Ухвала суду № 41013555, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/35815/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» до Вінницької митниці Міндоходів, що переглядається за касаційною скаргою Вінницької митниці Міндоходів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасувати рішення № 401000003/2014/0001/1 від 11 січня 2014 року про коригування митної вартості. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем було заявлено до митного оформлення придбаний товар - жир рослинний та подано до Вінницької митниці митну декларацію № 401090000/2014/000201 від 10 січня 2014 року. Митний орган прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 401000003/2014/0001/1 від 11 січня 2014 року, визначивши за резервним методом митну вартість жиру рослинного. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просив визнати рішення про коригування митної вартості протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці Міндоходів № 401000003/2014/0001/1 від 11 січня 2014 року про коригування митної вартості товарів, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 73,08 грн.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що між ТОВ «АархусКарлсхамн Свиден АБ» (продавець) та ТОВ «АВІС» (покупець) 3 грудня 2012 року укладено контракт № МТП 29, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до Специфікації № 6 від 27 грудня 2013 року, яка є додатком до контракту № МТП 29 від 3 грудня 2012 року, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAP м. Вінниця, вул. Пирогова, 150 - матеріали: жир рослинний торговельної марки «POLAWAR 70» вагою нетто 20000 кг на загальну суму 45200,00 доларів США (2260,00 дол.США/т).

За вказаним зовнішньоекономічним контрактом ТОВ «АВІС» було імпортовано на митну територію України партію товару - жир рослинний торговельної марки «POLAWAR 70» вагою нетто 20000 кг на загальну суму 45200,00 доларів США (2260,00 дол.США/т). Вказаний товар доставлений до відділу митного оформлення Вінницької митниці.

10 січня 2014 року до Вінницької митниці декларантом ТОВ «Авіс» для митного оформлення товару була подана вантажна митна декларація № 401090000/2014/000201, в якій задекларований товар - жир рослинний торговельної марки «POLAWAR 70» вагою нетто 20000 кг, митна вартість якого визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 45200,00 доларів США (2260,00 дол.США/т). На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано: контракт № МТП 29 від 3 грудня 2012 року; додаток 1 до Контракту № МТП 29 від 3 грудня 2012 року; специфікацію № 6 від 27 грудня 2013 року; декларацію визначення митної вартості; інвойс № 5290077850 від 2 січня 2014 року; аналітичний сертифікат № 80228878 від 2 січня 2014 року; пакувальний лист; виписка з прайс-листа; калькуляція ціни; СМR 3 із штампами відповідних служб; СМR 4 із штампами відповідних служб; декларація (Швеція) КАІ13402842; сертифікат походження товару; лист управління ветеринарної медицини у м. Вінниці від 25 грудня 2012 року № 729; платіжне доручення в іноземній валюті № 591 від 10 січня 2014 року; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17 лютого 2010 року № 05.03.02-03/9324; санітарний сертифікат; попередня декларація № 401000005 2014.70004; разову (індивідуальну) ліцензію № ІЬ 13054001699 від 8 січня 2014 року на зовнішньоекономічну операцію; звіт 0-52 про експертну оцінку майна, що ввозиться на митну територію України.

Вінницькою митницею було заявлено вимоги про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, та у разі наявності витребувано у декларанта страховий поліс, підтверджуючі документи 100 % передоплати товару та інші документи передбачені частиною другою статті 53 Митного Кодексу України.

Декларантом у відповідь надані документи передбачені частиною другою статті 53 Митного Кодексу України та повідомлено про неможливість надання страхового поліса, оскільки у водія транспортного засобу перевізника вказаний поліс відсутній. Крім того, зазначив, що товар - жир рослинний торговельної марки «POLAWAR 70» не є біржовим товаром, а тому інформацію по біржових цінах надати неможливо.

11 січня 2014 року Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 401000003/2014/000001/1, яким визначено вартість за одиницю (кг) товару у розмірі 3245,0 дол. США/кг, загальна сума товару визначена у 64900,00 дол. США/кг.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд керувався тим, з чим погоджується суд касаційної інстанції, що згідно статті 49 Митного Кодексу України (надалі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статей 51, 53 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною другою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що в ході контролю за правильністю визначення митної вартості Вінницькою митницею виявлено, що згідно контракту № МТП 29 від 3 грудня 2012 року в розділі "Оплата" зазначено 100 % попередню оплату, а також страховий поліс, однак всупереч вимогам контакту ТОВ «Авіс» вказаний страховий поліс не надав.

При цьому судом також встановлено, що додатковою угодою від 24 грудня 2012 року до Контракту № МТП29 від 3 грудня 2012 року Сторони закріпили положення про те, що Продавець страхує вантаж в одній з першокласних європейських страхових компаній на 105% його загальної вартості.

Колегія суддів погоджується із тим, що у даному випадку під терміном «вантаж» розуміється не лише товар, як предмет Контракту, а весь вантаж, який Продавець поставляє на територію України різним контрагентам і передача Покупцю страхового поліса не передбачалося.

Крім того, Вінницька митниця додатково витребовувала документи в порядку частини другої статті 53 МК України у позивача у разі їх наявності. Декларантом у відповідь повідомлено відповідача про неможливість надання страхового поліса, оскільки у водія транспортного засобу перевізника вказаний поліс відсутній.

У зв'язку з цим, неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду справи такі обставини відповідачем не доведені.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товарів за 1 методом, митний орган послався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності) та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем було визначено митну вартість товарів із застосуванням резервного методу. Окрім вказаного, при винесенні рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначалось, що митна вартість коригується, оскільки позивачем було надано на письмову вимогу митного органу висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені не спеціалізованими експертними організаціями.

Суд обґрунтовано врахував, що митний орган зобов'язаний прийняти від декларанта чи уповноваженої ним особи висновок від будь-якої експертної установи, що має відповідні повноваження на видачу висновку про якісні та вартісні характеристики товарів. При цьому в ході судового розгляду справи судом першої інстанції досліджено висновок про якісні та вартісні характеристики товару, на підтвердження правомірності вчинення оціночної діяльності якого свідчить свідоцтво ФДМУ та УТО МФ № 5859 від 5 квітня 2008 року, а також сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13450/12 від 25 травня 2012 року.

За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами сьомою та восьмою тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

В силу положень частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Такого обмеження у використанні основного методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, Митний кодекс України не передбачає. Крім того, як встановлено судом, позивачем надано достатній пакет на підтвердження митної вартості товару.

З урахуванням викладеного, висновки суду про відмову в задоволенні цього позову є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :