Ухвала суду № 41012640, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/34811/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі № 2а-16632/10/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лозівський ковальсько-механічний завод"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням збільшення позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 08.09.2010 № 0005223/0, від 05.10.2010 № 0005223/1, від 20.12.2010 № 0005223/2, якими позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 171 393,69 грн. та фінансових санкцій - 51 418,11 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що позивачем при формуванні податкового кредиту з ПДВ було дотримано всіх вимог передбачених Законом України "Про податок на додану вартість", а первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що видані контрагентом позивача, оскільки останнім не було подано звітність та не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 171 393,69 грн., а отже, на думку контролюючого органу, Товариство не має права на податковий кредит. Крім того, Державна податкова інспекція зазначає, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови в силу відсутності трудових та матеріальних ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області на його правонаступника - Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна документальна перевірка Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Лугметсервіс ЛТД" за період з 01.06.2010 по 30.06.2010, за підсумками якої складено акт від 25.08.2010 № 675/23-304/32565419.

У ході вказаної перевірки Державною податковою інспекцією з використанням наявних в інспекції інформаційних баз та "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 198/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 198/97-ВР), що полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту сплаченого в ціні товару ПДВ у сумі 171 393,69 грн. на підставі податкових накладних, виписаних на користь позивача його контрагентом ТОВ "Лугметсервіс ЛТД", який не подав податкові декларації та не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2010 року по взаєморозрахункам з позивачем.

На підставі акта перевірки та за наслідками неодноразового адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі керувалися положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

А відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені (нараховані) суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Таким чином, аналіз норм Закону № 168/97-ВР дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є підставою для формування податкового кредиту, натомість непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки, є підставою для відповідальності платника податку.

Судами встановлено, що позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Лугметсервіс ЛТД", що ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме - на договорі поставки, відповідно до якого контрагент зобов'язувався передати у власність, а позивач прийняти та оплатити товар (брухт стальних вагонних осей).

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що контрагентом фактично було здійснено поставку товару, а позивачем була здійснена оплата за поставлений товар. Реальність господарських операцій та належне їх виконання підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими первинними документами (договір, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, посвідчення про відрядження, розпорядження про відрядження, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, акти приймання металів, банківські виписки).

Крім того, судами встановлено, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 Закону № 168/97-ВР, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, який на момент їх видачі був платником ПДВ, що відповідає вимогам пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ від податкового обліку (стану) інших осіб, звітування і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Крім того, будь - яке автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Посилання податкового органу на відсутність матеріально - технічної бази у контрагента позивача є також безпідставним, оскільки наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення правил оподаткування.

Наведене свідчать про правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень податкової інспекції як таких, що прийняті всупереч приписів чинного законодавства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі № 2а-16632/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко