Ухвала суду № 41012754, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/46145/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012

у справі № 2а-2130/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал») звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2011 №0001450702, №0001460702, №0002240702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, лютий, березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2011 №114/07-02/32706734.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал» суму залишку від'ємного значення січня 2011 року в розмірі 520462,00 грн., оплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) суму ПДВ в розмірі 440154,00 грн., оплата була здійсненна у вересні, грудні 2010 року, січні 2011 року по податковим накладним, які отримані з запізненням та без документального про це підтвердження.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) та п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

На підставі висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.08.2011: №0001450702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13185995,00 грн.; №0001460702, яким відмовлено у надані бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 901028,00 грн.

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві зі скаргами від 05.09.2011 та від 06.09.2011 про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2011 №0001450702, №0001460702.

28.10.2011 ДПА у м. Києві за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення №0001460702 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0001450702 скасовано в частині застосування штрафної санкції на суму 1,00 грн. та збільшено суму ПДВ на 1026, 42 грн. і штрафну санкцію на 256,61 грн.

В свою чергу, ДПІ у Печерському районі м. Києва з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 28.10.2011, замість скасованого в частині рішення від 23.08.2011 №0001450702 прийняла рішення від 11.11.2011 №0002240702, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 13187021,42 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2007 між позивачем та ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартири, що має побудувати ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД».

Відповідно до п. 2.6 договору ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД» зобов'язується у строк до 31.12.2008 передати позивачу квартири в житловому будинку.

22.12.2008 укладено додаткову угоду, за якої строк виконання зобов'язань продовжено до 30.06.2009.

На підставі вищезазначених господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит за березень, червень, липень, серпень, жовтень 2010 року, лютий, березень 2011 року.

На підтвердження використання квартир у межах своєї господарської діяльності, позивач надав копії реєстраційних посвідчень, виданих Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, договори купівлі-продажу та витяги з Державного реєстру правочинів (при цьому, в матеріалах справи містяться копії реєстраційних посвідчень, договорів купівлі-продажу та витягів з Державного реєстру правочинів машиномісць).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з обставин справи, в складі податкового кредиту за березень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за жовтень 2010 року, за лютий 2011 року, за березень 2011 року позивачем зазначено суми податку на додану вартість за податковими накладними, що були виписані до вказаних звітних періодів.

Судами вірно зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період та не передбачає обов'язку платника податку надавати податковому органу будь-яких документальних підтверджень отримання від постачальників податкових накладних саме в тому періоді, в якому вони відображені.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічна норма міститься і у ПК України, де п. 198.6. ст. 198 встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, з посиланням на яку позивач пояснює включення податкових накладних, виписаних у попередні податкові періоди, до складу податкового кредиту в деклараціях за лютий, березень 2011 року.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної: в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм): є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку: з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Приписами пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені податкові накладні видані особами, які на момент їх складання були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, оформлені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства.

В акті перевірки міститься посилання на те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит за рахунок підприємств, які мають ознаки фіктивності, іншою підставою є банкрутство ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД».

Однак, в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання банкрутом ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД» та відкриття ліквідаційної процедури, а також відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство).

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)М.О. Федоров