Ухвала суду № 41019243, 02.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 876/2057/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я. ,

з участю секретаря Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Техноресурс» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2012 року Приватне підприємство «Техноресурс» (далі - ПП «Техноресурс») звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Калуської ОДПІ) про скасування повідомлення-рішення № 0000521502 від 18.10.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасувано повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000521502 від 18.10.2012 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржила Калуська об'єднана державна податкова інспекція, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Аргументуючи свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, апелянт вказав, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки за наслідками проведеної камеральної перевірки поданих позивачем декларацій встановлено, що позивачем було протиправно сформовано податковий кредит, завищено податковий кредит за червень 2012 року в сумі 306 360 грн. та за липень 2012 року в сумі 1 051 954 грн., що підтверджується даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та поданими цими контрагентами розрахунками коригування податкових зобов'язань, якими зменшено суму податкових зобов'язань, чим позивачем порушено вимоги п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 та п. 198.1, п. 198.2.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, податковим органом було на законних підставах збільшено позивачу суду податку на додану вартість.

Представник апелянта Токар В.І. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення аналогічні доводам, що в ній викладені. Зазначив також, що Калуською ОДПІ скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Тому постанову слід визнати нечинною та закрити провадження. При цьому представник від апеляційної скарги не відмовився, а підтримав її.

Судом було здійснено заміну відповідача у зв'язку з реорганізацією на Калуську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Представник позивача Солонина Р.Д. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги й пояснив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування немає.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної перевірки Калуською ОДПІ складено акт № 1902/5-2/30342270 від 24 вересня 2012 року, згідно якого встановлено, що позивачем завищено податковий кредит за червень 2012 року в сумі 303 360 грн. та за липень 2012 року в сумі 1 086 180 грн., чим порушено вимоги п. 192.1, п. 192.1.1. ст. 192 та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с. 8-11).

18 жовтня 2012 року Калуською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000521502, яким ПП «Техноресурс» збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 694 143 грн., в тому числі 1 355 314 грн. за основним платежем та 338 829 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 12).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність цього рішення з таких підстав.

Судом встановлено, що при перевірці податковим органом використано податкову декларацію з податку на додану вартість ПП «Техноресурс» за липень 2012 року та червень 2012 року (від 20.08.2012 року за № 9050540907 та від 21.07.2012 року за № 9042531844) з додатками, а висновки податкового органу виносились згідно реєстру отриманих і виданих податкових накладних та АС «Співставлення даних реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних «податковий кредит», комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем Калуської ОДПІ, зокрема: БЕСТ «Звіт», Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстри отриманих податкових накладних.

На підставі ст. 20 Податкового кодексу України ПП «Техноресурс» на адресу Калуської ОДПІ було надіслано лист від 10.09.2012 року № 3796/10/152 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із TзOB «Ланіс менеджмент», ТзОВ «Іланд груп» за липень 2012 року та ТзОВ «Дроуз Інформ» за червень 2012 року. Також надано відповідь та копії податкових накладних, виписаних контрагентами в квітні 2012 року, по яких встановлено розбіжність (податкова накладна від 12.04.2012 року за № 26 на суму ПДВ) 657 720 грн. по ТзОВ «Ланіс менеджмент», податкова накладна від 23.04.2012 року за № 1 по ТзОВ «Іланд груп» від 26.04.2012 року та за № 1 по ТзОВ «Дроуз інформ».

За результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України згідно поданої декларації по ПДВ за квітень 2012 року платника віднесено до 2 категорії (встановлено завищення податкового кредиту на суму 1 389 540 грн.), в тому числі по контрагентах TзOB «Дрозд інформ»у сумі ПДВ 303 360 грн.; ТзОВ «Іланд груп» у сумі ПДВ 428 460 грн.; ТзОВ «Ланіс менеджмент»у сумі ПДВ 657 720 грн..

За даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що згідно з наданими TзOB «Ланіс менеджмент» податковими деклараціями з ПДВ за липень 2012 року разом з Додатком 5 до декларації встановленого товариством не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПП «Техноресурс» в сумі 657 720 грн.; згідно з наданими TзOB «Іланд груп» податковими деклараціями з ПДВ за липень 2012 року разом з Додатком 5 до декларації встановлено, що товариством не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПП «Техноресурс» в сумі 428 460 грн.; згідно з наданими TзOB «Дроуз інформ» податковими деклараціями з ПДВ за червень 2012 року разом з Додатком 5 до декларації встановлено, що товариством не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПП «Техноресурс» в сумі 303 360 грн. Розрахунками коригування контрагентами позивача зменшено суми податкових зобов'язань з ПДВ на суму відповідно 657 720 грн., на 428 460 грн.; розрахунком коригування на 428 460 грн..

ПП «Техноресурс» не зменшено суму податкового кредиту за відповідні звітні податкові періоди.

Тому податковий орган дійшов висновку по завищення позивачем податкового кредиту.

Однак, такі висновки відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства.

Так, згідно п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами

податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає

отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби згідно п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України.

Пунктом 18 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 19 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, встановлено, що оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок.

На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням). На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

За таких обставин, коригування податкового кредиту можливе покупцем виключно при наявності розрахунку коригування до податкової накладної, наданої продавцем товарів (послуг). Факт наявності у покупця товарів (послуг) розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної повинно бути підтверджено шляхом проставлення дати його отримання та підпису отримувача на копії такого розрахунку коригування, який залишається у продавця таких товарів (послуг).

Також відповідно до вимог п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 18 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та перевіряючи вказане рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність формування позивачем податкового кредиту суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованого рішення, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2012 року між позивачем (Покупцем) та ТзОВ «Дроуз Інформ» укладено договір № 21/3 купівлі - продажу товару згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 31-33).

23 лютого 2012 року між позивачем (Покупцем) та ТзОВ «Іланд груп» укладено договір № 10/2 купівлі-продажу товару згідно специфікацій (а.с. 46-47).

21 лютого 2012 року між позивачем (Покупцем) та ТзОВ «Ланіс Менеджмент» укладено договір № 11 купівлі-продажу товару згідно специфікацій (а.с. 58-59).

На виконання вимог зазначених вище договорів контрагенти продали позивачу товар згідно специфікацій та виписаних податкових накладних. Факт отримання товару підтверджено видатковими накладними (а.с. 37-38, 49-50, 61-62).

Факт перевезення товару підтверджено копіями товаро-транспортних накладних, в яких зазначено відомості про вантаж (а.с. 40, 52, 64).

Актом прийому-передачі товар прийнято у продавця (а.с. 65, 53).

Позивач після постачання контрагентами товару не здійснював будь-яких змін сум компенсації їх вартості, а контрагенти жодних розрахунків коригувань податкових зобов'язань не надавало.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про реальність господарських операцій та відсутність у позивача підстав для проведення коригування сум податкового кредиту по вищеназваних контрагентах.

Крім того, незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення встановлено також і самом відповідачем, що підтверджено наказом в.о. начальника Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 405 від 3 вересня 2014 року, яким на підставі п.п. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000521502 від 18 жовтня 2012 року.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області - залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року по справі № 2а-3448/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали підписано 7 жовтня 2014 року.