Ухвала суду № 41019398, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3656/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Публічного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (далі - ПАТ «Ніжинський жиркомбінат») звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 10 вересня 2013 року №0000432200, №0000442200 та №0000452200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року даний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №693/22-00373942 від 06.06.2013 (а.с.7-36).

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.138.2 ст.138 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 790811,00 грн., у тому числі по періодах: за ІV квартал 2011 року в сумі 441169.00 грн.; за III квартал 2012 року в сумі 57587,00 грн.; за ІV квартал 2012 року в сумі 292055,00 грн.;

- п 185.1 ст.185, пп.194.1. ст.194. п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 564546,00 грн., у тому числі: жовтень 2011 року - 179521,00 грн.; листопад 2011 року - 23595,00 грн.; липень 2012 року - 34431,00 грн.; серпень 2011 року - 20414,00 грн.; вересень 2011 року - 13585,00 грн.; жовтень 2012 року - 45711,00 грн.; листопад 2012 року - 218852,00 грн.; грудень 2012 року - 28437,00 грн.; а завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 536109,00 грн., в тому числі: листопад 2011 року - 179521,00 грн.; грудень 2011 року - 23595,00 грн.; липень 2012 року - 34431,00 грн.; вересень 2011 року - 20414,00 грн.; жовтень 2012 року - 13585,00 грн.; листопад 2012 року - 45711,00 грн.; грудень 2012 року - 218852,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013: №0000432200, яким завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 203116,00 грн. (а.с.46); №0000442200, яким завищено бюджетне відшкодування на 304674,50 грн., в т.ч. +203116,00 грн. - за завищення та 101558,50 грн. - за штрафними санкціями (а.с.47); №0000452200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 251554,00 грн. (а.с.48).

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить скасувати їх з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 Господарського кодексу України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

У зв'язку з цим, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З наявних в справі доказів вбачається, що 04.10.2011, 27.10.2011 та 09.11.2011 між ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" (Покупець) та ФГ "Руденко В.К." (Продавець) було укладено договори поставки №151, №160, №171/1 (а.с.50-55).

За умовами п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця насіння соняшнику врожаю 2011 року, відповідної якості, в кількості, асортименті та в строках узгоджених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, згідно вимог цього договору. Товар не повинен знаходитись під заставою, не передувати під арештом і відсутні будь-які вимоги з боку третіх осіб на товар.

Згідно п.3.1. Договору, поставка виконується на умовах: СРТ ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівської області (згідно Інкотермс - 200), надалі «місце поставки».

Відповідно до п.4.1. Договору, Покупець здійснює оплату товару в наступному порядку: після поставки товару в місце поставки, протягом тридцяти календарних днів, на підставі виставленого рахунку-фактури Постачальником.

На підтвердження реальності виконання вищевказаних договорів позивачем були надані наступні видаткові накладні: від 07.10.2011: №1, №2, №4, №5, №6; від 08.10.2011: №10, №7; від 11.10.2011: №11, №12; від 12.10.2011: №13, №14; від 13.10.2011 №15, від 22.10.2011 №17, від 23.10.2011 №18; від 26.10.2011 №19; від 28.10.2011: №20, №21, №22; від 09.11.2011: №22, №23; від 10.11.2011 №30 (а.с.56,58,60,63-65,67,69,71,73,77,79,81,82, 84,86,88,91);

- видаткові накладні від 13.10.2011 №11, від 22.10.2011 №12, від 26.10.2011 №14, від 29.10.2011 №16, від 09.11.2011: №975, №17 (а.с.73,77,81,84,86,88);

- акти приймання маслосемян, що надійшли від постачальників за №705, №709, №713, №714, №716, №731, №732, №742, №745, №785, №787, №790, №823, №853, №854, №975, №977, №985 (а.с.57,59,61-62,66,68,70,72,74,76,78,80,81а,83,85,87,89-90);

- договори-розрахунки від 07.10.2011 №705, від 11.10.2011 №731, від 22.10.2011 №758 (а.с.56,67,75);

Позивачем в повному обсязі було здійснено оплату товару, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.157-161), а сам факт поставки товару підтверджується книгою реєстрації вантажів (а.с.116-129).

В свою чергу контрагентом позивача - ФГ "Руденко В.К." були виписані податкові накладні від 08.10.20111 №8 на загальну суму 200222,29 грн., в т.ч. ПДВ - 33370,38 грн.; від 11.10.2011 №9 на загальну суму 95117,26 грн., в т.ч. ПДВ - 15852,88 грн.; від 12.10.2011 №10 на загальну суму 96228,14 грн., в т.ч. ПДВ - 16038,02 грн.; від 13.10.2011 №11 на загальну суму 47033,16 грн., в т.ч. ПДВ - 7838,86 грн.; від 22.10.2011 №12 на загальну суму 104498,95 грн., в т.ч. ПДВ - 17416,49 грн.; від 23.10.2011 №13 на загальну суму 46443,72 грн., в т.ч. ПДВ - 7740,62 грн.; від 26.10.2011 №14 на загальну суму 46471,13 грн., в т.ч. ПДВ - 7745,19 грн.; від 29.10.2011 №15 на загальну суму 164581,82 грн., в т.ч. ПДВ - 27430,27 грн.: від 09.11.2011 №16 на загальну суму 97005,50 грн., в т.ч. ПДВ - 16167,58 грн.; від 10.11.2011 №17 на загальну суму 44565,67 грн., в т.ч. ПДВ - 7427,61 грн. (а.с.162-171).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Крім того, на момент укладення позивачем спірних правочинів юридична особа контрагента позивача - ФГ "Руденко В.К. не була припинена у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин була наділена адміністративною процесуальною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача - ФГ «Руденко В.К.». Водночас, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про не реальність здійснення ним правочинів.

Отже, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 29.09.14р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.