Ухвала суду № 41012760, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/49059/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представників позивача Рісного М.Б., Кондрашова Д.І.

представника відповідача Сенюка В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012

у справі № 2а-3828/09/1370

за позовом Французького акціонерного товариства розробок та керування САФЕЖ Представництво в Україні САФЕЖ

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Французьке акціонерне товариство розробок та керування САФЕЖ Представництво в Україні САФЕЖ (далі по тексту - позивач, Представництво) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2008 №0085891550/0, від 19.03.2009 №0085891550/2, від 19.03.2009 №0002591550/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0085891550/0 від 28.11.2008 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 1146500,00 грн., а також скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.03.2009 №0085891550/2 та від 19.03.2009 №0002591550/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що Представництво не є юридичною особою. З акту невиїзної перевірки Представництва випливає, що посадова особа ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області без дослідження первинних чи інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, прийшла до висновку, що оскільки позивач за спірний період отримав валовий дохід в розмірі 5732900,00 грн., ПДВ не нараховувалось, а тому на підставі задекларованих валових доходів підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 1146500,00 грн.

Судами вірно зазначено, що посилання ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області на порушення Представництвом вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним та таким, що ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим.

У акті перевірки посадова особа відповідача вказує на порушення Представництвом пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проте не вказано які математичні чи методологічні помилки допущені останнім.

З урахуванням норм Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253, оскільки податковий орган за наслідками розгляду скарг позивача частково скасував податкове повідомлення-рішення №0085891550/0 від 28.11.2008, то таке слід скасувати частково в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1146500,00 грн.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності прийнятих ним податкових рішень.

Судами зазначено, що у ході проведеної відповідачем документальної невиїзної (камеральної) перевірки Представництва, результати якої оформлено актом від 14.11.2008 №1368/150/26579279, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що позивачем за період 2006 року - І півріччя 2008 року було отримано валовий дохід в сумі 5732900,00 грн.

Згідно із поданими деклараціями по податку на прибуток валовий дохід складає за 2006 рік - 1228200,00 грн.; 2007 рік - 2912600,00 грн.; І півріччя 2008 року - 1592100,00 грн. Податкові декларації по ПДВ за вказані періоди не подавалися і сума ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками звітних періодів не нараховувалась.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2008 №0085891550/0, яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ у сумі 1203800,00 грн. з яких основний платіж - 1146500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 57300,00 грн.

У порядку процедури адміністративного оскарження рішенням відповідача №16306/10/23-025 від 26.12.2008 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 28.11.2008 №0085891550/0, а скаргу - без задоволення.

За наслідками розгляду повторної скарги Представництва рішенням ДПА у Львівській області №5382/10/25-005/212 від 13.03.2009 податкове повідомлення-рішення №0085891550/0 від 28.11.2008 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 57300,00 грн. скасовано, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0085891550/0 від 28.11.2008 залишено без змін та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 573250,00 грн.

На підставі наведеного відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2009 №0085891550/2, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість з яких основний платіж - 1146500,00 грн. та №0002591550/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 573250,00 грн., з яких штрафні (фінансові) санкції - 573250,00 грн.

Повторна скарга Представництва, подана до ДПА України, залишена рішенням ДПА України №4744/6/25-0515 від 22.05.2009 без задоволення.

Порядок обчислення і сплати ПДВ на час виникнення спірних правовідносин врегульовувався Законом України «Про податок на додану вартість».

Судами зазначено, що Представництво не є юридичною особою, а виступає лише структурним підрозділом головного підприємства Французького акціонерного товариства розробок та керувань САФЕЖ, а отже між Представництвом та головним підприємством не можуть мати місце операції цивільно-правового характеру з надання послуг чи результатів робіт, відповідно, не можуть бути і розрахунки за такі послуги.

За правилами п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Разом із тим, як зазначено судами, позивач не є імпортером, а також не здійснював в межах періоду, що підлягав перевірці, жодної поставки товарів та операцій цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Приписи пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають обов'язок будь-якої особи здійснити обов'язкову реєстрацію платником ПДВ в разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Судами вірно зазначено, що відповідачем не було спростовано посилання Представництва на те, що протягом всього періоду своєї діяльності (у тому числі періоду, що підлягав перевірці,) воно не здійснювало операції з поставки товарів та послуг, а займалось виключно виконанням завдань, поставлених головним підприємством Французьким акціонерним товариством розробок та керувань САФЕЖ і отримувало кошти згідно з кошторисом витрат на своє утримання.

Окрім того, відповідачем зазначено, що у ході проведеної камеральної перевірки Представництва не було виявлено та використано жодного первинного бухгалтерського документу, який би підтверджував отримання Французьким акціонерним товариством розробок та керування САФЕЖ будь-яких коштів від Європейського банку ренонс чи Державної служби автомобільних доріг (Укравтодор) за надані послуги, актів приймання-передачі виконаних робіт і т. ін.

При цьому відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Як свідчать матеріали справи, Представництво отримувало на власний банківський рахунок кошти від Французького акціонерного товариства розробок та керувань САФЕЖ лише на своє утримання згідно із кошторисом витрат, а відтак у відповідача не було правових підстав для висновку про порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Окрім того, відповідачем було подано клопотання про заміну сторони по даній справі.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, абз. 24, 25 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» суд касаційної інстанції вважає за можливе допустити по даній справі заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекцієї у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)М.О. Федоров