Рішення № 41020856, 20.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р.Справа № 922/3650/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "АНТ Технолоджі", м. Екатеринбург до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Нова", м. Харків про стягнення 1 224 000 рублів РФ (403920,00 грн.) за участю представників сторін:

позивача - Клімової І.А. довіреність б/н від 03.10.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "АНТ Технолоджі" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Нова", в якій позивач просить стягнути з відповідача 1 224 000 рублів РФ (403920,00 грн.), посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно контракту №03-03 від 03.03.14 р., який укладений між позивачем та відповідачем.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про причини нез'явлення суд не повідомив.

До господарського суду Харківської області надійшло поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження, яка була направлена на адресу відповідача для листування, а саме: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 88/90, яким відповідач був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, яке відбулося 17 вересня 2014 року, тобто відповідач був повідомлений про знаходження у господарському суді справи за його участю, але у судове засідання представник відповідача не з'явився.

В подальшому на адресу суду: 29.09.14 р. та 21.10.14 р. повертались ухвали про відкладення розгляду справи, які були направлені на обидві адреси відповідача м. Харків: провул. Метизний, 10 та вул. Полтавський шлях, 88,90 з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

03.03.14 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено контракт №03-03 від 03.03.14 р. Відповідно умовам контракту №03-03 від 03.03.14 р. (далі по тексту - контракт) та специфікацією до нього від 03.03.14 р., відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача товар, а позивач прийняти та оплатити даний товар: металопродукцію (круг 12,00 мм. 12Х1МФ ГОСТ 20072-74) у кількості 14,4 тн., на загальну суму 1224000,00 рос. рублів (далі по тексту - товар).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання відповідно контакту виконав та поставив товар вказаний у контракті, що підтверджується декларацією на товари №10101030/120314/0003877 від 12.03.14 р., рахунком - фактурою №14007 від 06.03.2014 р., сертифікатом про походження товару RUUA 4163000041 3022985 від 12.03.14 р.

Відповідно п. 4.1 контракту, передбачений обов'язок відповідача оплатити товар на протязі 30 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації, тобто не пізніше 13.04.14 р.

Відповідач свої зобов'язання відповідно контакту не виконав та отриманий товар не оплатив, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1224000,00 рос. рублів.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із претензією за вих. № 52 від 16.06.14 р., із вимогою оплатити суму боргу у розмірі 1224000,00 грн., але відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 1224000,00 рублів РФ правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Також позивачем надано до суду клопотання про відшкодування з відповідача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 52145,70 рублів РФ, а саме витрати на проїзд, проживання, командировочні витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Витрати позивачiв та вiдповiдачiв, третiх осiб, пов'язанi з оплатою ними послуг адвокатiв, адвокатських бюро, колегiй, фiрм, контор та iнших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському судi, розподiляються мiж сторонами на загальних пiдставах, визначених частиною п'ятою статтi 49 ГПК.

Вiдшкодування цих витрат здiйснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рiшеннi, ухвалi, постановi за наявностi документального пiдтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у судi та/або належно оформленої довiреностi, виданої стороною представниковi її iнтересiв у судi, платiжного доручення або iншого документа, який пiдтверджує сплату вiдповiдних послуг, а також копiї свiдоцтва адвоката, який представляв iнтереси вiдповiдної сторони, або оригiналу ордера адвоката, виданого вiдповiдним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дiй.

У разi неподання вiдповiдних документiв у господарського суду вiдсутнi пiдстави для покладення на iншу сторону зазначених сум.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, зокрема адвокати та інші фахівці у галузі права.

Як вбачається з матеріалів справи позивач - Закрите акціонерне товариство "АНТ Технолоджи" знаходиться у місті Екатеринбург. Згідно довіреності від 03.10.14 р. представник позивача Климова І.А. була уповноважена генеральним директором ЗАТ "АНТ Технолоджи" на представництво інтересів позивача у господарському суді Харківської області.

Представник позивача Клімова І.А була присутня у судовому засіданні 06 жовтня 2014 року, 20 жовтня 2014 року. Позивачем в обґрунтування клопотання надані квитанції, рахунки, копії авіабілетів, які судом оглянуті та прийняті та перераховані та долучені до матеріалів справи.

З вищевикладеного вбачається, що оскільки явка представника позивача у судові засідання, які відбулися 06 жовтня 2014 та 20 жовтня 2014 року була визнана судом обов'язковою, витрати які понесені представником позивача є витратами пов'язаними із розглядом справи та підлягають відшкодуванню, відповідно до цього клопотання позивача про відшкодування з відповідача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 52145,70 рублів РФ підлягає задоволенню.

Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду, а саме судовий збір у розмірі 1827,00 грн. та витрати позивача пов'язані із розглядом справи у розмірі 52 145,70 рублів РФ.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Нова" (61093, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 88/90, ІПН 357014 620336, код ЄДРПОУ 35701461) на користь Закритого акціонерного товариства "АНТ Технолоджі" (620014, м. Екатеринбург, вул. Шейнкмана, 75, 2-ий поверх, ІПН 6671385776, ОГРН 1116671022687, ОКПО 37913432) 1224000,00 рублів РФ, судовий збір у розмірі 1827,00 грн. та витрати позивача пов'язані із розглядом справи у розмірі 52 145,70 рублів РФ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний