Ухвала суду № 41008553, 16.10.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1896/14 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/6014/14 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 березня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення зазначеного вище позову.

Суд наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 в смт. Брюховичі, площею 335,1 кв.м., та на квартиру АДРЕСА_2 в смт. Брюховичі, площею 221,4 кв.м., які належать на праві власності ОСОБА_2.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, та без врахування роз'яснень Пленуму Верховного суду України з даного приводу, що є підставою для скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно.

Апелянт зазначає, що жодних обґрунтувань причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, а також обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову позивачем не було зазначено у своїй заяві.

Апелянт стверджує, що позивач в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту зазначає, що саме він (апелянт) відмовляється у добровільному порядку виконувати свої договірні зобов'язання, що утруднить або зробить взагалі неможливим реальне виконання судового рішення, однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача з претензіями щодо невиконання умов договору.

Апелянт просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду про задоволення позовних вимог чи зробити його виконання неможливим. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, однак, лише після його пред'явлення.

Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній.

Оскарженою ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 березня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на майно ОСОБА_2, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 в смт. Брюховичі, площею 335,1 кв.м., та на квартиру АДРЕСА_2 в смт. Брюховичі, площею 221,4 кв.м., які належать на праві власності ОСОБА_2.

Із позовної заяви суд встановив, що предметом позову є стягнення грошових коштів в сумі 1 274 140,97 грн. з ОСОБА_2 за невиконання ним договорів комісії, а тому суд, допускаючи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачеві на праві власності квартиру АДРЕСА_2 в смт. Брюховичі, площею 221,4 кв.м., діяв у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України і обґрунтовано дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи в цій частині не спростовують висновків суду про забезпечення позову.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Якщо йдеться про майно, що належить відповідачеві і знаходиться в інших осіб, потрібно подати докази наявності безспірного права відповідача на зазначене майно. У разі спірності права відповідача на майно, суд не може задовольнити таку заяву.

Однак, зазначене не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскарженої ухвали суду від 28 березня 2014 року, оскільки квартира АДРЕСА_1 в смт. Брюховичі, площею 335,1 кв.м., на яку суд наклав арешт на час звернення ОСОБА_4 з позовом (26.03.2014 року) не належала відповідачу ОСОБА_2, тому що останній відчужив її на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2013 року, що в процесі розгляду апеляційної скарги встановив суд апеляційної інстанції.

За наведених обставин, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 березня 2014 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в смт. Брюховичі, площею 335,1 кв.м. скасувати.

В решті ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 березня 2014 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 в смт. Брюховичі, площею 221,4 кв.м. необхідно залишити без змін, оскільки в цій частині ухвала суду постановлена з дотриманням норм закону.

Керуючись п.1, п.2 ч. 2 ст. 307, п.1, п.2 ч.1 ст. 312, ст.315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 березня 2014 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в смт. Брюховичі, площею 335,1 кв.м. скасувати.

В решті ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 березня 2014 року залишити без змін.

Копію ухвали направити у Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді:

Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.