Постанова № 41024059, 20.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 року Справа № 904/5280/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

при секретарі судового засідання Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Добровольський А.Т. представник, довіреність №434-4016 від 11.10.11;

від відповідача: Подопригора Д.Ю. представник, довіреність №30 від 23.09.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2014 року у справі №904/5280/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод

феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод

гірничого обладнання",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2014р. у справі №904/5280/14 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" пеню - 42 142,46 грн, 3% річних - 7977,81 грн, інфляційні втрати - 68 678,83 грн та 2 375,98 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги стверджує, що відповідно до умов договору він зобов`язався прийняти та оплатити феросплави протягом строку з 14.01.2014р. по 31.12.2014р., який порушений не був. Окрім того, товар був у повному обсязі оплачений, борг відсутній. Зазначив, що всупереч умовам договору та Господарського процесуального кодексу України Позивачем не надсилалась та не вручалась Відповідачу претензія. Вважає, що Позивач навмисно подав до суду позовну заяву для отримання прихованої вигоди у вигляді штрафних санкцій на суму 118 799,10 грн. Вказав, що штрафні санкції у вигляді 3% річних та інфляційних втрат стягуються не окремо від основного боргу, а разом з ним та є нероздільними у своєму застосуванні. Просив застосувати положення ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та відмовити в позові в частині стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. апеляційна скарга була прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Тищик І.В., суддів Верхогляд Т.А., Білецької Л.М.

Розпорядженням керівника апарату суду Нурулаєвої Г.Ю. від 06.10.2014р., у зв`язку із смертю судді-доповідача Тищик І.В., призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №904/5280/14, за результатами якого справа передана судді-доповідачу Широбоковій Л.П.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що строк виконання зобов`язання про оплату встановлений у п. 3.4. договору (30 банківських днів від дати поставки товару), тому безпідставною є позиція скаржника стосовно відсутності предмета спору з огляду на проведення розрахунків в період, визначений п. 1.1 договору. Звернув увагу суду також на те, що досудове врегулювання спору є правом, а не обов`язком позивача, тому порушення норм Господарського процесуального кодексу України відсутні. Окрім того, посилання апелянта на постанову ВГСУ від 27.01.2011р. по справі №6/433-42/183 вважає безпідставним, оскільки остання була скасована постановою Верховного суду України, вказано на можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат незалежно від наявності основного боргу на момент прийняття судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 14.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", як постачальником (надалі - Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання", як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки №141509/1306431 (надалі - Договір) строком дії з 14.01.2014р. по 01.03.2015р.

Відповідно до п.1.1. Договору Позивач зобов`язався поставити та передати у власність Відповідача, а Відповідач - прийняти та оплатити відповідно до п.3.4. договору феросплави (далі - товар), протягом строку з 14.01.2014р. по 31.12.2014р., на умовах, у кількості та в строки, зазначені у специфікаціях до Договору.

Згідно п.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ- залізнична станція Кривий Ріг-сортувальний Придніпровської залізниці. Датою поставки товару за умови поставки залізничним транспортом вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника. Позивач приймає на себе зобов`язання з організації та оплати транспортування та супроводження товару на шляху його прямування. Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані у специфікаціях, та включають у себе всі збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування, інші витрати постачальника. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до договору (п. 3.1. Договору).

На виконання умов Договору відповідно до специфікацій №№1,2 Позивачем у січні 2014р. були здійснені наступні поставки товару (феросилікомарганець МнС17, феромарганець ФМн78 ):

- 23.01.2014р. за залізничною накладною №45187929 на суму 714 707,47 грн.

- 24.01.2014р. за видатковою накладною №002144 автомобільним транспортом Камаз № НОМЕР_1 на суму 141 832,78 грн.

- 31.01.2014р. за залізничними накладними №№45461027, 45461035 у вагонах №№66010869, 67671388 на суму 1 334 826,61 грн.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що Відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Позивач повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передання електронним або факсимільним зв`язком документів: рахунку, копії залізничної квитанції, сертифікат якості.

Відповідач у повному обсязі сплатив за отриманий товар, проте із порушенням строків встановлених Договором. З урахуванням положень п.3.4. Договору кінцевий строк оплати

по накладній №45187929 на суму 714 707,47 грн - 06.03.2014р.

Відповідачем здійснені оплати 14.03.2014р. - 132 724,47 грн, 27.03.2014р. - 97 017,68 грн. та 03.04.2014р. - 484 965,32 грн (а.с.33).

по накладній №002144 на суму 141 832,78 грн - 07.03.2014р.

Відповідачем оплата здійснена у повному обсязі 14.03.2014р.

по накладним №№45461027, 45461035 на суму 1 334 826,61 грн - 17.03.2014р.

Відповідачем здійснені оплати 04.04.2014р. - 289 871,30 грн, 15.05.2014р. - 500 000,00 грн, 11.06.2014р. - 544 955,31 грн (а.с.32)

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно неналежного виконання Договору Відповідачем в частині своєчасної оплати за отриманий товар. Твердження скаржника щодо відсутності порушень з його боку колегією суддів не приймаються, оскільки строк оплати чітко встановлений у п. 3.4. Договору, а невчасність сплати коштів підтверджується матеріалами справи.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.7.6. договору передбачено, що у випадку порушення Відповідачем строків оплати за поставлений товар Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожний день прострочки оплати, включаючи день оплати.

Згідно наданого Позивачем розрахунку пеня за період прострочення з 07.03.2014р. по 10.06.2014р. у сукупності по кожній накладній з урахуванням здійснених оплат становить 42 142,46 грн. Розрахунок є вірним та судом першої інстанції правомірно стягнута заявлена пеня.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період прострочення з 07.03.2014р. по 10.06.2014р. у сукупності по кожній накладній з урахуванням здійснених оплат, складають 7 977,81 грн, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за березень - травень 2014р. - 68 678,83 грн. В цій частині розрахунок також вірно здійснений Позивачем та вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Стосовно заперечень Відповідача апеляційний суд зауважує наступне.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Таким чином, відсутність заборгованості Відповідача по Договору, враховуючи порушення грошового зобов`язання з його боку (несвоєчасну оплату) не звільнює останнього від відповідальності, передбаченої Договором та законом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, в суді першої інстанції Відповідач не заявляв про зменшення пені, докази на підтвердження своїх доводів ним надані також не були. Тому, підстави для застосування положень зазначеної статті та зміни рішення в цій частині відсутні.

Попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог (п. 1.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2014р. у справі № 904/5280/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 22.10.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна