Ухвала суду № 41012842, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/14006/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області до Військової частини А1476 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась з позовом до Військової частини А1476 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини А1476 за період з 01 січня 2011 року по 31 травня 2013 року, результати якої відображені в акті ревізії від 17 липня 2013 року № 08-08-03/54.

Позивач звернувся з цим позовом у зв'язку з тим, що під час проведення вищевказаної ревізії мали місце порушення, наслідком чого стало призначення службового розслідування стосовно головного державного фінансового інспектора.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом ст. 11 Закону органами державного фінансового контролю можуть проводитись виїзні ревізії як в плановому, так і в позаплановому порядку.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 11 Закону встановлено, що позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Водночас, пунктом 6 ч. 5 ст. 11 Закону визначено, що позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться, зокрема, у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Здійснивши системний аналіз наведених норм Закону, колегія суддів дійшла висновку, що підставами для проведення позапланової перевірки є наявність одночасно таких умов:

· вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії;

· під час цього контролю вищестоящий орган державного фінансового контролю виявив, що висновки нижчестоящого органу державного фінансового контролю не відповідають вимогам законів;

· позапланова виїзна ревізія ініціюється вищестоящим органом державного фінансового контролю.

При цьому такі факти повинні бути підтверджені в порядку глави 6 КАС України.

Утім, як вбачається з матеріалів справи, Держфінінспекцією України не здійснювалась перевірка акту ревізії від 17 липня 2013 року № 08-08-03/54 в порядку контролю за його достовірністю, а відтак і доказів виявлення в акті ревізії невідповідностей вимогам закону позивачем не надано.

Не зазначено цього, зокрема, і в листі Начальника Управління внутрішнього аудиту Держфінінспекції України від 24 жовтня 2013 року № 24-18/550, який є єдиним наданим позивачем суду доказом, що мав би свідчити про наявність підстав для ініціювання позапланової ревізії відповідача.

Враховуючи, що позивачем не доведено наявності умов для здійснення позапланової виїзної ревізії, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: