Ухвала суду № 41012877, 29.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року м. Київ К/9991/14856/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Української Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 р.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 р.

у справі № 2а-8294/11/2070

за позовом Приватної фірми «Апія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватна фірма «Апія» (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000310848, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 136 892,0 грн., у т.ч. основного платежу 21 136 890,0 грн., штрафних (фінансових) санкцій 1,00 грн. з прийняттям нового судового рішення, яким адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000310848, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 136 892,0 грн., у т.ч. основного платежу 21 136 890,0 грн., штрафних (фінансових) санкцій 1,00 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за лютий 2011 року, про що складено акт від 19.04.2011 р. №1078/48-021/25613488, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме - неподання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року та п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на 21 136 890,00 грн.

За результатом проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000310848, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 136 892,00 грн., з яких 21 136 890,00 грн. за основним платежем та 2,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд попередньої інстанції фактично погодився із необхідністю застосування до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. за неподання декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на підставі положень п.7 підрозділу 10 Податкового кодексу України.

При цьому, щодо встановлених перевіркою порушень п. 184.7 ст.184 Податкового Кодексу України, суд зазначив про те, що редакції вказаної норми була змінена лише з 06.08.2011 р., тобто нарахування грошових зобов'язань оскаржуваним рішенням за порушення вимог п. 184.7 ст. 184 Податкового Кодексу України в редакції до 06.08.2011 р. є передчасним.

Із такими доводами суду апеляційної інстанції погоджується і колегія Вищого адміністративного суду України.

Так, анулювання реєстрації платником податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав, передбачених ст.184 Податкового кодексу України та у порядку, визначеному розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №978.

Відповідно до п.184.6 ст.184 Податкового кодексу України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

З огляду на встановлений факт анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість рішенням податкового органу від 17.02.2011 р. №2, його останнім звітним періодом є лютий 2011 року (з 01.02.2011 р. по 17.02.2011 р.).

За приписами п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 06.08.2011 р.), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Згідно пп. ґ) п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачанням товарів вважається, зокрема, умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок визнання платником податків умовного постачання товарів чи необоротних активів законодавець чітко пов'язує з наявності одночасно таких умов як: подання платником заяви про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, наявності залишку на обліку у платника товарів або залишок необоротних активів, якщо такі товари або залишки необоротних активів придбавалися платником податку, при цьому податок, сплачений при їх придбанні було включено до складу податкового кредиту.

Отже, умовне постачання залишків товарів та необоротних активів, що обліковуються у платника податків, здійснюється виключно при поданні заяви таким платником податків про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, тобто при анулюванні такої реєстрації з ініціативи такого платника податків.

Як свідчать матеріали справи, анулювання позивача платником податку на додану вартість було здійснено за рішенням податкового органу від 17.02.2011 р., а не за заявою самого позивача.

А відтак слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача обов'язку визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів у зв'язку з таким анулюванням.

Редакція п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України була змінена лише з 06.08.2011 р., отже, лише з 06.08.2011 р. законодавець передбачив обов'язок визнання платником податків умовного продажу товарів та необоротних активів у випадку анулювання реєстрації незалежно від того, ким було ініційовано таке анулювання.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення у частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 21 136 891,00 грн.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 р. у справі № 2а-8294/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.