Ухвала суду № 41012812, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/61840/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Єгоровій І.В.

за участю представників сторін: позивача - Жолудь І.О.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р.

у справі № 2а/1770/706/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» (далі - позивач, ТОВ «Дубенський край») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Дубенська ОДПІ), в якому просило суд визнати дії відповідача по складанню акта перевірки та податкового повідомлення-рішення протиправними, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 р. № 0000031650.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дубенська ОДПІ від 09.02.2012 р. № 0000031650; в решті позовних вимог - відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2012 р. посадовою особою Дубенської ОДПІ, на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України, було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2011 року ТОВ «Дубенський край», за результатами якої складено акт від 20.01.2012 р. № 2/1650/34712933 та зроблено висновок про порушення позивачем положень пункту 102.5 статті 102, статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення в сумі 1 526 200 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 09.02.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000031650, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 526 200 грн.

Як вбачається з акту камеральної перевірки № 2/1650/34712933 від 20.01.2012 р. підставою для зменшення позивачу вказаного розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували твердження перевіряючого про порушення платником податків пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, що полягало у безпідставному включенні до складу рядка 24 декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» залишку від'ємного значення в сумі 1 526 200 грн., який виник у період: лютий-листопад 2008 року і повинен був бути задекларований до відшкодування з Державного бюджету України протягом 1095 днів від дати виникнення.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалася, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом, така сума спочатку враховувалася у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховувалася до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду вказувалося в рядку 18.2 розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» декларації з податку на додану вартість такого звітного періоду. Зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону) наступного податкового періоду відбувалося шляхом відображення такої суми в рядку 22.1 розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період». До рядка 22.1 включалася вся сума рядка 18.2 повністю, якщо сума податкового боргу дорівнювала або перевищувала суму від'ємного значення, або частково у розмірі, який відповідав сумі податкового боргу. Залишок від'ємного значення (різниця між значеннями рядків 18.2 та 22.1) включалася до рядка 22.2 розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» декларації. Цей залишок від'ємного значення в наступному звітному періоді переносився до рядка 23.1 декларації і разом з іншими складовими залишку від'ємного значення (значення рядка 23) в першу чергу погашав податкові зобов'язання поточного звітного періоду. Залишок такого від'ємного значення, який не був погашений податковими зобов'язаннями (різниця між значеннями рядків 23 і 20), переносився до рядка 24 декларації та міг бути відшкодований платнику податку у разі виконання інших умов щодо відшкодування, встановлених законом. Частина рядка 23.1, яка не могла бути відшкодована в цьому звітному періоді (через відсутність оплати), разом з іншими складовими залишку від'ємного значення (різниця між значеннями рядків 24 і 25, що переноситься до рядка 26) послідовно переносилася до податкового кредиту кожного наступного звітного періоду (відображалася в рядку 23.2 кожної наступної декларації) або до моменту отримання платником права на бюджетне відшкодування (оплати), або до моменту погашення податковими зобов'язаннями.

Обмеження у вигляді права на подачу заяви в строк не пізніше 1095 дня були встановлені підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01.01.2011 р., лише щодо бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду вказується в рядку 19 розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» декларації з податку на додану вартість такого звітного періоду. Зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди наступного податкового періоду відбувається шляхом відображення такої суми в рядку 20.1 розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період». До рядка 20.1 включається вся сума рядка 19 повністю, якщо сума податкового боргу дорівнює або перевищує суму від'ємного значення, або частково у розмірі, який відповідає сумі податкового боргу. Залишок від'ємного значення (різниця між значеннями рядків 19 та 20.1) включається до рядка 20.2 розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» декларації. Цей залишок від'ємного значення в наступному звітному періоді переноситься до рядка 21.1 декларації і разом з іншими складовими залишку від'ємного значення (значення рядка 21) в першу чергу погашає податкові зобов'язання поточного звітного періоду. Залишок такого від'ємного значення, який не погашається податковими зобов'язаннями (різниця між значеннями рядків 21 і 18), переноситься до рядка 22 декларації та може бути відшкодований платнику податку у разі виконання інших умов щодо відшкодування, встановлених Кодексом. Частина рядка 22, яка не може бути відшкодована в цьому звітному періоді (через відсутність оплати), разом з іншими складовими залишку від'ємного значення (різниця між значеннями рядків 22 і 23, що переноситься до рядка 24) послідовно переноситься до податкового кредиту кожного наступного звітного періоду (відображається в рядку 21.2 кожної наступної декларації) або до моменту отримання платником права на бюджетне відшкодування (оплати), або до моменту погашення податковими зобов'язаннями.

Обмеження у вигляді права на подачу заяви в строк не пізніше 1095 дня, відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, встановлені лише щодо бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А відповідно до пункту 200.8 цієї статті, до декларації додається також розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведення камеральної перевірки, податковий орган не виявив жодного порушення платником податків правових норм, які безпосередньо регулюють правовідносини щодо проведення платником податку на додану вартість розрахунків з бюджетом. Даних про те, що позивач подавав відповідачу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначав про таке своє рішення у звітній декларації за листопад 2011 року та складав розрахунок суми бюджетного відшкодування суду не надано.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності декларування у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі в розмірі 1 526 200 грн., яка виникла за період з лютого по листопад 2008 року, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р. у справі № 2а/1770/706/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко