Ухвала суду № 41006151, 21.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/483/14-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.Провадження № 22-ц/780/5748/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 1 21.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Баришівського районного суду Київської області від 14 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Баришівської селищної ради Київської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання права власності за кожним на ? частину земельної ділянки, площею 0,15 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4

Ухвалою судді Баришівського районного суду Київської області від 21 липня 2014 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 14 серпня 2014 року позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачам.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 21 серпня 2014 року ОСОБА_2, через представника за довіреністю ОСОБА_5, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення норм процесуального права й невідповідності висновку суду обставинам справи, та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що позивачами не було виконано вимоги ухвали від 21 липня 2014 року, а саме до матеріалів справи не додано нормативно-грошової оцінки та правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, наявна різниця між прізвищами спадкодавця, а судовий збір сплачено лише одним з позивачів і до того ж особою, що не є стороною справи.

Проте з такими висновками колегія суддів не може погодитися, оскільки вони суперечать вимогам процесуального законодавства та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормативно правовим актом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» п. 1.1. розмір ставки судового збору на подання позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, в ч. 2 ст. 6 цього Закону визначено, у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 6 цього Закону у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Тобто, в даному випадку законодавець передбачив, що за пред'явлення позову майнового характеру до сплати підлягає судовий збір з кожного з позивачів з урахуванням загальної вартості спірного майна.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачі просили суд визнати право власності за кожним на ? частину земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1.

За подання позову було справлено судовий збір на відповідний рахунок суду в сумі 258 грн.

На виконання вимог ухвали від 21 липня 2014 року суду, також було надано квитанцію про сплату судового збору в сумі 243,60 грн. з призначенням платежу «судовий збір за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_2».

Зважаючи на викладене суддя дійшов необгрунтовного висновку про неналежне усунення недоліків позову з огляду на сплату судового збору лише одним з позивачів, оскільки обчислена сума судового збору була сплачена окремими платіжними документами навіть у більшому розмірі ніж 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті з кожного з позивачів.

При цьому, зазначення у квитанції в графі «платник» іншої особи не має правового значення для вирішення питання про відкриття провадження, так як в Законі України «Про судовий збір» не визначено обов'язкового зазначення платника в платіжному документі, лише повинен зазначатися пункт про призначення платежу.

Відповідно до пункту 7 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, результати оцінки яких відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (ст. 212 ЦПК України).

Аналізуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що суддею суду першої інстанції безпідставно зроблено висновок про повернення позовної заяви позивачам у зв'язку з відсутністю нормативно-грошової оцінки та правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та різницею між прізвищами спадкодавця, оскільки цивільно-процесуальним законодавством не допускається вчинення такої процесуальної дії з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності чи неналежності доказів або інших не передбачених законом підстав.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з передачею питання про відкриття провадження по справі до суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Баришівського районного суду Київської області від 14 серпня 2014 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: