Рішення № 41006153, 21.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/730/14-ц Головуючий у І інстанції Гуртовенко Р.В.Провадження № 22-ц/780/5755/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 30 21.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 серпня 2014 року у справі за позовом прокурора Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 про стягнення коштів на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року прокурор Ставищенського району Київської області звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_2 18.12.2013 року, близько 09 год., керуючи власним автомобілем марки «ЗАЗ 110308» реєстраційний номер НОМЕР_1, який, згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи № 66 від 21.02.2014 року знаходився в технічно несправному стані, рухався разом з ОСОБА_3, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, з с. Гостра Могила Ставищенського району Київської області в напрямку смт. Ставище Київської області. Під час руху на автодорозі Ставище-Житомир, ОСОБА_2, за наявності ожеледиці, проїжджаючи 160 км вказаної автодороги, на заокругленій ділянці проїжджої частини, під час вибору швидкості руху, всупереч п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку і дорожні умови, в результаті чого не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Москвич 2140» реєстраційний номер НОМЕР_2, який в той час рухався в зустрічному напрямку, за кермом якого знаходився ОСОБА_4

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ЗА31103808» реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в області голови, струсу головного мозку та закритого перелому правої ключиці в середній третині, які згідно висновку судово-медичного експерта № 2ІД від 10.02.2014 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили розлад здоров'я більше 21 дня та такі, що не являються небезпечними для життя в момент заподіяння. Водій автомобіля «ЗА31103808» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта. Водій автомобіля «Москвич 2140» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійно-рваних ран обличчя. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні у хірургічному відділені КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня» 15 ліжко-днів, з 18.12.2013 року по 02.01.2014 року; ОСОБА_4 12 ліжко-днів, з 18.12.2013 року по 30.12.2013 року; ОСОБА_2 16 ліжко-днів, з 18.12.2013 року по 03.01.2014 року. При цьому, КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня» здійснено за рахунок бюджету витрати на лікування ОСОБА_3 - 4 838,49 грн., ОСОБА_4- 3 916,08 грн., ОСОБА_2 - 5 127,08 грн. Відомості по витратам на лікування потерпілих підтверджуються довідками КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня» №№ 189; 190; 191 від 24.02.2014 року.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 21.07.2014 року № 378/665/14-к, підозрюваного ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження № 12013100280000432 відносно ОСОБА_2 закрито у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Враховуючи, що понесені закладом охорони здоров'я витрати на стаціонарне лікування потерпілих від злочину у добровільному порядку ОСОБА_2 на даний час не відшкодовані, прокурор просив суд стягнути з останнього на користь КЗ «Ставищенська центральна районна лікарні» Ставищенської районної ради Київської області 13 881,65 грн. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування: ОСОБА_2 за період із 18.12.2013 по 03.01.2013 в сумі - 5 127,08 грн.; ОСОБА_4 за період із 18.12.2013 по 30.12.2013 в сумі - 3 916,08 грн.; ОСОБА_3 за період із 18.12.2013 по 02.01.2014 в сумі - 4 838, 49 грн.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 27 серпня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня» Ставищенської районної ради Київської області 13 881,65 грн. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відшкодування витрат на його стаціонарне лікування та лікування ОСОБА_4, 3 вересня 2014 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так судом встановлено, що ухвалою Ставищенського районного суду від 21.07.2014 року № 378/665/14-к, підозрюваного ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження № 12013100280000432 відносно ОСОБА_2 закрито у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Дана ухвала суду набрала законної сили 29.07.2014 року (а.с. 7-9, 23-24).

Згідно даної ухвали потерпілою по справі зазнечено лише ОСОБА_3, яка в період з 18.12.2013 року по 02.01.2014 року, 15 ліжко-днів, знаходилась на лікуванні у хірургічному відділені КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня». Витрати на її лікування становлять 4 838, 49 грн., що підтверджується довідками з лікарні за № 191 від 24.02.2014 року та з № 760 від 27.08.2014 року (а.с. 4, 32, 47).

Ухвалюючи рішення судом першої інстанції було також встановлено , що на протязі з 18.12.2013 року по 03.01.2014 року ОСОБА_2 16 ліжко-днів знаходився на лікуванні у хірургічному відділені КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня». Витрати на його лікування становлять 5 127, 08 грн., що підтверджується довідкою лікарні за № 759 від 27.08.2014 року (а.с. 46); і в період з 18.12.2013 року по 30.12.2014 року ОСОБА_4 12 ліжко-днів також знаходився на лікуванні у хірургічному відділені КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня». Витрати на його лікування становлять 3 916, 08 грн., що підтверджується довідкою лікарні за № 761 від 27.08.2014 року (а.с. 45).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, в результаті якого отримали тілесні ушкодження він сам, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Так як всі вони від отриманих тілесних ушкоджень лікувались в хірургічному відділенні Ставищенської центральної районної лікарні, а остання понесла на їх лікування відповідні витрати, то вони мають бути відшкодовані винною особою, тобто відповідачем ОСОБА_2

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи і зроблені в результаті неправильного застосування норм матеріального права.

За правилами ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За змістом вказаної норми, на особу, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, покладається також обов'язок відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого.

Тобто дана норма цивільного законодавства вказує саме про відшкодування витрат, які поніс заклад охорони здоров'я на лікування потерпілого, а не інших осіб-учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Зі змісту ухвали Ставищенського районного суду від 21.07.2014 року вбачається, що потерпілою особою внаслідок вчиненого відповідачем злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнано ОСОБА_3, яка не заперечувала проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

При цьому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в області голови, струсу головного мозку та закритого перелому правої ключиці в середній третині, які згідно висновку судово-медичного експерта № 2ІД від 10.02.2014 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили розлад здоров'я більше 21 дня та такі, що не являються небезпечними для життя в момент заподіяння.

Тому в період з 18.12.2013 року по 02.01.2014 року ОСОБА_3 15 ліжко-днів знаходилась на лікуванні у хірургічному відділені КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня». Згідно довідки з лікарні за № 191 від 24.02.2014 року та з № 760 від 27.08.2014 року витрати на її лікування становили 4 838, 49 грн.

Суд першої інстанції врахував наведені норми закону, однак не встановив всі фактичні обставин справи, зокрема не визначив коло осіб, що є потерпілими особами від кримінального правопорушення вчиненого відповідачем, не з'ясував чи можливо покласти обов'язок на відповідача по відшкодуванні витрат, які поніс заклад охорони здоров'я на лікування всіх учасників дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України не належним чином з'ясував чи мали місце обставини, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги й помилково не взяв до уваги заперечення відповідача з цього приводу.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не відносяться до осіб, які є потерпілими у кримінальному провадженні порушеному за ч. 1 ст. 286 КК України, то відшкодування витрат, які поніс заклад охорони здоров'я на їхнє лікування не підлягає до стягнення з відповідача, як винуватого у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 серпня 2014 року в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» 9 043,16 грн. (дев'яти тисяч сорок трьох гривень шістнадцяти копійок) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: