Ухвала суду № 41016176, 22.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/575/13-к 22.10.2014 22.10.2014 22.10.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Ржепецького О.П. Кателіна В.В. Кваші С.В.,

за участю секретаря: Рябеженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013160150000151

за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача СТОВ «Маяк» - ОСОБА_6 на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 28.05.2014 року у відношенні

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт. Березанка Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Іванов А.О.

судовий розпорядник Овчаренко М.М.

захисник ОСОБА_5

представник цивільного

позивача ОСОБА_8

представник цивільного

відповідача ОСОБА_6

Короткий зміст вимог апеляційних скарг:

Захисник ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_6 просить вирок суду змінити в частині зменшення суми стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_9 з 188463 грн. до 160144 грн. Також просить автомобіль «Мерседес Е240», після відшкодування збитків потерпілому ОСОБА_9, передати СТОВ «Маяк».

В запереченнях на апеляційну скаргу представник цивільного позивача ОСОБА_11 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 28.05.2014 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавленням волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі п. «в» ч.1 ст.1 ЗУ «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_4 від відбування призначеного основного та додаткового покарання звільнено.

Цивільний позов ОСОБА_9 до СТОВ «Маяк» про стягнення матеріальної шкоди задоволено.

Постановлено стягнути з СТОВ «МАЯК» на користь ОСОБА_9 184 463 гривні матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_12 до СТОВ «Маяк» про стягнення моральної шкоди задоволено в розмірі 5000 гривень.

В задоволенні решти заявлених вимог ОСОБА_12 відмовлено.

Постановлено речові докази по справі: автомобіль «Мегсесіез-Вепг Е240», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_12, після вступу вироку в законну силу, вважати повернутим по належності законному володільцю; трактор колісний «ЮМЗ 6 АЛ», реєстраційний номер НОМЕР_2, переданий на зберігання ОСОБА_13, після вступу вироку в законну силу, вважати повернутим по належності законному володільцю.

Узагальнені доводи захисника ОСОБА_5:

На думку захисника судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінально процесуального закону, що призвело до порушення права на захист ОСОБА_4

Так, апелянт вважає, що слідчий порушив вимоги п.9 ч.3 ст.42 КПК України, так як провів слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_12 без участі в ньому обвинуваченого, що позбавило його права брати участь у проведенні процесуальної дії.

Вказує, що у висновку експерта №1/70 від 25.05.2013 року мали місце помилки, але клопотання про проведення додаткової експертизи було залишено без задоволення. Також у судовому засіданні були відхилені клопотання про проведення транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи. Також було залишено без розгляду клопотання про проведення слідчих дій для встановлення зони видимості з робочого місця водія автомобіля потерпілого та встановлення конкретної видимості перешкоди.

Захисник не погоджується з висновком транспортно-трасологічної експертизи №4/27 від 09.04.2013 року в частині розташування транспортних засобів, куту та механізму їх зіткнення.

Також захисник ставить під сумнів висновок експерта №1/70 від 25.05.2013 року та показання потерпілого ОСОБА_12 в тій частині, що він рухався зі швидкістю 90 км/год., що не відповідає дійсності.

Вказує на те, що слідчий при визначені зони видимості з робочого місця водія не користувався посібником «Розслідування обставин дорожньо-транспортних пригод», що має суттєве значення для вірного вирішення питання винуватості обвинуваченого ОСОБА_4

Вважає невірним визначений розмір матеріальної шкоди в сумі 184463 грн., оскільки обвинувачений і цивільний відповідач не були присутніми при проведенні експертизи автомобіля.

Посилається на те, що висновок суду про повернення автомобіля «Мерседес Бенз» володільцю ОСОБА_9 та відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 184463 грн. є помилковим, оскільки в разі відшкодування цих збитків, автомобіль потрібно передати цивільному відповідачу.

Узагальнені доводи представника цивільного відповідача ОСОБА_6:

Вказує на те, що дослідження пошкоджень автомобіля «Мерседес Бенз» проводилось без участі представника СТОВ «Маяк».

Зазначає, що суд не вірно визначив розмір матеріальної шкоди в сумі 184463 грн., виходячи з вартості автомобіля «Мерседес Бенз Е320», оскільки пошкоджений автомобіль є марки «Мерседес бенз Е240» та його ринкова вартість становить 160144 грн., що підтверджується висновком експерта №7086 від 03.02.2014 року. Експерт невірно провів оцінку автомобіля «Мерседес Бенз Е320» з робочим об'ємом двигуна 3200 куб.см., так як пошкоджений автомобіль, відповідно до технічного паспорту є з робочим об'ємом двигуна 2600 куб.см. (Е240). Тому на цій підставі вважає, що сума матеріальної шкоди підлягає зменшенню.

Стверджує, що після відшкодування матеріальної шкоди, автомобіль «Мерседес Бенз» повинен бути переданий не потерпілому, а особі, відповідальній за заподіяння матеріальної шкоди, тобто СТОВ «Маяк».

Встановлені судом першої інстанції обставини:

Відповідно до вироку суду, 07.03.2013 року близько 19 годин 00 хвилин, водій ОСОБА_4, керував трактором «ЮМЗ 6 АЛ», реєстраційний номер НОМЕР_2, транспортуючи одночасно дві сівалки «СЗ 3,6 А» та «СЗП - 3,6-1».

Вказаний трактор з сівалками відповідно до вимог п. 22.5 ПДР України, являли собою негабаритний транспортний засіб.

Транспортуючи вказані сівалки, ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 22.5, 22.6 та 30.3 «з» «Негабаритний вантаж» ПДР України, а саме: не позначив вказані сівалки світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду - червоного, збоку - оранжевого та рухався без ввімкненого (обладнаного) проблискового маячка.

Крім того, не забезпечивши належного укомплектування свого транспортного засобу необхідними приладами та розпізнавальними знаками, що ідентифікують його транспортний засіб на дорозі, як негабаритний, при прямій забороні рухатися, в порушення вимог п. 31.4.7. «є» абзацу 4, п. 31.6 «б», 31.4.7 «ї» ПДР України водій ОСОБА_4 рухався по ґрунтовій дорозі зі сторони поля №8 Березанського району Миколаївської області в напрямку смт.Березанка, яка перехрещується з автодорогою М- 14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» на 84 км.+800 м. Був темний час доби проїзна частина суха та не освітлювана.

В цей час по авто дорозі М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ», яка є головною дорогою по відношенню до вказаної ґрунтової дороги, зі сторони м. Одеса в напрямку м. Миколаєва, рухався технічно справний автомобіль «Мерседес Бенз Е240», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_12.

Водій ОСОБА_4, при проїзді нерегульованого перехрестя автодоріг М-14 та польової дороги, грубо порушив вимоги п.п, 2.3 «б», 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» розділу 33 Правил дорожнього руху України, тобто проявив неуважність у дорожній обстановці та її змінах, не контролював рух свого транспортного засобу, хоча зобов'язаний був постійно його контролювати і мав таку можливість, не обрав швидкість, що забезпечує безпеку руху, перед початком перетину проїжджої частини автодороги не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, проігнорував вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу в русі автомобілю «Мерседес Бенз», який в цей час проїжджав вказане перехрестя, виїхав на головну дорогу, внаслідок чого допустив зіткнення лівою бічною частиною сівалки «СЗ 3,6 А» з передньою частиною автомобіля «Мерседес Бенз Е 240».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Мерседес Бенз Е 240» ОСОБА_12, згідно висновку судово-медичної експертизи №770 від 16.05.2013 року отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких за ознаками небезпеки для життя.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини:

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, представника цивільного відповідача СТОВ «Маяк» на підтримку своєї апеляційної скарги, представника цивільного позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_8 та прокурора про законність і обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Дослідженими в судовому засіданні доказами вина обвинуваченого ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при викладених у вироку обставинах підтверджена сукупністю доказів, досліджених судом, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку.

В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєному злочині не визнав та пояснив, що 07.03.2013 року близько 19 години, в темну пору доби він, керуючи трактором «ЮМЗ 6 АЛ» та транспортуючи одночасно дві сівалки «СЗ 3,6 А» та «СЗП - 3,6-1», які не були позначені світлоповертачами або ліхтарями, рухався по ґрунтовій дорозі зі сторони поля №8 Березанського району Миколаївської області в напрямку смт. Березанка, яка перехрещується з авто дорогою М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ».

При наближенні до вказаної автодороги, він зупинив трактор, щоб забезпечити безпечний переїзд перехрестя. Подивившись в праву і ліву сторони, та не побачивши автомобілів, які б рухалися по автодорозі, він зосередив увагу на діях свідка ОСОБА_14, який знаходився на іншій стороні автодороги, і тримаючи у руці ліхтар, повинен був подати йому знак, коли можна буде почати переїзд перехрестя. Побачивши, що ОСОБА_14 подає йому сигнал розпочати рух, обвинувачений, ввімкнув передачу, і став перетинати проїзну частину головної дороги.

Приблизно через сім секунд після ввімкнення передачі, і п'ять секунд з моменту виїзду ним на проїзну частину дороги він почув позаду себе удар. Коли він вийшов з трактора, то побачив, що з сівалками, які він транспортував, зіткнувся легковий автомобіль марки «Мерседес Бенз». Внаслідок ДТП потерпілий отримав тілесні пошкодження.

Підтвердив суду, що перед перехрестям, на другорядній дорозі, з якої він здійснював перетин перехрестя, розміщено дорожній знак 2.1. «Дати дорогу».

Вважає, що в ДТП, яке сталося за його участю, його вини не має, оскільки зазначене ДТП спричинене діями водія ОСОБА_12, який рухаючись зі швидкістю близько 160 км/год. сам порушив вимоги ПДР України. Також вважає однією з причин ДТП ту обставину, що потерпілий, в порушення ПДР України, виїхав на зустрічну смуги дороги, оскільки зіткнення його автомобіля з трактором, яким керував обвинувачений, на його думку, сталося на роздільній смузі дороги.

Однак такі твердження ОСОБА_4 є хибними, та спростовуються наступними доказами, дослідженими судом першої та апеляційної інстанції.

В суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що 07.03.2013 року він керував автомобілем марки «Мерседес Бенз Е240» з міста Одеси до міста Миколаєва. Проїхавши с.Красне, він рухаючись приблизно зі швидкістю 90 км/год. на 84-му км. автодороги несподівано відчув, що його автомобіль зіткнувся з якоюсь перешкодою, і втратив свідомість. Пізніше потерпілий дізнався, що його автомобіль зіткнувся з трактором та з сівалками. Внаслідок ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження, і довго лікувався.

Як вбачається з висновку експерта №770 від 16.05.2913 року (т.2, а.с.62-63), складеного за наслідками судово-медичної експертизи, у ОСОБА_12 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лобово-скронево-тім'яно-потиличної області зліва, забою головного мозку, перелому соскоподібного відростка лівої скроневої кістки з переходом на задню піраміду та луску, що супроводжуються розривом барабанної перетинки зліва, гострим гнойовим отитом, гострою сенсоневральною глухотою. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих твердих предметів і могли виникнути при ДТП при знаходженні в салоні автомобіля, не виключено в строк і за обставин, зазначених в історії хворобі та постанові слідчого. За ступенем тяжкості наявні тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя (т.2, а.с.63).

Факт ДТП підтвердив у суді першої інстанції свідок ОСОБА_15, який в суді першої інстанції пояснив, що 07.03.2013 року був присутнім на місці події, коли сталося ДТП та бачив трактор марки «ЮМЗ 6 АЛ», яким керував ОСОБА_4 та перетинав трасу, виїжджаючи з польової дороги зі сторони поля. При цьому дії обвинуваченого координував свідок ОСОБА_14, який знаходився на протилежній від ОСОБА_4 стороні траси з ліхтарем у руці, і освітлював дорогу. Коли ОСОБА_14 круговими рухами ліхтарем подав обвинуваченому знак, який означав, що небезпеки немає, в свою чергу водій ОСОБА_4 розпочав рух. Приблизно через п'ять секунд з моменту початку руху свідок почув глухий звук удару. Після цього ОСОБА_4 одразу зупинив трактор. Коли він підійшов на місце події, то побачив, що з однією сівалкою, яку транспортував трактор ОСОБА_4, зіткнувся автомобіль марки «Мерседес Бенз Е240».

Показання ОСОБА_15 підтвердив в суді першої інстанції свідок ОСОБА_14 та пояснив, що 07.03.2013 року, у темну пору доби, він знаходився на перехресті ґрунтової дороги зі сторони поля в напрямку смт. Березанка, з автодорогою М-14, і координував дії свого підлеглого ОСОБА_4, який, керуючи трактором з двома сівалками, мав перетнути автодорогу. Переконавшись, що небезпеки для виконання зазначеного маневру для обвинуваченого немає, він подав йому ліхтарем сигнал, який означав, що можна починати рух.

Раптом, коли трактор ОСОБА_4 вже виїхав на проїзну частину автодороги, він помітив, що до перехрестя на великій швидкості наближається автомобіль. Побачивши це, він став бігти назустріч автомобілю, що наближався, намагаючись попередити водія автомобіля про небезпеку ліхтарем, яким він здійснював кругові рухи. Однак, оскільки водій автомобіля на його сигнали не зреагував, через невеликий проміжок часу сталося зіткнення даного автомобіля з сівалкою трактора, яка ще знаходилася на проїзній частині автодороги, хоча трактор вже переїхав на іншу сторону дороги. Підійшовши до місця ДТП, свідок побачив, що з сівалкою трактору зіткнувся автомобіль марки «Мерседес Бенз Е240», у салоні якого знаходився водій у непритомному стані.

Згідно до протоколу слідчого експерименту від 21.05.2013 року з план-схемою та фототаблицями (т.2, а.с.67-84), складеним за участю свідка ОСОБА_14, останній на місці події пояснив, що відстань, на якій він міг побачити автомобіль потерпілого, становить не менше 301,8 м.

Показання свідка ОСОБА_14 та ОСОБА_15 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16, які 07.03.2013 року прибули на місце ДТП та бачили, що на перехресті автодороги М-14 та польової дороги зі сторони поля №8 Березанського району Миколаївської області в напрямку смт. Березанка сталося ДТП за участю трактора марки «ЮМЗ 6 АЛ», яким керував ОСОБА_4, та легкового автомобілю марки «Мерседес Бенз Е240», який зіткнувся з сівалкою трактора «ЮМЗ 6 АЛ»

Показання вищевказаних свідків є послідовними та узгоджуються з письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

Так, відповідно до протоколу огляду місця ДТП від 07.03.2013 року з план-схемою та фототаблицями (т.2, а.с.2-25), вбачається, що 07.03.2013 на 84 км. автодороги М-14 сталося ДТП внаслідок зіткнення трактора «ЮМЗ 6 АЛ», який транспортував дві сівалки, з автомобілем марки «Мерседес Бенз Е240». Оглядом автомобіля марки «Мерседес» встановлено пошкодження та деформування передньої частини автомобіля, а саме: крила капоту, номерного знаку, бамперу, двигуна та агрегату, дві передні фари, праве та ліве передні крила. На всіх чотирьох колесах автомобіля пошкоджень не виявлено, колеса перебувають у справному стані. При огляді сівалок трактора «ЮМЗ 6 АЛ», встановлено, що прилади освітлення, освітлювальні катафоти, світлоповертаючі елементи та будь які інші освітлювальні пристрої, - відсутні. На одній з сівалок виявлено пошкодження, слід контактування у вигляді деформації правої частини сівалки, а саме: рами, насіннєвого бункеру. Пошкоджено кріплення бокового лівого колеса сівалки.

Як вбачається з акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги (т.2, а.с.26), 07.03.2013 року о 19:10 год. в межах місця ДТП розміщено дорожні знаки 1.22. «Перехрестя», і 2.1. «Дати дорогу». Недоліків в утримані дороги, які сприяли скоєнню ДТП (або вплинули на тяжкість її наслідків), не виявлено.

Як слідує з висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області №1/70 від 25.05.2013 року з фототаблицею (т.2, а.с.141-153), складеного за наслідками судової автотехнічної експертизи, в дорожній ситуації, що мала місце 07.03.2013 року, дії водія ОСОБА_4, не відповідали, з технічної точки зору, вимогам дорожнього знаку 2.1. ПДР України «Дати дорогу» та вимогам п.10.1, п.16.11 ПДР України, і водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти даному ДТП шляхом дотримання технічних вимог зазначеного дорожнього знаку і ПДР України (т.2, а.с.153).

Даний висновок в суді першої інстанції підтвердив експерт ОСОБА_17, та пояснив, що з технічної точки зору дії водія ОСОБА_4, знаходяться в причинному зв'язку з даним ДТП.

Відповідно до протоку слідчого експерименту від 22.05.2013 року з план-схемою та фототаблицями (т.2, а.с.85-101), складеним за участю обвинуваченого ОСОБА_4, встановлено, що погодні умови для руху транспортних засобів були задовільні, видимість була нормальною, туману не було, покриття дороги було сухе та чисте. Також встановлено, що відстань, на якій з місця водія можливо чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, становить не менше 221 м., а відстань, яку проїхав трактор з моменту виїзду на проїзну частину до моменту ДТП складає 17,3 м. Час, за який трактор фактично виїжджає на проїзну частину до моменту перетину сівалкою роздільної смуги дороги становить 4,8 с., а з моменту увімкнення передачі - 7.1 с.

Згідно до протоколу слідчого експерименту від 22.05.2013 року з план-схемою та фототаблицями (т.2, а.с.102-127), складеним за участю потерпілого ОСОБА_12, встановлено, що загальна видимість елементів проїзної частини при ввімкненому ближньому світлі фар автомобіля «Мерседес Бенз Е240» на середніх обертах двигуна склала 60,2 м., а видимість трактора з водійського місця автомобіля «Мерседес Бенз Е240» при швидкості 90 км/год. настає за 2,5 с., а при швидкості 160 км/год видимість трактора настає за 1,5 с. до місця ДТП. Також встановлено, що при швидкості автомобіля «Мерседес Бенз Е240» 160 км/год. на відстані 222 м від місця ДТП з робочого місця водія трактора, зазначений автомобіль, видно.

Свідок слідчий ОСОБА_21, в суді першої інстанції пояснив методику та порядок проведених ним слідчих експериментів у даному кримінальному провадженні. Також ОСОБА_18 показав суду, що роздільна смуга дороги, яку він вказав у протоколі огляду місця події як місце зіткнення автомобіля з сівалкою, фактично не являється місцем зіткнення даних транспортних засобів. У протоколі огляду місця події він зазначив її лише, як орієнтовне місце зіткнення, оскільки з роздільної смуги дороги розпочиналися сліди тертя на проїзній частині дороги, залишені сівалкою, які добре йому було видно. Вважає, що у дійсності, зіткнення транспортних засобів сталося в межах полоси руху автомобіля потерпілого.

Тобто, виходячи з досліджених в суді першої інстанції протоколів слідчих експериментів, протоколу огляду місця ДТП, акту дослідження дорожніх умов в сукупності з іншими дослідженими доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що у ОСОБА_4 була технічна можливість уникнути ДТП з автомобілем «Мерседес».

Як вбачається з висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області №2/40 від 21.03.2013 року з фототаблицею (т.2, а.с.31-36), складеного за наслідками експертизи технічного стану автомобіля марки «Мерседес Бенз Е240», технічних несправностей автомобіля, які могли виникнути до ДТП та вплинути на рух транспортного засобу в досліджуваних системах та механізмах, не виявлено (т.2, а.с.35).

Між тим, як слідує з висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області №2/41 від 26.03.2013 року з фототаблицею (т.2, а.с.38-42), складеного за наслідками експертизи технічного стану трактора «ЮМЗ 6 АЛ», технічна несправність рульового керування трактора виникли до ДТП, але її міг виявити водій завчасно перед виїздом (т.2, а.с.40).

Також відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області №2/57 від 29.04.2013 року з фототаблицею (т.2, а.с.50-56), складеного за наслідками додаткової експертизи технічного стану транспортного засобу, згідно якого сівалки «СЗ 3,6 А» та «СЗП - 3,6-1» трактора «ЮМЗ 6 АЛ», не було обладнано світловими та світлоповертальними приладами (т.2, а.с.53).

Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області №4/27 від 09.04.2013 року з фототаблицею (т.2, а.с.43-48), складеного за наслідками транспортно-трасологічної експертизи, згідно якого зіткнення автомобіля марки «Мерседес Бенз Е240» з сівалкою трактора «ЮМЗ 6 АЛ», мало місце в межах перехрестя біля початку слідів переміщення сівалки (т.2 а.с.46).

Даний висновок в суді першої інстанції підтвердив експерт ОСОБА_19 та пояснив, що в заключній частині висновку ним допущено описку в частині того, якою частиною автомобіля марки «Мерседес Бенз Е240» відбувся первинний контакт з сівалкою трактора «ЮМЗ 6 АЛ». В дійсності такий контакт відбувся між передньою лівою частиною автомобіля марки «Мерседес Бенз Е240», реєстраційний номер НОМЕР_1, з лівою бічною частиною сівалки. Також експерт пояснив, що точне місце зіткнення автомобіля з сівалкою трактора він визначити не може, оскільки у нього для такого висновку відсутні необхідні вихідні данні. Разом з тим, зазначив, що зіткнення відбулося у межі полоси руху автомобіля потерпілого, а не на роздільній смузі, оскільки про це вказує ряд об'єктивних ознак. Також, такий висновок випливає з механізму слідоутворення.

Враховуючи наведене, оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 рухався з порушенням вимог п.п. 31.4.7 «є» абз.4, 31.6 «б», 31.4.7 «б», 22.5, 22.6, 30.3 «з», 2,3 «б», 16,3, 16,11 та дорожнього знаку 2,1 «Дати дорогу», що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з наслідками ДТП, тобто з спричиненням ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень. А тому висновок суду про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України є вірним.

Твердження захисника, що слідчий порушив вимоги п.9 ч.3 ст.42 КПК України, так як провів слідчий експеримент з потерпілим ОСОБА_12 без участі в ньому обвинуваченого, що позбавило його права на захист та брати участь у проведенні цієї процесуальної дії є безпідставним, оскільки відповідно до матеріалів справи, а саме протоколу слідчого експерименту (т.2 а.с.85-101) обвинувачений приймав участь у проведенні цієї процесуальної дії разом із своїм захисником ОСОБА_5 з 22.50 год. по 23.55 год. 22.05.2013 року. В цей же час проводився слідчий експеримент і за участю потерпілого ОСОБА_12 (т.2 а.с.102-127). Тим більше під час проведення цієї слідчої дії ні обвинувачений, ні його захисник ніяких заперечень та скарг щодо порушень права на захист не висловлювали.

Доводи захисника, що у висновку експерта №1/70 від 25.05.2013 року мали місце помилки, але клопотання про проведення додаткової експертизи було залишено без задоволення є також безпідставними, так як в судовому засіданні експерт ОСОБА_17, який проводив вказане дослідження був допитаний та чітко вказав, що дії ОСОБА_4 знаходилися в прямому причинно-наслідковому зв'язку з ДТП. При цьому останній мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом дотримання вимог дорожнього знаку «Дати дорогу».

Не заслуговують на увагу і доводи захисника, що саме з вини потерпілого сталося ДТП, оскільки він їхав зі швидкістю приблизно 160 км/год., що вказано у висновку експерта №1/70 від 25.05.2013 року, оскільки об'єктивні докази даного факту відсутні. При цьому суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги у цій частині свідка ОСОБА_20, так як вони є суб'єктивними і такими, що суперечать всім доказами по справі. Крім того в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 вказав, що в експертизі була допущена описка в частині швидкості автомобіля потерпілого.

Посилання захисника, що у суді першої інстанції були відхилені клопотання про проведення транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи, а також слідчих дій для встановлення зони видимості з робочого місця водія автомобіля потерпілого та встановлення конкретної видимості перешкоди не заслуговують на увагу, тому що під час проведення досудового розслідування були проведенні транспортно-трасологічні та авто-технічні експертизи, а також були проведенні слідчі експерименти за участю обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_14, згідно яких в подальшому була встановлена зона видимості з місця водія потерпілого.

Крім того, згідно положень ч.2 ст.243 КПК України сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі і обов'язкової, що відповідає принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості у відповідності із ст. 22 КПК України. Тому таке право сторона захисту могла реалізувати самостійно.

Є безпідставними твердження, захисника, що він не погоджується з висновком транспортно-трасологічної експертизи №4/27 від 09.04.2013 року в частині розташування транспортних засобів, куту та механізму їх зіткнення, оскільки це й висновок в суді першої інстанції підтвердив експерт ОСОБА_19 та пояснив, що в заключній частині висновку ним допущено описку в частині того, якою частиною автомобіля марки «Мерседес Бенз Е240» відбувся первинний контакт з сівалкою трактора «ЮМЗ 6 АЛ». В дійсності такий контакт відбувся між передньою лівою частиною автомобіля марки «Мерседес Бенз Е240» з лівою бічною частиною сівалки. Також експерт пояснив, що точне місце зіткнення автомобіля з сівалкою трактора він визначити не зміг, оскільки у нього для такого висновку були відсутні необхідні вихідні данні. Разом з тим, зазначив, що зіткнення відбулося у межі полоси руху автомобіля потерпілого, а не на роздільній смузі, оскільки про це вказує ряд об'єктивних ознак. Також, такий висновок випливає з механізму слідоутворення.

Посилання захисника, що слідчий при визначені зони видимості з робочого місця водія не користувався посібником «Розслідування обставин дорожньо-транспортних пригод», що має суттєве значення для вірного вирішення питання винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 є безпідставними, тому що під час проведення слідчого експерименту та визначення зони видимості з робочого місця водія слідчий в повній мірі дотримався вимог ст.ст.223, 240 КПК України.

Не заслуговують на увагу також твердження апелянта, що проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля «Мерседес» по встановленню матеріальної шкоди відбувалося без участі представника СТОВ «Маяк», оскільки згідно п.3.9 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об'єкта за його місцезнаходженням, особа, яка призначила експертизу (залучила експерта), повинна забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб. У разі неявки осіб чи їх законних представників, що викликалися, у визначений час на місце події або огляду об'єкта дослідження (огляд) проводиться без їх участі, про що зазначається у висновку.

Тому, і участь представника СТОВ «Маяк» у проведенні авто товарознавчого дослідження була не обов'язковою. Тим більше копії вказаних актів були вручені представнику СТОВ «Маяк», з якими він був ознайомлений та при дослідженні їх у суді першої інстанції не повідомляв свою незгоду з будь-яким виявленим пошкодженнями, які були вказані в актах.

Твердження апелянтів, що суд не вірно визначив розмір матеріальної шкоди в сумі 184463 грн. відповідно до експертизи №1748 від 16.05.2013 року, виходячи з вартості автомобіля «Мерседес Бенз Е320» з робочим об'ємом двигуна 3200 куб.см., оскільки пошкоджений автомобіль є марки «Мерседес Бенз Е240» з робочим об'ємом двигуна 2600 куб.см. та його ринкова вартість становить 160144 грн., що підтверджується висновком експерта №7086 від 03.02.2014 року (т.3 а.с.3-15) і на цій підставі сума матеріальної шкоди підлягає зменшенню до 160144 грн. не заслуговують на увагу, тому, що той факт, що при ДТП був пошкоджений автомобіль «Мерседес Бенз Е240» не має значення для визначення матеріальної шкоди, оскільки відповідно до вищезазначеного висновку експерта фактично при ДТП був пошкоджений автомобіль «Мерседес Бенз Е320» з робочим об'ємом двигуна 3200 куб.см.

Отже, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції вірно встановив суму матеріальної шкоди потерпілому, а тому вона зменшенню не підлягає, про що просять апелянти.

Щодо доводів апелянтів, що після відшкодування матеріальної шкоди, автомобіль «Мерседес Бенз» повинен бути переданий особі, відповідальній за заподіяння матеріальної шкоди, тобто СТОВ «Маяк», то апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до абз.2 п.14 постанови Пленуму № 4 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідна заява представника СТОВ «Маяк» про передачу їм автомобіля «Мерседес Бенз» д/н НОМЕР_3, після відшкодування збитків, - відсутня.

Тому доводи апелянтів і в цій частині апеляційних скарг задоволенню не підлягають.

Отже, судом не допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадженні відносно ОСОБА_4, а тому немає підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження чи зміни вироку, про що просять в апеляційних скаргах апелянти.

З огляду на наведене, апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача СТОВ «Маяк» - ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача СТОВ «Маяк» - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 28.05.2014 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

Ржепецький О.П. Кателін В.П. Кваша С.В.