Ухвала суду № 41012836, 29.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/69992/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (Рокитнівське відділення)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р.

у справі №2а/1770/1540/2012

за позовом Приватного підприємства «Надія»

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівське відділення)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Надія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівське відділення) (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 р. №0000592350, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 107,30 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень-червень 2011 року, про що складено акт від 12.12.2011 р. №614/23/22555603, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість за січень 2011 року на 4 279,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 р. №0000592350, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 4 279,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування слугував акт позапланової виїзної документальної перевірки позивача від 02.03.2011 р. №86/23/22555603, яким встановлено завищення позивачем у грудні 2010 року суми податкового кредиту на 1 715,00 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 564,00 грн. Відтак, податковий орган вважав, що у січні 2011 року позивач повинен був зменшити задекларовані ним показники бюджетного відшкодування на 4 279,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у грудні 2010 року, а отже і обґрунтованості заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виникнення спірних правовідносин діяли положення різних нормативно-правових актів, застосуванню підлягають як норми Закону України «Про податок на додану вартість» так і норми Податкового кодексу України.

Так, в акті перевірки від 12.12.2011 р. податковим органом зазначено, що згідно поданої позивачем податкової декларації за січень 2011 року, задекларована сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 16 193,00 грн. Перевіркою правомірності такого відшкодування охоплено декларації попередніх періодів у яких виникло від'ємне значення з податку на додану вартість, за рахунок якого позивач заявив бюджетне відшкодування у січні 2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п.п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що правовірність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2010 року, які вплинули на заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість, підтверджено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 р. у справі №2а/1770/2151/2011, яке залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 р.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи факти, встановлені під час розгляду справи №2а/1770/2151/2011, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно правомірності формування позивачем складу податкового кредиту грудня 2010 року.

Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, як достовірність заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за січень 2011 року, так і дотримання ним процедури їх декларування та заявлення до відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011 р. №0000592350 та наявність підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (Рокитнівське відділення) залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. у справі №2а/1770/1540/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.