Ухвала суду № 41012713, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/45295/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача Томіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012

у справі № 2а-5689/11/1070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-43»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона-43» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Пересувна механізована колона-43») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Вишгородському районі Київської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011 №0000702304, №0000712304.

Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 №0000712304 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 1009730,85 грн., в тому числі 673153,90 грн. за основним платежем та 336556,95 грн. за штрафними санкціями. В частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 250025,00 грн., в тому числі 166670,00 грн. за основним платежем та 83355,00 грн. за штрафними санкціями податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 №0000712304 підлягає виконанню. В решті позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «БВК «Будівельник» за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, з ТОВ «УТК «Буревісник» за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, з ТОВ «Укрспецсервіс-ЛТД» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та з ТОВ «Авторемсервіс» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 складено акт від 17.10.2011 №2354 /23-1/05408199.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог: пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 839823,90 грн.; п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати в сумі 835359,20 грн.

На підставі вказаного відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.11.2011: №0000702304, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на прибуток підприємств на 1253038,80 грн., №0000712304, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на 1259735,85 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами мають протиправний характер та вчинені всупереч вимогам цивільного законодавства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому є недійсними в силу закону (нікчемними).

Задовольняючи частково позов суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача, а саме - договір поставки, договір перевезення, договір підряду, договори про надання послуг, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактур, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, книга реєстрації ввезених матеріальних цінностей, тощо.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Щодо збільшення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу на 166670,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Укрспецсервіс-ЛТД», суд апеляційної інстанції вважає його правомірним з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на наступні обставини справи.

Судом встановлено, що податкова накладна №1 від 01.07.2011 на загальну суму 1000020,00 грн., в тому числі ПДВ 166670,00 грн., яка видана ТОВ «Укрспецсервіс-ЛТД» не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідно відсутня квитанція в електронній формі, видача якої продавцю передбачена пунктом 8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

За правилами п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України «Перехідні положення», встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку - продавцями, в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень з 01.01.2011; понад 500 тисяч гривень з 01.04.2011; понад 100 тисяч гривень з 01.07.2011; понад 10 тисяч гривень з 01.01.2012.

Як вбачається з податкової накладної №1 від 01.07.2011 на загальну суму 1000020,00 грн., податок на додану вартість обрахований в сумі 166670,00 грн.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вказана накладна ТОВ «Укрспецсервіс-ЛТД», станом на 01.07.2011 не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За правилами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач не має права на відшкодування податку на додану вартість в розмірі 166670,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0000712304 від 03.11.2011 в частині збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 250025,00 грн. в тому числі 166670,00 грн. за основним платежем та 83355,00 грн. за штрафними санкціями є правомірним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)М.О. Федоров