спадкоємцями першої черги за законом є батьки померлого - вона та її колишній чоловік ОСОБА_2

Оскільки квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності їй, ОСОБА_2, померлому ОСОБА_4 та їх дочці ОСОБА_5, то ОСОБА_4 на час смерті належала ? частина даної квартири.

Крім того, ОСОБА_4 на праві власності належала ? частина будинку АДРЕСА_4 на підставі договору дарування.

Вважала, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4, оскільки хоча фактично і був реєстрований разом з померлим весь цей час, проте фактично не проживав за адресою своєї реєстрації, з заявою про прийняття спадщини не звертався. Отже, вона є єдиним спадкоємцем після померлого сина.

В зв'язку з цим просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину будинку АДРЕСА_4.

В судовому засіданні уточнила позовні вимоги, залучила у якості співвідповідача ОСОБА_3 та доповнила позовні вимоги вимогою про визначення ідеальних часток співвласників спірної квартири по ? частині за кожним замість права спільної сумісної власності. Представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені, справа розглянута у їх відсутності.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 19 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/4 частину будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити та задовольнити її вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з"явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст..1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності позиваці, ОСОБА_2, померлому ОСОБА_4 та їх дочці ОСОБА_3 (а.с.56).

Крім того, ОСОБА_4 на праві власності належала ? частина будинку АДРЕСА_4 на підставі договору дарування.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що пітверджується свідоцтвом про смерть ( а.с. 5).

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась із частини квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 38 по вул.Перміській в м.Харкові( а.с.8-10).

Заповіту спадкодавець ОСОБА_4 не залишав.

З заявою про прийняття спадщини в передбачений законом термін звернулась мати померлого - ОСОБА_1 Інших заяв про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило. Дана обставина підтверджується заявою ОСОБА_1 до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори та листом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 28.02.2014р. за № 01-14/1250.

Як вбачається з довідки дільниці № 50 КП «Жилкомсервіс» від 12.11.2013 р. ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 13.03.2002 р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. На час смерті разом із ним були зареєстровані: батько - ОСОБА_2 та сестра - ОСОБА_3 (а.с.13).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що доказів того, що відповідач - батько померлого ОСОБА_4 не прийняв спадщину після померлого сина, позивачкою не надано.

Судом безспірно встановлено, що відповідач постійно зареєстрований у спадковій квартирі з 1996 року, у тому числі й на час відкриття спадщини.

Пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом із ним; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Оскільки відповідач з 1996 року зареєстрований у спадковій квартирі, то він має право на спадкування за законом після смерті свого сина.

Доводи позивачки стосовно того, що відповідач не проживав на час смерті сина в спірній квартирі ,колегією суддів не приймаються.

Так, згідно акту від 26 травня 2014 року, складеного комісією та посвідченого начальником дільниці № 50 КП «Жилкомсервіс» Орджонікідзевського району м.Харкова, ОСОБА_2 не проживає з 2003 року по даний час в квартирі АДРЕСА_1. (а.с.110).

Відповідно до довідки того ж КП «Жилкомсервіс» Орджонікідзевського району м.Харкова від 22.03.2014 року, ОСОБА_2 проживає і постійно зареєстрований в цій квартирі з 09.07.1996 р. (а.с.111).

Отже, ці дві довідки містять відомості, які протирічать одна одній, а тому посилання позивачки тільки на акт від 26 травня 2014 року, складений комісією та посвідчений начальником дільниці № 50 КП «Жилкомсервіс» Орджонікідзевського району м.Харкова, не є беззаперечним доказом.

Відповідач на час відкриття спадщини був зареєстрований за місцем проживання спадкодавця, доказів про його фактичне проживання за іншою адресою матеріали справи не містять.

Не надала таких доказів позивачка і судовому засіданні апеляційної інстанції.

Що стосується доводів позивачки про визначення ідеальних часток права власності співвласників спірної квартири, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові в цій частині.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло, видане 11.03.1999р. органом приватизації житлового фонду ВАТ «Харківській домобудівний комбінат № 1», квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Оскільки при встановленні права спільної сумісної власності на дану квартиру будь-якої домовленості між співвласниками не існувало, рішення суду з цього приводу також не має, то частки кожного із співвласників вважаються рівними, тобто по ? частини спірної квартири за кожним.

На даний час ОСОБА_4 помер, існує спір стосовно спадкування його частки у майні, оскільки позивачка вважає, що ОСОБА_2 спадщину не прийняв.

Отже, підстав для визначення на даний час ідеальних часток немає.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 19 травня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -