Ухвала суду № 41012661, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/27011/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 по справі № 2а-13746/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Будагроспектр"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року Підприємством до суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 27.05.2010 № 0000701540/0, від 25.06.2010 № 0000701540/1, від 02.08.2010 № 0000701540/2 та від 14.10.2010 № 0000701540/3, якими позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 28 303,00 грн. та фінансових санкцій - 14 151,50 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що позивачем при формуванні податкового кредиту з ПДВ було дотримано всіх вимог передбачених Законом України "Про податок на додану вартість", податкові накладні, на підставі яких було сформовано податковий кредит, належним чином оформлені та видані зареєстрованим платником ПДВ, а первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що видані контрагентом позивача, оскільки проведені операції з таким контрагентом не підтверджені первинними документами, крім того, відповідач зазначає, що у контрагента позивача відсутні необхідні та достатні умови (трудові, матеріальні ресурси) для здійснення господарської діяльності, який як юридична особа зареєстрований на підставну особу, що підтверджено поясненнями гр. Просятникова Г.М., який згідно даних Реєстру 1-ДФ значиться як посадова особа.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну позивача у справі - Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова на його правонаступника - Основянську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна документальна перевірка Підприємства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Релан" за період з 01.06.2008 по 30.06.2008, за підсумками якої складено акт від 17.05.2010 №1573/15-409/24338689.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 198/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 198/97-ВР), що полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту сплаченого ПДВ у сумі 28 303,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних на користь позивача його контрагентом ТОВ "Релан", який не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2008 року по взаєморозрахункам з позивачем, що було встановлено шляхом автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА.

На підставі акта перевірки та результатів адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди попередніх інстанцій у цій справі керувались положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

А відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені (нараховані) суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Таким чином, аналіз норм Закону № 168/97-ВР дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є підставою для формування податкового кредиту, натомість непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки, є підставою для відповідальності платника податку.

Судами встановлено, що позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Релан", що ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме - на договорах підряду на виконання ремонтно - будівельних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що контрагентом фактично було здійснено господарські операції по виконанню ремонтно - будівельних робіт (ремонт східців, крівлі будівлі, кімнати, санвузлів), а позивачем була здійснена оплата зазначених робіт. Реальність господарських операцій та належне їх виконання підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими первинними документами (договори, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат, акти приймання виконання підрядних робіт, локальні кошториси, банківські реєстри документів).

Крім того, судами встановлено, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 Закону № 168/97-ВР, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентом належно оформлених, у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкових накладних, та на момент видачі яких, ТОВ "Релан", був платником ПДВ, що відповідає вимогам пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ від податкового обліку (стану) інших осіб, звітування і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Крім того, будь - яке автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Посилання податкового органу на відсутність матеріально - технічної бази у контрагента позивача є також безпідставним, оскільки наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення правил оподаткування.

Є безпідставними і доводи відповідача щодо наданих пояснень посадової особи позивача Просятникова Г.М. про непричетність до господарської діяльності ТОВ "Релан", оскільки, як вірно встановлено судами, зазначені обставини спростовуються наявною в матеріалах справи нотаріально засвідченою заявою Просятникова Г.М. від 21.08.2009 до органів державної влади та місцевого самоврядування, якою останні підтверджує наявність трудових взаємовідносин з ТОВ "Релан" та перебування н апосаді директора з 08.09.2008 по 28.03.2009. Крім того, господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Релан", що були предметом перевірки за відповідний період, мали місце до призначення гр. Просятникова Г.М. директором ТОВ "Релан".

Наведене свідчать про правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції як таких, що прийняті всупереч приписів чинного законодавства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 по справі № 2а-13746/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко