Ухвала суду № 41012675, 15.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року м. Київ К/9991/62287/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р.

у справі №2а-19014/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд ЛТД Плюс»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд ЛТД Плюс» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 р. №0003342360.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Працівниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Онтайм» за травень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2011 р. №364/23-60/36620242, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Онтайм» за травень 2011 р. у розмірі 132 169,11 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 р. №0003342360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 132 169, 11 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, 30.09.2011 р. між ТОВ «Онтайм» (продавець) та позивачем (покупець) був укладений Договір №24/03, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товари, визначені у п.1.2. цього Договору, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до видаткових накладних № 108 від 19.05.2011 р., №116 від 20.05.2011 р., №11 від 04.05.2011 р., №10 від 04.05.2011 р. товар було поставлено на користь позивача.

Також, ТОВ «Онтайм» позивачу було виписано ряд рахунків-фактур, що і стали підставою для здійснення оплати за отримане дизельне паливо, а саме: № 108 від 19.05.2011 р., №116 від 20.05.2011 р., №11 від 04.05.2011 р., №10 від 04.05.2011 р.

Позивачем у повній мірі було здійснено оплату вказаного товару, що підтверджується належним чином завіреною копією виписки по рахунку позивача в ПАТ «КБ «Хрещатик», яка містяться в матеріалах справи.

По результатам виконання Договору з боку ТОВ «Онтайм» на користь позивача було виписано податкові накладні, також наявні в матеріалах справи.

Факт оприбуткування та зберігання позивачем товару, що був придбаний у ТОВ «Онтайм» підтверджується Договором №15/05-11 про надання послуг, за яким позивач (замовник) з однієї сторони та ЗАТ фірма «Укргідроспецбуд» (виконавець) визначили те, що виконавець згідно цього договору надає замовнику послуги по складуванню товару, вантажні та розвантажувальні роботи, переупаковка товару, підготовка та додаткове обслуговування рухомого складу, у т.ч. очистка транспортного засобу та контейнерів від залишків вантажу та сміття.

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000729 позивач підтверджує проведення з боку ЗАТ «фірма «Укргідроспецбуд» складських робіт по забезпеченню зберігання придбаного у ТОВ «Онтайм» товару, про що свідчать належним чином завірені копії складських ордерів: № ОП-0000127 від 04.05.11 р., №ОП-0000115 від 04.05.11 р., №ОП-0000126 від 19.05.11 р., №ОП-0000116 від 20.05.11 р.

Доводячи намір на отримання прибутку в рамках власної господарської діяльності шляхом здійснення операцій купівлі-продажу за рахунок товару, що був придбаний у ТОВ «Онтайм», позивач посилається на Договір купівлі-продажу № 2303 від 23.03.12 р., за яким постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю ПАТ «Сумське НПО ім. М.В. Фрунзе», а останній - прийняти та оплатити товар, якісні та кількісні характеристика якого викладені в специфікаціях (пропозиціях), що є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності до пропозиції №1 до договору №2303 від 23.03.2011 р. специфікації №1, видаткових накладних №ОП-0000776 від 26.05.2011 р., №ОП-0000775 від 26.05.2011 р., Довіреності №19115 від 24.05.2011р. товар, придбаний позивачем у ТОВ «Онтайм», був реалізований на користь ПАТ «Сумське НПО ім. М.В. Фрунзе».

Таким чином, зважаючи на докази, наявні в матеріалах справи, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між купівлею позивачем товару у ТОВ «Онтайм» та провадженням власної господарської діяльності для отримання прибутку, що, у свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність наміру сторін на настання реальних господарських наслідків по спірним правовідносинам.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р. у справі №2а-19014/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіПилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.