Постанова № 41025496, 07.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/5414/14

07 жовтня 2014 року 10год. 37хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Рибалко О.В.

відповідача: представник Маріхін К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2014р. №0000464820, №0000474820, -

ВСТАНОВИВ :

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (далі - позивач, ПАТ "Запоріжтрансформатор") до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.05.2014 №0000464820 та № 0000474820.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях, просив у його задоволенні відмовити та пояснив, що вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями відповідача в період з 16.04.2014 по 30.04.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правильності обчислення від'ємного значення ПДВ за грудень 2013, січень 2014, лютий 2014р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2014р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2013 р., суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2013 р., січні 2014р., результати якої оформлено актом перевірки від 12.05.2014 № 167/28-04-48-20/00213428 (а.с.27-97).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, ПАТ "Запоріжтрансформатор" завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013р. у розмірі 108051 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ПАТ "Запоріжтрансформатор" завищено заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 р. у розмірі 93877 грн.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014 №0000464820 (а.с.10 том 1), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2014 на 93877 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 46938,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0000474820, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2014 на 108051,00 грн.(а.с.12 том 1).

Відповідач в обґрунтування правомірності вказаних податкових повідомлень-рішень зазначає, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами, по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій та відсутність поставок, а саме по господарських операціях з ТОВ "Аріона-Торг" позивач включив до податкового кредиту в грудні 2013 року 654 грн.; по господарських операціях з ТОВ "НВП "Запоріжметрологія" позивач в лютому 2014 року включив до податкового кредиту суму 108051 грн.; по господарських операціях з ТОВ "Ойл Інвест" позивач в грудні 2013 року включив до податкового кредиту суму 93223 грн. (а.с.47-63 том 1, стор.21-37 акту перевірки).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Щодо висновків відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Аріона-Торг" суд зазначає таке.

Між позивачем та ТОВ "Аріона-Торг" укладено договори купівлі - продажу природного газу від 07.10.2013 № А-13-22 та від 29.11.2013, відповідно до яких продавець зобов'язується передати, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти природний газ в 2013 році в об'ємах до 0,938 тис.м.куб. (а.с.136-141, 189-194 том 1).

На виконання договору від 07.10.2013 № А-13-22 ТОВ "Аріона-Торг" виписано податкову накладну № 60 від 31.12.2013 (сума ПДВ - 654,07 грн.) (а.с.144 том 1). Зазначену суму ПДВ позивач на підставі вказаної податкової накладної відніс до податкового кредиту за першою подією - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отримання позивачем від ТОВ "Аріона-Торг" 0,938 тис.куб.м. природного газу підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2013, актом наданих послуг з транспортування 0,938 тис.куб.м. природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2013, складеним між позивачем та ПАТ "Укртрансгаз" Запорізького ЛВУМГ філії УМГ "Харківтрансгаз", актом надання послуг з транспортування і розподілу природного газу від 31.12.2013 (а.с.142-143 том 1), листом ПАТ "Запоріжгаз" від 26.09.2014 № 51-7778 про виділення позивачу фондів природного газу на грудень 2013 року в обсязі 0,938 тис.куб.м. (а.с.3 том 2).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Аріона-Торг" проведено шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, що підтверджується актом від 31.12.2013 (а.с.145 том 1), договором про переведення боргу № У-552 від 31.10.2013 (а.с.195-196 том 1).

Природний газ придбавався позивачем для використання в господарській діяльності (а.с.4-15 том 2).

З огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Аріона-Торг" у грудні 2013 року за договором купівлі-продажу природного газу повністю підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, природний газ використаний у господарській діяльності позивача.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів, а тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 100/26-52-2205/38213308 від 18.02.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аріона-Торг" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, суд не приймає, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. При цьому, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення осіб до виконання робіт. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також необґрунтованими суд вважає посилання відповідача на наявність кримінального провадження стосовно ТОВ "Аріона-Торг" за фактом вчинення фіктивного підприємництва, оскільки лише вирок по кримінальній справі, у відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Доказів наявності такого вироку відповідачем не надано, а тому матеріали досудового розслідування не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи. При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на висновок експерта від 18.03.2014 року № 76, складений головним експертом сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС на Південно-Західній залізниці, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110030000134, в якому встановлено, що підписи від гр. ОСОБА_3 в листі до ДПІ у Деснянському районі за вих. № 11-01/02 від 11.01.2014 року та на копіях документів наданих на експертизу, виконані іншою особою, суд не приймає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Враховуючи положення статей 72 та 83 цього Кодексу висновок експерта для суду не є обов'язковим, а повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі.

Суд зазначає, що висновок експерта не є належним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства та невідповідності документів бухгалтерського і податкового обліку, які надані позивачем на підтвердження факту реальності господарських операцій з придбання природного газу у ТОВ "Аріона-Торг", вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки експертом в межах експертизи не досліджувалася первинна документація, що складена за результатами господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а відтак, вказаний висновок не може бути належним доказом протиправності дій позивача при формуванні даних податкового обліку.

Доказів на підтвердження того, що документи бухгалтерського і податкового обліку, які надані позивачем на підтвердження факту реальності господарських операцій з придбання природного газу у ТОВ "Аріона-Торг", від імені уповноваженої особи ТОВ "Аріона-Торг" підписані іншою особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Аріона-Торг".

Щодо висновків відповідача про неправомірність формування відповідачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "НВП "Запоріжпромекологія" та ТОВ "Ойл Інвест", суд зазначає таке.

Позивач є виробником силових трансформаторів, в яких використовується трансформаторне масло, яке кваліфікується за кодом УКТЗЕД 2710 19 93 00 "Електроізоляційні масла". Трансформаторне масло, яке використовується позивачем, не виробляється в України, тому він має імпортувати трансформаторне масло від провідних зарубіжних компаній.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 р. № 1221 "Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)" (надалі - Постанова) передбачено зобов'язання підприємств, установ та організацій всіх форм власності, що виробляють або імпортують для вільного використання мастила (оливи), внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи), самостійно відповідно до законодавства забезпечувати збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив) або укласти договори про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів, чи іншими суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами, з урахуванням установленої цією Постановою мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).

Пунктом 16 Постанови передбачено, що для здійснення державного екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон імпортер мастил (олив) надає державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища територіального органу Держекоінспекції (далі - державний інспектор) завірені печаткою імпортера:

дві копії договору про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством чи іншими спеціалізованими підприємствами, що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами;

дві копії документів про оплату послуг з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з урахуванням затвердженої Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).

Отже, на виконання вищевказаних вимог Постанови, при здійсненні митного оформлення імпортованої трансформаторної оливи, позивачем (як Замовником) 28.01.2014 з ТОВ "НВП "Запоріжпромекологія" (як Виконавцем) укладено договір № DL001441 про надання послуг по організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати Замовнику послуги з організації власними силами або залучення третіх осіб заходів з переробки відпрацьованих мастил (олив) (а.с.150-152 том 1).

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що оплата послуг Виконавця за Договором здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості послуг.

На виконання умов Договору у лютому 2014р. позивачем перераховано на поточний рахунок ТОВ "НВП "Запоріжпромекологія" кошти в сумі 54203,54 грн. та 594101,74 грн. (платіжні доручення від 10.02.2014 № 948 та від 11.02.2014 № 979).

Також позивачем укладено договір про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з ТОВ "Ойл Інвест" від 04.11.2013 №У 89-13/DL001406 (а.с.164-168 том 1). Пункт 2.3 вказаного договору також передбачає 100% попередню оплату вартості послуг. На виконання умов договору позивач 10.12.2013 платіжним дорученням № 12734 перерахував кошти в сумі 559340,26 грн. на користь ТОВ "Ойл Інвест" (а.с.169 том 1).

Тобто позивачем здійснено передплату послуг з організації заходів з переробки відпрацьованих мастил (олив) на адресу ТОВ "НВП "Запоріжпромекологія" та ТОВ "Ойл Інвест" саме на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012р. № 1221 "Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)".

ТОВ "НВП "Запоріжпромекологія" виписано податкові накладні від 10.02.2014 № 6 (на загальну суму 54203,54 грн., в т.ч. ПДВ - 9033,92 грн.) та від 11.02.2014 № 8 (на загальну суму 594101,74 грн., в т.ч. ПДВ - 99016,96 грн.) (а.с.154-158). ТОВ "Ойл "Інвест" виписано податкову накладну від 10.12.2013 № 20 на загальну суму 559340,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 93223,38 грн.) (а.с.170). Суми ПДВ по вказаних податкових накладних позивачем включені до складу податкового кредиту по першій події.

Щодо покликань відповідача на те, що ТОВ "НВП "Запоріжпромекологія" та ТОВ "Ойл Інвест" послуги для позивача фактично не надані, суд зазначає таке.

Позивачем пояснено, що з урахуванням властивостей електроізоляційних масел термін їх служби без заміни складає 20-25 років, тобто, необхідність їх утилізації виникне в майбутньому.

Тобто, укладання вказаних договорів, здійснення оплати є необхідним для митного оформлення мастила. Надання під час митного оформлення документів про оплату послуг з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) є обов'язковим та передбачене п.16 Постанови №1221.

В акті перевірки відповідачем не спростовано достовірності розрахункових документів, поданих платником податків, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізико-хімічних та експлуатаційних властивостей електроізоляційних мастил та терміну їх служби, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0000464820 та № 0000474820.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" із Державного бюджету України судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька