Рішення № 41015056, 22.10.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/712/14-ц Провадження № 22-ц/795/2060/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Войтех О. І. Доповідач - Литвиненко І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Страшного М.М., Шарапової О.Л.при секретарі:Шкарупі Ю.В.за участю:ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Куликівського районного суду від 10 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про спростування відомостей, які не відповідають дійсності, порочать честь і гідність, та відшкодування моральної шкоди по 1000 грн. з кожної відповідачки.

Рішенням суду позов задоволено частково. Суд визнав інформацію, поширену 10.12.2012 року в районі домоволодіння АДРЕСА_1, відповідачкою ОСОБА_7 відносно позивачки ОСОБА_5, яка полягала у висловлюваннях: „повія", „сука", „чурка", „придурошна", а також інформацію, поширену 23.04.2013 року в районі домоволодіння АДРЕСА_1, відповідачкою ОСОБА_6 відносно позивачки ОСОБА_5, яка полягала у висловлюваннях: „повія", „сука", „недоробло", „припорошена", „несповна розуму" та „алкоголічка", негативною, яка не відповідає дійсності і порочить честь, гідність та людське достоїнство позивачки. Також суд зобов'язав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 спростувати недостовірну інформацію, поширену ними 10.12.2012 року та 23.04.2013 року шляхом повідомлення про ухвалене судове рішення в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили, і стягнув з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди по 400 грн. з кожної і на повернення судових витрат по 443,60 грн. з кожної, та відмовив в задоволенні решти вимог.

В апеляційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати рішення суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, що суд дав неправильну оцінку поясненням свідка ОСОБА_8, яка спростувала те, що ОСОБА_6 казала образливі слова на адресу позивачки. Крім того, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що спростування недостовірної інформації суд визначив проводити в присутності людини, яка не була присутня під час поширення недостовірної інформації, та суд не вказав в чому полягає моральна шкода і невірно визначився з судовими витратами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 полягають у тому, що суд дав невірну оцінку поясненням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а слово „сука", яке чув свідок ОСОБА_10 не мало яскраво вираженого негативного характеру і не принижувало честь і гідність позивачки. Також в апеляційній скарзі зазначається, що суд визначив спростування недостовірної інформації проводити в присутності людини, яка не була присутня під час поширення недостовірної інформації, і, крім того, суд не вказав в чому полягає моральна шкода позивачки, не обґрунтував її розмір і невірно визначився з судовими витратами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_5 та її сусідками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 склались неприязні стосунки, на ґрунті яких виникають сварки.

ОСОБА_5 вказує на те, що 10.12.2012 року, в присутності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 біля АДРЕСА_1, ОСОБА_7 називала її „повією", „сукою", „чуркою", „придурошною", чим принижувала її честь і гідність.

Також ОСОБА_5 зазначає, що 23.04.2013 року о 21.30 год. біля АДРЕСА_1, в присутності її мами ОСОБА_8 та сина ОСОБА_12, ОСОБА_6 називала її „несповна розумом", „припорошеною", „недоробло", „сука", „повія", а ОСОБА_7 називала її сина „байстрючий жарий приплід", „алкашове поріддя", „байстрючка з байстрюком", „чурки чумазі", чим принижували її гідність та розповсюджували недостовірну інформацію.

Кім того, ОСОБА_5 вказує на те, що 02.06.2014 року біля АДРЕСА_1, ОСОБА_7 знеславлювала її, а ОСОБА_6 казала на неї „припорошена", „повія", „сука", „припорошена" і в присутності сільського голови, що прийшов на виклик ОСОБА_5, ОСОБА_6 називала її „повією", „алкоголічкою", „припорошеною", „дурочкою", чим принижували її гідність та розповсюджували недостовірну інформацію, у зв'язку з чим ОСОБА_5 зверталась до правоохоронних органів.

ОСОБА_5 зазначає також, що 15.06.2014 року біля АДРЕСА_1, в присутності ОСОБА_9, інших сусідів, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обзивали її словами, що принижують честь і гідність і не відповідають дійсності.

У зв'язку з зазначеним, ОСОБА_5 просила зобов'язати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 спростувати ці відомості, що не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність при свідках ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та стягнути з відповідачів по 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка полягала в тому, що систематичні знеславлення її і її неповнолітнього сина негативно відобразилися на її здоров'ї і душевному спокої.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, поширена ОСОБА_7 10.12.2012 року та ОСОБА_6 23.04.2013 року в присутності сторонніх осіб є негативною, не відповідає дійсності та принижує честь і гідність позивачки, ганьбить її людське достоїнство, а факти поширення відповідачами негативної інформації, яка порочить честь та гідність позивачки 02.06.2014 року та 15.06.2014 року не знайшли свого підтвердження. При визначенні розміру морального відшкодування суд виходив з характеру правопорушення, глибини страждань, вимог розумності та справедливості, а при визначенні судових витрат суд брав до уваги документально підтверджені витрати позивачки.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про поширення ОСОБА_7 10.12.2012 року та ОСОБА_6 23.04.2013 року негативної інформації, яка не відповідає дійсності, порочить честь і гідність позивачки, ганьбить її людське достоїнство. Ці висновки відповідають матеріалам справи та відповідають положенням ст.ст. 275, 277, 297 ЦК України.

Твердження апелянта ОСОБА_6 про те, що свідок ОСОБА_8 не підтвердила поширення 23.04.2013 року негативної інформації, що порочить честь та гідність позивачки саме відповідачем ОСОБА_6 , не відповідає дійсності, так як свідок ОСОБА_8 в суді першої інстанції пояснила, що 23.04.2013 року вона чула, як ОСОБА_6 називала її дочку ОСОБА_5 „алкоголічкою", „психічно хворою", „дурою", „повією", але ОСОБА_7 називала позивачку і її сина більш образливими словами (технічний запис судового засідання від 02.09.2014 року). Суд першої інстанції мотивовано зазначив у рішенні, що слова, які використовувала ОСОБА_6 є образливі і не підтверджені доказами того, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у лікаря-нарколога або лікаря-психіатра.

Посилання апелянта ОСОБА_7 на те, що свідок ОСОБА_11 не чув щоб ОСОБА_7 ображала ОСОБА_5 теж не відповідає дійсності і спростовується технічним записом судового засідання від 02.09.2014 року. Як свідок ОСОБА_10, так і свідок ОСОБА_11 пояснили, що 10.12.2012 року вони були присутні при сварці ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і ОСОБА_7 називала ОСОБА_5 „повією", „сукою", „придурошною", і ці слова звучали як образи.

Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість стягнення морального відшкодування, невірного визначення судових витрат, є безпідставними, оскільки суд при визначенні морального відшкодування взяв до уваги характер правопорушення, глибину страждань, вимоги розумності та справедливості, документально підтверджені судові витрати позивачки, про що мотивовано зазначено в рішенні суду.

Що стосується рішення суду про зобов'язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію, поширену ними 10.12.2012 року та 23.04.2013 року, шляхом повідомлення про ухвалене судове рішення в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили, то апеляційний суд зазначає, що згідно до ст.ст.275, 277 ЦК України суд першої інстанції обрав спосіб спростування недостовірної інформації і позивач погодилася на такий спосіб.

Відповідно до ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Однак, посилання в апеляційних скаргах на порушення судом положень ст.277 ЦК України про спростування недостовірної інформації у присутності свідка ОСОБА_9, яка не була присутня 23.04.2013 року, заслуговує на увагу і в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з другого абзацу резолютивної частини вказівку на те, що повідомлення про ухвалене судове рішення відповідачі повинні зробити в присутності свідка ОСОБА_9

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 309, ст.ст. 314 , 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Виключити з другого абзацу резолютивної частини рішення Куликівського районного суду від 10 вересня 2014 року слова „та ОСОБА_9".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: