Рішення № 41006670, 16.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2014 р. Справа № 918/1216/14

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до відповідача Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради

про стягнення боргу та штрафних санкцій в сумі 551 216 грн. 94 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до господарського суду Рівненської області із позовом до комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради про стягнення боргу та штрафних санкцій в розмірі 551 16 грн. 94 коп..

Ухвалою суду від 20.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 12.09.2014р.

В судове засідання 12.09.2014р. представник позивача не з'явився, проте через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника в судове засідання. Дане клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 12.09.2014р. розгляд справи відкладено до 07.10.2014р.

В судовому засіданні 07.10.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

Ухвалою суду від 07.10.2014р. розгляд справи відкладено до 16.10.2014р.

Представник позивача в судове засідання 16.10.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Представник відповідача в судові засідання 12.09.2014р., 07.10.2014р. та 16.10.2014р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представників сторін.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - постачальник) та Комунальне підприємство «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (надалі - покупець) уклали договір №06/10-1007БО-28 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі - Договір поставки природного газу), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору (пункт 1.1. Договору поставки природного газу; а.с. 39 - 43).

Пунктом 1.2. Договору поставки природного газу визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 6184,80 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставки природного газу, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187 грн. 20 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20%.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 18 294 205 грн. 46 коп., у тому числі ПДВ - 3 049 034 грн. 24 коп.

Пунктом 4.1. Договору поставки природного газу визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1. Договору поставки природного газу визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, зазначених пунктом 3 частини другої Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі у одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31.12.2010р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатком № 1 до Договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1007БО-28 від 14.10.2010р. сторони узгодили умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки сторін, а також порядок приймання-передачі газу (а.с. 44 - 46).

Договір поставки природного газу та Додаток № 1 до Договору про закупівлю природного газу підписані представниками сторін і скріплені відтисками їх печаток.

28.05.2012р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - Кредитор) та Комунальне підприємство «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (надалі - Боржник) уклали договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-202 (надалі - Договір; а.с. 14-20).

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (далі - реструктуризація), що виникла у Боржника перед Кредитором за Договором поставки природного газу від 14.10.2010р. №06/10-1007БО-28.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього Договору станом на 31.03.2012р. становить 9 731 719 грн. 38 коп., що підтверджується актом звірки розрахунків.

Згідно п. 2.2 Договору, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 цього Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Відповідно до п. 2.3. Договору зобов'язання Боржника по сплаті чергового платежу вважається виконаним за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2. цього Договору на відповідний місяць.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що у випадку, якщо у Боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Кредитор зараховує кошти, що надійшли від Боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно з п. 3.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України. За прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2. цього Договору, Боржник зобов'язується сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.04.2032 р., а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного здійснення.

Договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-202 від 28.05.2012р. підписаний представниками сторін і скріплені відтисками їх печаткок.

Відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. №14/12-202 щодо здійснення щомісячних платежів з погашення боргу в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений природний газ в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з вересня 2013р. по липень 2014р. в розмірі 446 037 грн. 13 коп.

Крім того, на підставі п. 3.5. Договору, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 29 603 грн. 85 коп., 3% річних в розмірі 7 291 грн. 73 коп., штраф в розмірі 28 384 грн. 18 грн., а також інфляційні збитки в розмірі 39 900 грн. 05 коп. (розрахунок а.с. 2-8).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 526 ЦК України та стаття 193 ГК України встановлюють, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем борг в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений природний газ в повному обсязі не виконані та, як наслідок, у Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» рахується заборгованість в сумі 446 037 грн. 13 коп.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 446 037 грн. 13 коп. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у поданій позовній заяві, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 29 603 грн. 85 коп., 3% річних в розмірі 7 291 грн. 73 коп., штраф в розмірі 28 384 грн. 18 грн., а також інфляційні збитки в розмірі 39 900 грн. 05 коп.

При прийнятті рішення в цій частині суд бере до уваги наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки (пені, штрафу).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, умовами п. 3.5. Договору сторони визначили, що за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2. цього Договору, Боржник зобов'язується сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу. Такі умови договору не суперечать нормам ст.ст. 230 - 231 ГК України, ст. 549 ЦК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок штрафу та збитків від інфляції, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 28 384 грн. 18 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також інфляційні збитки в розмірі 39 900 грн. 05 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та 3% річних, суд встановив, що пеня та 3% річних становлять 29 880 грн. 58 коп. та 7 308 грн. 78 коп. відповідно, однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовільняє заявлені позивачем пеню в сумі 29 603 грн. 85 коп. та 3% річних в сумі 7 291 грн. 73 коп.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 446 037 грн. 13 коп. заборгованості, 29 603 грн. 85 коп. пені, 28 384 грн. 18 коп. штрафу, 39 900 грн. 05 коп. збитків від інфляції та 7 291 грн. 73 коп. 3% річних стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 024 грн. 34 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 30841056) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - 446 037 грн. 13 коп. заборгованості, 29 603 грн. 85 коп. пені, 28 384 грн. 18 коп. штрафу, 39 900 грн. 05 коп. збитків від інфляції, 7 291 грн. 73 коп. 3% та 11 024 грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "21" жовтня 2014р.

Суддя Горплюк А.М.