Ухвала суду № 41018509, 26.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/1279/13-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко О.В.Провадження № 22-ц/780/4066/14 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 1 26.08.2014

УХВАЛА

Іменем України

26 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

суддів: Антоненко В.І., Гуля В.В.,

при секретарі: Ромашині І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Володарської селищної ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 10 лютого померла ОСОБА_3, після її смерті відкрилася спадщина до якої входить житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Все своє майно ОСОБА_3 відповідно до заповіту від 14.04.2010 року заповіла ОСОБА_2, проте на даний час вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки договір купівлі-продажу від 30.12.1991 року на спадковий житловий будинок, який було надано нотаріусу для вчинення нотаріальних дій не зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що унеможливлює оформлення спадщини нотаріусом.

Тому просила суд визнати за нею право власності на спадковий житловий будинок.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 14.10.2013 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка не брала участі у справі, але вважає, що даним рішенням суд вирішив питання про її права і обов»язки, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог позивачці відмовити , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд І інстанції виходив з того, що на час відкриття спадщини померлій ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.1991 року належав житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, та як вбачається з матеріалів спадкової справи , свідоцтва на спадковий житловий будинок після смерті ОСОБА_3 не видавались , то за позивачкою необхідно визнати в порядку спадкування за заповітом право власності на вказане спадкове майно.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду І інстанції , так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов»язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла / спадкодавця/, до інших осіб/ спадкоємців/.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Так, згідно ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що на час відкриття спадщини ОСОБА_1 не проживала постійно із спадкодавцем, а проживала окремо та в зазначений у ст. 1270 ЦК України строк, в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини не зверталась, в розумінні ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що спадщину після смерті спадкодавця не прийняла, а тому виходячи з приписів ст. 1296 ЦК України є такою, що не має жодного майнового права на спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця в порядку спадкування за законом.

В матеріалах спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_3 відсутні будь-які заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом.

Отже оскаржуваним рішенням Володарського районного суду від 14.10.2013 року жодним чином не порушено права ОСОБА_1, оскільки заповіт спадкодавця (ОСОБА_3) не скасовано, ОСОБА_1 не надано доказів вступу у спадкові права, в матеріалах спадкової справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 зверталась з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3, а тому у ОСОБА_1 не виникло право на спадкування після смерті ОСОБА_3

Оскільки державним нотаріусом у видачі позивачці свідоцтва на право на спадщину на вказане спадкове майно відмовлено, судом встановлена належність вказаного майна на праві власності спадкодавцеві, ОСОБА_2 є єдиним спадкодавцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, прийняла спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1268,1270 ЦК України, суд на передбачених законом підставах визнав за нею право власності на вказане майно в порядку спадкування.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням суду порушено права апелянта не ґрунтуються на доказах та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді