Рішення № 41020754, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14890/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДИНГ»

про стягнення 23 091,60 грн.

судді: Пукшин Л.Г. - головуючий

Головатюк Л.Д.

Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача Булатов В.Б. - представник за довіреністю від 27.12.13

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 22.10.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДИНГ» про стягнення 23 091,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.03.2014 між сторонами було укладено договір поставки № 688, на підставі якого позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 14 853,47 грн. Відповідач взятих зобов'язань за договором не виконав, не оплатив поставлений позивачем товар, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 14 853,47 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 698,43 грн, 3% річних у розмірі 112,97 грн. та штраф у розмірі 7426,74 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14890/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 13.08.2014.

13.08.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 13.08.2014, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав документи, що були долучені до матеріалів справи. Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, представник позивача зазначив на розсуд суду.

Ухвалою суду від 13.08.2014 розгляд справи відкладався на 17.09.2014.

У судове засідання, призначене на 17.09.2014, представники сторін не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 вирішено здійснити розгляд справи № 910/14890/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 справу № 910/14890/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Головатюк Л.Д., Грєхова О.А.

Ухвалою від 17.09.2014 колегією суддів прийняти справу № 910/14890/14 до свого провадження та призначено розгляд справи на 22.10.2014.

У судове засідання 22.10.2014 з'явився представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102107440000, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 28.09.2014. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДИНГ» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір № 688 поставки (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Кількість та асортимент товару повинні відповідати специфікаціях та/або видаткових накладних на товар, складених на основі заявок на поставку товару покупця (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 1.4. договору ціна товару встановлюється у відповідності до поточних затверджених прас-листів постачальника і вказується в специфікації та/або видаткових накладних на товар, які являються невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язується оплатити товар протягом 7 календарних днів з дати передачі товару постачальником покупцю.

Згідно з п. 5.1. договору передача товару постачальником покупцю здійснюється на складі покупця.

У п. 9.1. договору зазначено, що договору набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань.

За доводами позивача на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 853,47 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме:

№ 1694974 від 26.03.2014 р. на суму 1 124,16 грн;

№ 1694984 від 26.03.2014 р. на суму 1 598,09 грн;

№ 1694989 від 26.03.2014 р. на суму 1 194,90 грн;

№ 1695232 від 27.03.2014 р. на суму 1 259,33 грн;

№ 1697543 від 01.04.2014 р. на суму 863,17 грн;

№ 1697598 від 01.04.2014 р. на суму 1 516,35 грн;

№ 1698138 від 02.04.2014 р. на суму 600,68 грн;

№ 1698142 від 02.04.2014 р. на суму 1089,76 грн;

№ 1701181 від 09.04.2014 р. на суму 588,28 грн;

№ 1701354 від 09.04.2014 р. на суму 816,52 грн;

№ 1701395 від 09.04.2014 р. на суму 767,13 грн;

№ 1701402 від 09.04.2014 р. на суму 592,42 грн;

№ 1704643 від 16.04.2014 р. на суму 1 302,11 грн;

№ 1704712 від 16.04.2014 р. на суму 520,88 грн;

№ 1704713 від 16.04.2014 р. на суму 1 019,65 грн.

Відповідачем в порушення умов договору не було оплачено товар повністю, відтак позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 853,47 грн, пеню в розмірі 698,43 грн, 3% річних у розмірі 112,97 грн та суму штрафу у розмірі 7 426,74 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язується оплатити товар протягом 7 календарних днів з дати передачі товару постачальником покупцю.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14 853,47 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.2. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 14 853,47 грн

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 14 853,47 грн.

Позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 698,43 грн, 3% річних у розмірі 112,97 грн та суму штрафу у розмірі 7 426,74 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 112,97 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.2. договору визначено, що за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцю товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 698,43 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, наданому разом з позовною заявою, з яким погоджується суд.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати вартості переданого товару більше ніж на 15 календарних днів з дати настання строку оплати, покупець сплачує постачальнику окрім пені, передбаченої п. 7.2. даного договору додатковий штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого в строк товару.

Оскільки, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар понад 15 днів підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 7 426,74 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДИНГ» (01021, м. Київ, вул.. Грушевського, буд. 28/2, офіс 43, ідентифікаційний код 37265690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул.. Ульянова, буд. 10, ідентифікаційний код 37373551) основну суму заборгованості у розмірі 14 853 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн 47 коп.; пеню у розмірі 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн 43 коп.; 3% річних у розмірі 112 (сто дванадцять) грн 97 коп.; штраф у розмірі 7 426 (сім тисяч чотириста двадцять шість) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2014 року

Судді Л.Г. Пукшин - Головуючий

Л.Д. Головатюк

О.А. Грєхова