Постанова № 4100834, 11.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 22а-17658/08

Головуючий в першій інстанції Кротюк О.В.Справа в першій інстанції № 9/69 Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Бараненко І.В.

Данилової М.В.

при секретарі:Бондар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційні скарги представника AT «Індустріально-експортний банк», представника ДПА України, представника ДПА у м. Києві, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. у справі за позовом Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, ДПА України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: ДПА у м. Києві, про визнання недійсними рішення,

ВСТАНОВИВ:

AT «Індустріально-експортний банк» звернулися в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до СДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків, ДПА м. Києва, ДПА України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2006 року № 0000472310/2 в частині встановлення порушень пп. 8.2.2. п. 8.2., пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зменшення на відповідні суми податкових зобовязань вказаних у останньому; просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2007 року № 0000012310/2 повністю, визнати нечинним рішення ДПА України про залишення повторної скарги без розгляду від 26.12.2006 р. № 14565/6/25-0515; просить зобовязати відповідача раніше сплачену позивачем суму в розмірі 32143,68 гривень зарахувати в рахунок сплати майбутніх податкових періодів (авансом).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2006 року № 0000472310/2 в частині нарахувань штрафних санкцій в частині заниження податку на прибуток за 2003 рік на 40 886,18 гривень в частині нарахувань 9-ти податкових періодів; в іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником AT «Індустріально-експортний банк», представником ДПА України, представником ДПА у м. Києві, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків подано апеляційні скарги, в яких

представник AT «Індустріально-експортний банк» просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. в частині відмови в позовних вимогах та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права;

представник ДПА України просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права;

представник ДПА у м. Києві просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права;

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника ДПА у м. Києві та СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків підлягають задоволенню, апеляційна скарга ДПА України підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга AT «Індустріально-експортний банк» не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.03 по 31.12.05 та складено акт перевірки від 18.05.06 № 321/2310/14361575.

Згідно з актом перевірки, було встановлено порушення пп. 8.2.2 п.8.2, пп. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 (надалі - Закон № 334) завищення амортизаційних відрахувань в частині розподілу окремих основних фондів по групах.

Позивачем при проведенні розрахунків амортизаційних відрахувань невірно було згруповано основні фонди по групах, внаслідок чого невірно застосовано норми амортизаційних відрахувань.

Також перевіркою було встановлено, що в порушення пп.5.2.4 п.5.2.ст.5 та. пп. 12.2.1 п.12.1 ст. 12 Закону №334 позивачем завищено суму валових витрат в 4 кварталі 2003 року в частині формування страхового резерву, сформованого під нестандартну заборгованість за залишками коштів, розміщеними на розрахунковому кореспондентському рахунку у вигляді гарантійного депозиту, відкритому у АППБ «Аваль», в розмірі 136287,27 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток в 4 кварталі 2003 року в розмірі 40886,18грн. В 1 кварталі 2004 року банком було розформовано страховий резерв по даним операціям та сплачено суму заниженого податкового зобовязання без відповідного нарахування та сплати штрафних (фінансових) санкцій, передбачених вимогами п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.00 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», із змінами та доповненнями (далі - Закон №2181).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов щодо нарахувань штрафних санкцій в частині заниження податку на прибуток за 2003 рік виходив з того, що контролюючий орган міг би нарахувати відповідні суми штрафних санкцій у відповідності до підпункту 17.1.3. з донарахуванням суми недоплати, але цього не було зроблено належним чином.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційних скарг не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем в порушення пп.5.2.4 п.5.2.ст.5 та. пп.12.2.1 п.12.1 ст. 12 Закону України від 24.12.1994р. №334 «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон №334)., AT «ІНДЕКС-БАНК» було завищено суму валових витрат в 4 кварталі 2003 року в частині формування страхового резерву, сформованого під нестандартну заборгованість за залишками коштів, розміщених на розрахунковому кореспондентському рахунку у вигляді гарантійного депозиту, відкритому у АППБ «Аваль», в розмірі 136287,27грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток в 4 кварталі 2003 року в розмірі 40886,18грн. В І кварталі 2004 року банком було розформовано страховий резерв по даним операціям та сплачено суму заниженого податкового зобовязання без відповідного нарахування та сплати штрафних (фінансових) санкцій, передбачених вимогами п. 17.2 ст. 17 Закону №2181.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

Відповідно до п.2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 p. N 143 (далі - Порядок №143), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592 встановлено, що: «якщо платником податку самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону N2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок».

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Згідно з п.2.3. Порядку №143 платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N2181. (уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку);

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з податку.

При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

AT «ІНДЕКС-БАНК» виправлені суми не відобразило у відповідному рядку 05.2 декларації з податку на прибуток, передбаченому для врахування помилок, а враховано в загальному складі валових витрат за 1 квартал 2004 року

Таким чином позивач не скористався процедурою, передбаченою п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, зокрема, не нарахував та не сплатив штраф у розмірі 5 відсотків від суми недоплати, що є невідємною частиною цієї процедури, до нього було правомірно застосовано положення пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП до AT «ІНДЕКС-БАНК» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40886,18 грн. на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, а саме 10 періодів.

Колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2006 року № 0000472310/2, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 8.2.2 п.8.2, пп. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2006 року № 0000472310/2 в частині встановлення порушень пп. 8.2.2. п. 8.2., пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходив з того, що пожежна сигналізація є невідємним від обєкту будівлі структурним компонентом, який наділено такою ознакою (властивістю) Законом України «Про пожежну безпеку» та підзаконними нормативно-правовим актами, що цілком відповідає визначенню першої групи основних фондів у відповідності до положень підпункту 8.2.2. статті 8 Закону № 334.

Підпунктом 8.2.2. Закону № 334 до першої групи основних фондів віднесено будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі. До другої групи віднесено автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них. Інших уточнень з цього приводу Закону № 334 не надає.

Статтею 10 Закону України “Про пожежну безпеку” встановлено, що виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію чи в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції або технічного переоснащення, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки. Забороняється будівництво, реконструкція, технічне переоснащення приміщень, обєктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції без попередньої експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

На виконання положень Закону України “Про пожежну безпеку” затверджено Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22 серпня 2005 року N 161 Перелік однотипних за призначенням обєктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежегасіння та пожежної сигналізації (далі - Перелік).

Відповідно до п.1.2. Переліку, останній установлює види обєктів, які підлягають обовязковому обладнанню АУПГ (автоматичні установки пожежегасіння) та АУПС (автоматичні установки пожежної сигналізації) під час їхнього будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту, зміни функціонального призначення та категорій приміщень і будинків за вибухопожежною і пожежною небезпекою.

Пунктом 2 Переліку визначено однотипні за призначенням обєкти, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежегасіння та пожежної сигналізації. До них зокрема графою 1.9. Таблиці один підпункту 2.1. віднесено банки і банківські сховища, де АУПГ обладнуються сховища цінностей, їх відсіки та приміщення серверних, незалежно від площі, АУПС обладнуються усі приміщення банків.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позовних вимогах щодо правильності віднесення пожежоохоронної сигналізації до відповідної групи основних фондів, оскільки відповідачами правильно застосовано Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання нечинним рішення ДПА України про залишення повторної скарги без розгляду від 26.12.2006 р. № 14565/6/25-0515 та зобовязання відповідача раніше сплачену позивачем суму в розмірі 32143,68 гривень зарахувати в рахунок сплати майбутніх податкових періодів (авансом), виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про поштовий звязок» та «Правил надання послуг поштового звязку» затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1155 відповідний лист позивачем був відправлений відповідачу - ДПА України 28.10.2006 року, з пропущенням строку встановленого законом № 2181, що становить наслідком узгодженість сум податкового зобовязання і не потребує його подальшого розгляду податковою службою, а відповідно і скарги поданої позивачем відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позовні вимоги щодо зарахування суми 32143,68 гривень в рахунок сплати податків майбутніх податкових періодів позивачем не обґрунтовані, відсутні будь-які посилання на факти порушення відповідачами законодавства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2006 року № 0000472310/2, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ДПА України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ДПА у м. Києві представника ДПА у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. - задовольнити.

Апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. - задовольнити.

Апеляційну скаргу представника AT «Індустріально-експортний банк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 р. в частині задоволених позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2006 року № 0000472310/2 в частині нарахувань штрафних санкцій в частині заниження податку на прибуток за 2003 рік на 40 886,18 гривень в частині нарахувань 9-ти податкових періодів - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, ДПА України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: ДПА у м. Києві, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2006 року № 0000472310/2 в частині нарахувань штрафних санкцій в частині заниження податку на прибуток за 2003 рік на 40 886,18 гривень в частині нарахувань 9-ти податкових періодів - відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця після набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі - 16.06.09 р.

Головуючий суддя Судді: