Постанова № 41007633, 16.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 820/11373/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

за участю представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Мельник Т.О., банку - Полякова В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. по справі № 820/11373/14

за позовом ОСОБА_4

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі по тексту - УДВС ГУЮ у Х/о, відповідач), в якому просило суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 9 615 431,86 грн. та 25500,00 грн. судових витрат, визнати бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області Мельник Т.А., щодо незакінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 9 615 431,86 грн. та 25500,00 грн. судових витрат протиправною.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. по справі № 820/11373/14 адміністративний позов ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про скасування постанови та визнання бездіяльності протиправною - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області щодо незакінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 9 615 431,86грн. та 25500,00 грн. судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п"ятдесят чотири копійки).

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, невірному трактуванні положень матеріального права, неповному та необ'єктивному дослідженні всіх обставин, просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. по справі № 820/11373/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ані боржник, ані суд не навели жодних доказів безпідставності та/або будь-яких порушень при відкритті виконавчого провадження. Вказує на те, що в постанові суду першої інстанції не зазначена підстава за приписами ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м.Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу. Крім того стверджує, що з рішення суду першої інстанції не вбачається, якими доказами керується суд при винесенні даного рішення, які саме докази встановлені судом та який пункт ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» порушено ВДВС ГУЮ в Харківській області, що свідчить про необґрунтованість судового рішення та недослідження обставин у справі; з постановленого судом рішення незрозуміло, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. При цьому, в описовій частині рішення судом встановлюється протиправність бездіяльності державного виконавця щодо нерозгляду заяви ОСОБА_4, а в резолютивній - необґрунтовано зазначається про бездіяльність державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження. Вважає, що судом не встановлено обставин із посиланням на докази, мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, якими він керувався. З огляду на відсутність доказів, які б свідчили про погашення існуючої заборгованості позивача за кредитним договором або доказів виконання рішення Господарського суду Харківської області по справі № 57/39-10 від 18.05.2010 року, наполягає на відсутності настання для позивача у спірних відносинах цивільно-правової відповідальності за одне і те ж саме порушення. Також стверджує на пропущення позивачем строку звернення з даним позовом.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. по справі № 820/11373/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням позивачем строку звернення до суду з даним позовом (про наявність виконавчого листа № 6-5893/2011, виданого 20.01.2012 року боржнику ОСОБА_4, було відомо з листопада 2012 року, а до суду звернувся лише в червні 2014 року), чому не була надана належна оцінка судом першої інстанції, розгляд справи за відсутності представника відповідача. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на незазначення судом першої інстанції підстави, згідно якої державний виконавець, керуючись ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був у спірних відносинах закінчити виконавче провадження. Наполягає на тому. що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП № 31894004 виконані дії згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник банку та відповідача підтримали вимоги апеляційних скарг з підстав та мотивів, викладених в останніх, та просили суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою суду від 09.10.2014 року замінено первинного відповідача Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області на належного - відповідно управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений генеральний договір про кредитних послуг № 805/6/18/8-135, відповідно до умов якого ПАТ «Укрсоцбанк» зобов'язався надавати ОСОБА_4 протягом періоду з 13.10.2008 року по 12.10.2018 року грошові кошти в межах загального ліміту кредитування в сумі 1 200 000,00 доларів США, що еквівалентно 9 615 431,86грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань перед банком укладено іпотечний договір № 805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 року, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно загальною площею 421,2 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить ТОВ «Інтерснабстрой».

Відповідно до п. 1.2, 1.3 іпотечного договору встановлено заставну вартість якого у розмірі 10 238 740,20грн., що еквівалентно 2 081 002,46 доларів США. Також п. 1.4.1., 1.5. іпотечного договору встановлено, що іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя (ПАТ «Укрсоцбанк») щодо суми кредиту в межах загального ліміту в сумі 1 200 000,00 доларів США, що еквівалентно 9 615 431,86грн. з порядком погашення та в строки встановлені кредитним договором та додатковими угодами до нього, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлено основне зобов'язання, та відповідними додатковими угодами до нього, а також відшкодування витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування та збитків, завданих порушенням умов іпотечного договору.

До матеріалів справи позивачем надано рішення Господарського суду Харківської області по справі № 57/39-10 від 18.05.2010р., яким задоволено вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» за генеральним договором про кредитних послуг № 805/6/18/8-135 від 13.10.2008 року з урахування додаткових угод до нього, а саме : звернути стягнення на предмет іпотеки-нежитлові приміщення, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосовування процедури продажу предмету іпотеки, встановлений ст. 38 закону України «Про іпотеку», для чого надано йому право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. по справі №57/39-10 рішення Господарського суду Харківської області по справі № 57/39-10 від 18.05.2010р. скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. На задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за генеральним договором про здійснення кредитування № 805/6/18/8-135 від 13.10.2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки-нежитлові приміщення першого поверху № 66-1-:-66-6, 66-2а, 68-8-:-66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літ. «А-5» (магазин меблів), загальною площею 421, 2 кв.м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_2. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосовування процедури продажу предмету іпотеки, встановлений ст. 38 закону України «Про іпотеку», для чого надано право ПАТ "Укрсоцбанк" на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 10238740,20 грн., а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки. Передано ПАТ "Укрсоцбанк" управління предметом іпотеки з метою забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням на період до його реалізації.(а.с.14-23).

Матеріалами справи підтверджено, що виконавче провадження №31894004/В-10 відкрито відповідачем 28.03.2012 року на підставі заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про проведення дій за виконавчим листом від 20.01.2012 року, виданим Дніпровським районним судом м.Києва від 30.12.2011 року № 6-5893/2011 по рішенню постійно діючого третейського суду при асоціації Українських банків про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 9615431,86 грн. (дев'ять мільйонів шістсот п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять одна гривня 86 коп.) заборгованості та стягнення витрат у розмірі 25500 грн., пов'язаних з розглядом справи в третейському суді (а.с.162-164).

Вказане рішення третейського суду в наданий відповідачем для добровільного виконання строк позивачем не виконано.

05.07.2014 року відповідачем складено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 964093,19 грн. та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанні виконавчого листа № 6-5893/2011.

04.09.2014 року відповідачем складено постанову про розшук майна боржника - ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа № 6-5893/2011.

Представник позивача у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції повідомив суду, що він взагалі не отримував документів по зазначеному виконавчому провадженню, та про наявність його відкриття він дізнався лише у лютому 2014 року, коли державний виконавець прийшов на роботу, де працює позивач.

09.04.2014 року ОСОБА_4 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області із заявою, в який просив закінчити виконавче провадження №31894004/В-10 щодо виконання виконавчого листа №6-5893/2011 в зв'язку з тим, що зобов'язання перед стягувачем ПАТ "Укрсоцбанк" виконані в повному обсязі відповідно до рішення господарського суду Харківської області №57/39-10 та Харківського апеляційного господарського суду №57/39-10. Зазначена заява прийнята відповідачем, про що свідчить штамп про прийняття на копії заяви (а.с.6).

Як зазначено судом першої інстанції на вимогу суду відповідачем не надано жодних пояснень та доказів щодо розгляду заяви позивача та вчинення дій за результатами її розгляду. Як пояснив представник позивача під час судового засідання, на момент розгляду справи позивачем не отримано будь-яких відповідей на свою заяву.

Не погодившись з бездіяльністю державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області Мельник Т.А. щодо не закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 9 615 431,86 грн. та 25500,00 грн. судових витрат, позивач звернувся до суду з позовом про визнання вказаної бездіяльності протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 9 615 431,86 грн. та 25500,00 грн. судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст. 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження" виходив з правомірності відкриття відповідачем виконавчого провадження №31894004/В-10.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області щодо незакінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 9 615 431,86грн. та 25500,00 грн. судових витрат, суд першої інстанції з посиланням на ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження № 31894004 відповідачем, яке відкрито по виконавчому листу №6-5893/11, неправомірності бездіяльності відповідача через нерозгляд заяви позивача про закінчення виконавчого провадження та нездійснення будь-яких дій за результатами розгляду зазначеної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначено як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п.2 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності до ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження встановлено частиною 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції дійшовши висновку про наявність підстав для закриття виконавчого провадження № 31894004 за приписами вищенаведеної норми права не зазначив пункту ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", яким повинен був керуватися відповідач приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження.

З дослідженої копії заяви ОСОБА_4 від 07.04.2014 року колегією суддів з'ясовано, що позивач просив відповідача закінчити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 6-5893/2011 в зв'язку з тим, що зобов'язання перед стягувачем ПАТ «Укрсоцбанк» виконані в повному обсязі відповідно до рішення Господарського суду Харківської області № 57/39-10 та Харківського апеляційного господарського суду № 57/39-10, додавши до заяви лише копії судових рішень (ас.178-200).

Колегією суддів встановлено, що спірні відносини виникли між сторонами внаслідок різного визначення сторонами моменту припинення зобов'язань ОСОБА_4 за генеральним договором про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-135 від 13.10.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 та укладеного з метою забезпечення виконання зобов'язань перед банком іпотечного договору № 805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 року.

Згідно з п.7.3 Договору кредиту від 13.10.2008 року сторони погодили, що Договір діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

У відповідності до п.1.3 кредит повинен бути повністю повернутий Кредитору у кінцеві терміни, що зазначатимуться у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі, не пізніше останнього дня строку дії Загального ліміту кредитування.

Виходячи зі змісту додаткових угод № 1 від 10.10.2008р. та № 2 від 13.10.2008р. до вказаного договору сторони визначили кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом - 12.10.2018 року (включно).

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи (п.8.2.1 вказаного договору), в якості виконання позичальником ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед кредитором за Договором від 13.10.2008 р. та додатковими угодами до нього повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за цим договором та додатковими угодами до нього, кредитор одночасно з укладенням цього договору укладає, зокрема, з майновим поручителем TOB «Інтерснабстрой» договір наступної іпотеки нежитлових приміщень першого поверху № 66-1-:-66-6, 66-2а, 68-8-:-66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літ. «А-5» (магазин меблів), загальною площею 421, 2 кв.м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_2, заставною вартістю 10 238 740, 20 грн., що в еквіваленті складає 2081002 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору.

На виконання умов генерального договору від 13.10.2008р. № 805/6/18/8-135 та додаткових угод до нього між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерснабстрой» (іпотекодавцем) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Урсоцбанк» в особі Харківської обласної філії АКІБ «Урсоцбанк» (іпотекодержателем) укладений іпотечний договір від 30.10.2008р. №805/13/18-5/8- 826, п.1 якого передбачено, що іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальниками ФОП ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_4 зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг від 13.10.2008р. №805/6/18/8-135, укладеним між іпотекодержателем та позичальником та додатковими угодами до нього, що укладені та будуть укладені між іпотекодержателем та позичальником, якими обумовлене основне зобов'язання, наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення першого поверху №66-1-:-66-6,66-2а,66-8-:-66-12,66-17,66-17а;66-18 в літері «А-5» (магазин меблів), загальною площею 421,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №2598-В-С нежитлових приміщень, орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерснабстрой», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 07.07.2003р. №807, акту прийому-передачі №2598-В-С, свідоцтва №2598-В-Спро право власності від 21.08.2003р.

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 10238740.20 грн., що в еквіваленті складає 2081002,46грн. доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору.

Згідно із п.2.4 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальниками основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою забезпечення його належного використання згідно з його цільовим призначенням, а також отримання доходів, предмет іпотеки передається іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між іпотекодавцем і іпотекодержателем в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим договором.

Матеріалами справи підтверджено, що банк свої зобов'язання за договором від 13.10.2008р. виконав належним чином та у повному обсязі, надав ФОП ОСОБА_4 та громадянину України ОСОБА_4 грошові кошти у відповідних розмірах.

Проте, ОСОБА_4, як фізична особа громадянин та як фізична особа- підприємець в порушення договірних зобов'язань допустив прострочення платежів за цими договорами та утворення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вищенаведене зумовило звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом, який судом, як вже зазначалося вище, було задоволено.

Колегією суддів встановлено, що на час звернення ОСОБА_4 до відповідача з вказаною заявою та на момент розгляду справи № 820/11373/14 як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанцій рішення Господарського суду Харківської області по справі № 57/39-10 від 18.05.2010р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. по справі №57/39-10 виконані не були, а предмет іпотеки не реалізовано, і відповідно, погашення вимог кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок іпотеки не відбулося.

Отже, зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором не припинилися, право вимоги Банку про повернення кредиту і сплату процентів залишалося дійсним і підлягало судовому захисту.

Факт невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором і став підставою для звернення ПАТ «Уксоцбанк» з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 8615431,86 грн. заборгованості та прийняття рішення постійно діючим третейським судом при Асоціації Українських банків про задоволення вказаних вимог, яке набрало законної сили 30.12.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що покладаючи в основу рішення висновок про подвійне стягнення, суд першої інстанції не врахував, що за змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною в постанові від 09.09.2014 року, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, визначених ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» згідно яких державний виконавець повинен був у спірних відносинах закінчити виконавче провадження, а відтак протиправної бездіяльності ним допущено не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП № 31894004 виконані дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області щодо незакінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 9 615 431,86грн. та 25500,00 грн. судових витрат слід відмовити.

Згідно з ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. по справі № 820/11373/14 в частині задоволення позову через порушення ним норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні вищевказаної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. по справі № 820/11373/14 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області щодо незакінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 9 615 431,86грн. та 25500,00 грн. судових витрат.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.10.2014 р.