Рішення № 41023843, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18297/14 14.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лювар»

До Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

Про стягнення 89 347,84 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кочергін Є.С. представник за довіреністю № б/н від 14.08.14.

Від відповідача: Волчек Н.М. представник за довіреністю № 131-1-4/38-Ю від 01.08.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лювар» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - відповідач) про стягнення 89 347,84 грн., а саме: 85 905,86 грн. - основного боргу, 951,42 грн. - збитків від інфляції, 303,01 грн. - 3% річних, 2 187,55 грн. - пені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено в повному обсязі грошові кошти за Договором № 71/1/2014МА від 03.02.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.14. порушено провадження у справі № 910/18297/14 та призначено її до розгляду на 30.09.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.14. на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи до 14.10.14.

В судовому засіданні 14.10.14. представником позивача було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.14. в усному порядку проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/18297/14.

В судовому засіданні 14.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.14. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір про співпрацю № 71/1/2014МА (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався надавати медикаменти застрахованим особам (далі - Клієнти), а Замовник зобов'язався оплатити надані медикаменти відповідно до умов Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.2 з моменту підписання його сторонами (03.02.14.) і діє до 02.02.15. включно. Якщо за тридцять днів до терміну закінчення дії Договору жодна зі сторін не виявить бажання припинити дію Договору, він вважатиметься продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до п. 1.2 Договору Виконавець надає Клієнту медикаменти на підставі Замовлення встановленого зразка, надане Замовником факсимільним способом, оформленого належним чином (Додаток № 1), та (або) Замовлення в усному режимі (шляхом телефонного дзвінка уповноваженої особи Замовника до відповідальної особи Виконавця).

Згідно з п. 2.2.2 Договору, Виконавець зобов'язаний надавати Замовнику наступну документацію: замовлення (Додаток № 1 до Договору); акт виконаних робіт, узгоджений сторонами (Додаток № 2 до Договору); рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору, Замовник зобов'язався забезпечити покриття витрат Виконавця, пов'язаних з наданням Клієнтам медикаментів (лікарських засобів всіх груп, перев'язочних матеріалів), шляхом оплати вартості виданих медикаментів згідно наданим документам, зазначеним в п. 2.2.2. Договору та у відповідності до умов Розділу 4 даного Договору.

Замовник компенсує витрати на відпущені Клієнтам медикаменти та витратні медичні матеріали шляхом перерахування суми витрат на розрахунковий рахунок Виконавця, згідно наданих, належним чином оформлених, документів, зазначених у п. 2.2.2. Договору, протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 2.2.2. Договору. Виконавець надає Замовнику разом з рахунком-фактурою два екземпляри актів виконаних робіт з переліком медикаментів, наданих Виконавцем Клієнтам Замовника. Акт виконаних робіт та рахунок-фактуру містять загальну вартість медикаментів. Оплата наданих відповідно до Договору медикаментів здійснюється в національній валюті України шляхом прямого банківського переводу грошових коштів на рахунок Виконавця (розділ 4 Договору).

Спір у справі виник в зв'язку з несплатою відповідачем позивачу грошових коштів за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, відповідно до п. 4.1 Договору Замовник компенсує витрати на відпущені Клієнтам медикаменти та витратні медичні матеріали шляхом перерахування суми витрат на розрахунковий рахунок Виконавця, згідно наданих, належним чином оформлених, документів, зазначених у п. 2.2.2. Договору, протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 2.2.2. Договору.

Судом встановлено, що у відповідності до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень позивачем відповідачу було направлено, а відповідачем отримано наступні рахунки-фактури по Договору: № СФ-0000108 від 31.03.14., № СФ-0000109 від 31.03.14., № СФ-0000166 від 25.04.14., № СФ-0000167 від 25.04.14., № СФ-0000168 від 25.04.14., № СФ-0000169 від 28.04.14., № СФ-0000170 від 28.04.14., № СФ-0000180 від 07.05.14., № СФ-0000181 від 07.05.14., № СФ-0000214 від 26.05.14., № СФ-0000216 від 27.05.14., № СФ-0000229 від 17.06.14., № СФ-0000230 від 17.06.14., № СФ-0000247 від 07.07.14., № СФ-0000268 від 14.07.14., № СФ-0000270 від 15.07.14., № СФ-0000274 від 18.07.14., № СФ-0000288 від 05.08.14., на загальну суму 85 905,86 грн.

Крім того, матеріали справи містять підписані сторонами та скріпленими їх печатками акти виконаних робіт: № 22 від 05.08.14., № 21 від 18.07.14., № 20 від 15.07.14., № 19 від 14.07.14., № 18 від 07.07.14., № 16 від 17.06.14., № 17 від 17.06.14., № 16 від 27.05.14., № 15 від 26.05.14., № 14 від 07.05.14., № 13 від 07.05.14., № 12 від 28.04.14., № 11 від 28.04.14., № 10 від 25.04.14., № 9 від 25.04.14., № 8 від 25.04.14., № 4 від 31.03.14., № 3 від 31.03.14., на загальну суму 85 905,86 грн.

Строк оплати вказаних рахунків та актів станом на день прийняття рішення є таким, що настав.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за Договором було сплачено позивачу: 4 077,79 грн. з призначенням платежу «страхова виплата за надані медикаменти згідно рахунку № СФ-0000108 від 31.03.14.», 1 502,93 грн. з призначенням платежу «страхова виплата за надані медикаменти згідно рахунку № СФ-0000181 від 07.05.14.».

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 6 971 від 13.08.14., № 7 713 від 13.08.14.

Тобто, грошові кошти в розмірі 5 580,72 грн. відповідачем було сплачено до звернення позивача 29.08.14. з даним позовом до суду.

Таким чином суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 580,72 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі 80 325,14 грн.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 80 325,14 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 187,55 грн. - пені, суд відзначає наступне.

За приписами п. 7.1 Договору, при несвоєчасній оплаті рахунків, наданих Виконавцем згідно з п. п. 4.1 - 4.2 Договору, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, від належної сплати суми за кожен день затримки.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 949,72 грн. - пені, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю. В іншій частині в розмірі 237,83 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 303,01 грн. - 3% річних та 951,42 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 269,23 грн., збитків від інфляції 712,72 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині в розмірі 33,78 грн. 3% річних та 238,70 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, б. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лювар» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33501314) 80 325 (вісімдесят тисяч триста двадцять п'ять) грн. 14 коп. - основного боргу, 1 949 (одну тисячу дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 72 коп. - пені, 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 23 коп. - 3% річних, 712 (сімсот дванадцять) грн. 72 коп. - збитків від інфляції, 1 702 (одну тисячу сімсот дві) грн. 45 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко