Ухвала суду № 41013663, 01.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/34419/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Усенко Є.А., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представника позивача Порхуна С.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року у справі № 826/2355/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ-Технологія»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ-Технологія» (далі - ТОВ «АМ-Технологія») задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000822202 від 10 лютого 2014 року.

Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь ТОВ «АМ-Технологія» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу та в судовому засіданні представник ТОВ «АМ-Технологія» просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги.

Заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в період з 14 по 25 січня 2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АМ-Технологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТДВ СК «Сяйво» за період з 1 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №25/2657/22-02-09/32919946 від 31 січня 2014 року, яким встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 588100,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що в ході перевірки наданих документів, а саме, Генерального договору добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ № 0401/02-П від 1 квітня 2010 року, актів виконаних робіт, додаткових угод до Генерального договору добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 1 квітня 2010 року, довідок про наявність товарів на складі, встановлено відсутність відомостей про те, який саме товар підлягав страхуванню, яким чином ТОВ «АМ-Техногія» набуло права власності на об'єкти страхування та як наслідок їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

10 лютого 2014 року на підставі вищевказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 613 014,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 70198,00 грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону, до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТДВ СК «Сяйво» (яке є правонаступником ТДВ «Страховик») за Генеральним договором добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ № 0401/02-П від 1 квітня 2010 року, предметом якого є страхування майна, що знаходиться на складі за адресою: м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, 7а.

У пункті 4.1 договору № 0401/02-П від 1 квітня 2010 року зазначено, що страхова сума встановлюється на підставі наданих позивачем даних, підтверджених відповідними документами, та зазначається в Додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною договору страхування.

Пунктами 5.1 та 5.4 Генерального договору № 0401/02-П від 1 квітня 2010 року встановлено, що страховий тариф складає 2% від страхової суми, яка зазначена Додатковою угодою та встановлено, що акт виконаних робіт складається в останній день поточного місяця за реально здійсненим страхуванням майна.

Позивачем надано суду копії Генерального договору № 0401/02-П від 1 квітня 2010 року зі складеними до нього додатковими угодами, акти виконаних робіт, складські довідки з додатками «Перелік товарів, які підлягають страхуванню та знаходяться за адресою: м.Київ, вул.С.Сосніних, 7а».

Факт наявності у позивача майна, зазначеного в додатку до складських довідок «Перелік товарів, які підлягають страхуванню та знаходяться за адресою: м.Київ, вул.С.Сосніних, 7а», страхування якого здійснювалось за Генеральним договором №0401/02-П 1 квітня 2010 року, та його використання позивачем у власній господарській діяльності підтверджується контрактом № 12/10 від 1 березня 2010 року, укладеним між позивачем та фірмою «WEGMANN automotive GmbH & Co. KG» зі складеними до нього додатковими угодами, контрактом №088/09 від 9 лютого 2009 року, укладеним між позивачем та фірмою «TECH EUROPE» з додатковими угодами до нього, контрактом №115/09, укладеним між позивачем та фірмою «OFFICINE MECCANICHE A.N.I. S.p.A.», контрактом № 104/09 від 5 червня 2009 року, укладеним між позивачем та фірмою «TECH EUROPE BVBA» з додатковими угодами до нього, контрактом № 080/09 від 9 січня 2009 року, укладеним між позивачем та фірмою «AXMINSTER TRADING LLC» з додатковими угодами до нього, контрактом № 053/12 від 18 травня 2012 року, укладеним між позивачем та фірмою «MMK Logistika» Ltd з додатковою угодою до нього, ВМД, інвойсами, платіжними дорученнями в іноземній валюті, банківськими виписками, договором поставки №099/09 від 5 травня 2009 року, укладеним між позивачем та АТ «Українська автомобільна корпорація», договором №642 від 13 вересня 2010 року, укладеним між позивачем та ВАТ «Крюковський вагонобудівельний завод», договором поставки № 001/1 від 10 січня 2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Центр автозапчастин», договором поставки №109/09 від 7 липня 2009 року, укладеним між позивачем та ДП «Автоскладальний завод №1» ВАТ «ЛуАЗ», договором поставки № 049/12, укладеним між позивачем та ТОВ «КОЕТАКТ-АВТОЗАПЧАСТИНА», картками рахунку 361.1, актами звірки взаєморозрахунків, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту наявності складських приміщень за адресою: м.Київ, вул.С.Сосніних, 7а позивачем надано суду копії договорів про внесення змін до договору оренди № 1866 від 25 червня 2005 року, акта приймання - передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, 7а.

Податковим органом не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТДВ СК «Сяйво» (яке є правонаступником ТДВ «Страховик»).

З огляду на реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТДВ СК «Сяйво» (яке є правонаступником ТДВ «Страховик»), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правильність формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по правовідносинам з зазначеним контрагентом.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки податковим органом не надані належні докази, які б спростовували встановлені обставини у справі.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

Є.А. Усенко

В.П. Юрченко