Ухвала суду № 41019357, 02.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 9104/183114/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Лев» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-Лев» (далі - ТОВ «Тема-Лев») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Личаківському районі міста Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001502320/2984 від 26.04.2012 року та № 0001512320/2984 від 26 квітня 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0001502320/2984 та № 0001512320/2984.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржила ДПІ у Личаківському районі міста Львова, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Аргументуючи свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, апелянт вказав, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач донарахував податки на додану вартість та прибуток правомірно, базуючись на висновках акту перевірки, які відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Апелянт зазначив, що перевіркою ТОВ «Тема-Лев» ДПІ у Личаківському районі м Львова встановлено відсутність реальних господарських операцій позивача з ТОВ «Винзавод «Південні вікна». Так, під час перевірки податкова інспекція звернулась, зокрема, із запитами до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про проведення зустрічної звірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна» та перевізника товару - ТОВ «Бетта». ДПІ у Приморському районі м. Одеси надіслала акт від 28.02.2012 року про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна». Однак згідно з базою даних системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжностей у складі податкового кредиту ТОВ «Тема-Лев» по розрахунках з ТОВ «Винзавод «Південні вікна» немає. У висновках акта від 28.02.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначила про те, що ТОВ «Винзавод Південні вікна» немає необхідних умов для ведення господарської діяльності, так як у нього відсутні основні засоби, транспорт, трудові ресурси, а отже його діяльність має на меті надання податкової вигоди третім особам, штучне формування валових витрат та податкового кредиту. Відтак, операції за участю ТОВ «Винзавод «Південні вікна» не мають реального характеру, а тому укладені ним правочини є нікчемними і не породжують настання правових наслідків, які ними обумовлені. Отже, в даному випадку, наявність належно оформлених первинних документів не доводять обґрунтованість валових витрат та формування податкового кредиту, оскільки господарські операції насправді не відбулись. З таких мотивів податковий орган правильно донарахував позивачу податок на додану вартість в сумі 129623 гривні та податок на прибуток в сумі 162029 гривень. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Заперечень на апеляційну скаргу подано не було.

Судом апеляційної інстанції у зв'язку з реорганізацією відповідача було здійснено заміну останнього на Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Представник апелянта Слуцький Т.О. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення аналогічні доводам, що в ній викладені.

До початку слухання спави в апеляційній інстанції було подано суду докази зміни назви позивача на ТОВ «Лев Плюс».

Представник позивача ТОВ «Лев Плюс» Віняр Ю.С. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги податкової інспекції та пояснив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення і підстав для його скасування немає.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у березні 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тема-Лев» на предмет його взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Південні традиції» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої склала акт № 25/23-2/35444599 від 28 березня 2012 року (т. 1 а.с. 9-21).

Згідно цього акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тема-Лев» п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 129623 грн., і відповідно, заниження податкового зобов'язання на цю суму. Також податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Тема-Лев» в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищило валові витрати за І квартал 2011 року на суму 648117 грн. у зв'язку з включенням туди витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ТОВ «Винзавод «Південні вікна» та занизило податок на прибуток за перший квартал 2011 року на суму 162029 грн..

26 квітня 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001502320/2984, відповідно до якого ТОВ «Тема-Лев» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 162030 грн., у т.ч. 162029 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001512320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 129624 грн., у т.ч. 129623 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (якій діяв на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як передбачено п. 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Отже, валові витрати повинні підтверджуватися первинними обліковими документами, а при встановленні відсутності таких документів при перевірці податковий орган повинен вказати перелік відсутніх документів.

У відповідності до вимог п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21 лютого 2010 року ТОВ «Тема-Лев», ТОВ «Котовський винзавод» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна» уклали договір № 201 (т. 1, а.с. 63-65), відповідно до якого ТОВ «Котовський винзавод» (за договором - Виробник) надає ТОВ «Винзавод «Південні вікна» (за договором - Продавець) комплекс прав і обов'язків відносно представництва інтересів і продажу алкогольної продукції дрібнооптовим, роздрібним і кінцевим покупцям. На умовах, визначених даним договором Продавець зобов'язується передати Покупцеві у власність, а Покупець - прийняти і оплатити алкогольну продукцію (товар). Загальна кількість товару за договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру та ціна товару визначаються сторонами у видаткових накладних, що є додатком до Договору.

На виконання умов цього договору у березні 2011 року ТОВ «Винзавод «Південні вікна» як ексклюзивний дистриб'ютор ТОВ «Котовський винзавод» здійснило шість поставок алкогольних напоїв на замовлення ТОВ «Тема-Лев». Так, 1 березня 2011 року ТОВ «Тема-Лев» отримало партію алкогольних напоїв на загальну суму 36327 грн., що підтверджено видатковою накладною № 429 від 01 березня 2011 року та виданою по факту поставки податковою накладною № 1 від 01.03.2011 року. Перевезення алкогольних напоїв здійснював перевізник ТОВ «Бетта», що підтверджується товарно-транспортною накладною 01ААБЛ № 143085 від 01 березня 2011 року.

01 березня 2011 року ТОВ «Тема-Лев» також придбало алкогольні напої на загальну суму 101703,84 грн., що підтверджено видатковою накладною № 431 від 01 березня 2011 року та податковою накладною № 2 від 01.03.2011 року. Послуги перевезення придбаного товару надавало ТОВ «Бетта», товар доставлявся до місця призначення згідно товарно-транспортної накладної № 01ААБЛ № 143083 від 01 березня 2011 року.

14 березня 2011 року відбулось ще дві поставки алкогольної продукції: перша - на загальну суму 59355,96 грн. згідно накладної № 96 від 14.03.2011 року та податкової накладної № 104 від 14.03.2011 року; друга - на загальну суму 197803,26 грн., що підтверджено видатковою накладною № 97 від 14 березня 2011 року та податковою накладною № 105 від 14.03.2011 року. Алкогольні напої перевезено автомобільним транспортом ТОВ «Бетта» згідно товарно-транспортних накладних серії 01ААБЛ № 143084 від 14 березня 2011 року та серії 01ААБЛ № 143086 від 14 березня 2011 року.

23 березня 2011 року було здійснено дві поставки товару на склад ТОВ «Тема-Лев», а саме: партія алкогольних напоїв на загальну суму 103875 грн. та на загальну суму 294192 грн., що підтверджено видатковими накладними № 894 від 23 березня 2011 року та № 153 від 23 березня 2011 року, а також податковими накладними № 257 від 23.03.2011 року та № 268 від 23.03.2011 року. Товар перевозило ТОВ «Бетта» згідно товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН серії 01ААБЛ № 143082 від 23 березня 2011 року та серії 01ААБЛ № 143088 від 23 березня 2011 року. Після отримання алкогольних напоїв було виявлено недостачу на загальну суму 517,56 грн., внаслідок чого проведено коригування кількісних та вартісних показників податкової накладної (т. 1, а.с. 85,87).

31 травня 2011 року ТОВ «Тема-Лев» здійснила повернення частини алкогольних напоїв на загальну суму 14999,38 гривень, що підтверджується накладною на повернення № 456 від 31.05.2011 року та товарно-транспортною накладною серії 01 ААБС № 768080 від 31.05.2011 року (а.с. 86).

Вартість придбаного у березні 2011 року товару ТОВ «Тема-Лев» оплатило повністю, про що свідчать відповідні банківські виписки. Цей факт податковим органом не заперечується.

Витрати у зв'язку з придбанням алкогольних напоїв на суму 648117 грн. позивач відніс до складу валових витрат підприємства за 1 квартал 2011 року. На підставі вищевказаних податкових накладних, позивач відніс до складу податкового кредиту за березень 2011 року 129623 грн..

Придбаний у ТОВ «Винзавод «Південні вікна» товар позивач у подальшому реалізував своїм контрагентам-покупцям, що також підтверджено матеріалами справи.

Слід зазначити, що укладання договору, реальність якого податковий орган ставить під сумнів, та його реалізація відповідала меті господарської діяльності позивача.

Так, видами діяльності ТОВ «Тема-Лев» відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 294876, є зокрема, оптова та роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями.

Для здійснення обраного виду діяльності Товариство отримало ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями серії АГ №152111 (т. 2 а.с. 196).

На підтвердження наявності складських приміщень для зберігання продукції ТОВ «Тема-Лев» надано довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, а саме: довідку серії АП № 177858, відповідно до якої зареєстрованим місцем зберігання оптових партій алкогольних напоїв ТОВ «Тема-Лев» є приміщення площею 478,3 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Ковельська, 109; довідку серії АП №177869, відповідно до якої зареєстрованим місцем зберігання оптових партій алкогольних напоїв є приміщення площею 500 кв. м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 157 (т. 2 а.с. 198); довідку серії АП № 177872, відповідно до якої алкогольні напої зберігаються у приміщенні площею 240,40 кв. м. за адресою: м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16 (т. 2 а.с. 199); довідку серії АП № 215679, згідно з якою зареєстроване місце зберігання алкогольних напоїв площею 612 кв. м. розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 (т. 2 а.с. 200); довідку серії АП № 177865, відповідно до якої зареєстрованим місцем зберігання оптових партій алкогольних напоїв є приміщення площею 385,18 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Артилерійська, 3А (т. 2 а.с. 201); довідку серії АП № 222414, відповідно до якої місце зберігання алкогольних напоїв ТОВ «Тема-Лев» площею 769,70 кв. м. розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 1А (т. 2 а.с. 202); довідку серії АП № 221720, згідно з якою оптові партії алкогольних напоїв зберігаються в приміщенні площею 756 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 111 (т. 2 а.с. 203).

Згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у Постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено і у рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 Рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

На підставі вище викладеного, суд першої інстанції правильно встановив, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року по справі № 2а-6537/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали підписано 7 жовтня 2014 року.