Ухвала суду № 41005674, 16.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10067/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Ломанової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж», звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2014 року № 0002582201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 629 513, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3 086 342, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 543 171, 00 грн., та від 20 червня 2014 року № 0002592201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5 418 994, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3 612 663, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 806 331, 50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі направлень від 14 квітня 2014 року № 628/26-57-22-01-21П, № 630/26-57-22-01-21П, № 629/26-57-22-01-21П, № 627/26-57-22-01-21П, № 626/26-57-22-01-21П, наказу від 02 квітня 2014 року проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» вимог податкового, іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 05 червня 2014 року № 270/26-57-22-01-10/34482827.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.8, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 612 663, 00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2012 року на суму 78 726, 00 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 602 588, 00 грн., за 2013 рік на суму 2 931 349, 00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 086342, 00 грн., у тому числі: за червень 2013 року на суму 708 333, 00 грн., за липень 2013 року на суму 341 667, 00 грн., за серпень 2013 року на суму 1 262 586, 00 грн., за вересень 2013 року на суму 773 756, 00 грн.

20 червня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002582201, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 629 513, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3 086 342, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 543 171, 00 грн.;

- № 0002592201, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.8, пункту 138.4 статті 38, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5 418 994, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3 612 663, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 806 331, 50 грн.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено, що до видів діяльності ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» за КВЕД відносяться: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2013 року, 05 червня 2013 року та 10 липня 2013 року між позивачем (підрядник) та ТОВ «АВЕСБУД» (субпідрядник) укладені договори субпідряду № 04/06-13, № 05/06-13 та № 10/07-13, відповідно до умов яких субпідрядник на умовах договорів та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням підрядника на свій ризик виконати та здати підряднику у встановлений договором строк роботи по будівництву: житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Михайла Драгомирова, 2-А, в Печерському районі м. Києва; житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Комбінатній, 25 в Дніпровському районі м. Києва; житлового будинку на вул. Генерала Матикіна, 12, в Голосіївському районі м. Києва.

На підтвердження факту виконання договорів позивачем надано (в копіях):

- договірні ціни до договорів субпідряду від 04 червня 2013 року № 04/06-13, від 05 червня 2013 року № 05/06-13, від 10 липня 2013 року № 10/07-13;

- довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2013 року на суму 4345527,84 грн., на суму 4414276,32 грн., на суму 3287225,28 грн., на суму 4459617,12 грн., на суму 681623,52 грн.;

- акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року б/д б/н на суму 4345527,84 грн., б/д б/н на суму 4414276,32 грн., б/д № 1 на суму 1120395,84 грн., № 2 на суму 2166829,44 грн., б/д № 3 на суму 141212,64 грн., б/д № 4 на суму 1189863,36 грн., б/д № 5 на суму 1174758,00 грн., б/д № 6 на суму 1953783,12 грн., б/д № 1 на суму 681623,52 грн.;

- податкові накладні.

Також, 27 травня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» (постачальник) укладено договір на поставку ліфтового обладнання № 08-04-13/О, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе зобов'язання провести поставку ліфтового обладнання TM Wellmaks виробництва Wittur GmbH, кількістю 5 од. на умовах, викладених у цьому Договорі, а замовник зобов'язується провести прийом поставленого від постачальника обладнання у відповідності до умов розділу 5 та сплатити постачальнику вартість обладнання та робіт за ціною та на умовах, визначених цим Договором у розділі 2.

На підтвердження факту виконання договору позивачем надано (в копіях): додатки № 1, № 2 до договору поставки від 27 травня 2013 року № 08-04-13/О, видаткову накладну, податкові накладні.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат вартість отриманих робіт, товарів у розмірі 15 428 151, 00 грн. та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3 086 342, 00 грн. у складі ціни виконаних контрагентами робіт, а також поставлених товарів.

Однак, позивачем не надано актів призначення (визначення) місця проведення робіт, дозволів на проведення будівельних робіт, проектно-кошторисної документації.

Крім того, відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 розділу 4 договорів субпідряду від 04 червня 2013 року № 04/06-13, від 05 червня 2013 року № 05/06-13, від 10 липня 2013 року № 10/07-13 підрядник (позивач) зобов'язаний забезпечити постачання та збереження на території об'єкту матеріалів, устаткування, техніки, інструментів тощо, необхідних для виконання робіт.

Однак, документів щодо закупівлі, транспортування та зберігання будівельних матеріалів позивачем не надано.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи ліфтове обладнання було придбано за кордоном, зокрема в Амстердамі, однак, позивач не надав документів яким чином дане обладнання транспортувалось та будь-яких обґрунтованих пояснень в цій частині позивачем не надано ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції.

Відсутні також докази наявності у позивача на праві власності/оренди устаткування, техніки, інструментів тощо, необхідних для виконання робіт.

Окрім цього, суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу, що згідно із пунктом 3.1 розділу 3 вказаного Договору постачання обладнання здійснюється, зокрема, після повного погодження замовленої технічної документації, наданої згідно пункту 7.3.

Пунктом 7.3 розділу 7 договору на поставку ліфтового обладнання від 27 травня 2013 року № 08-04-13/О визначено обов'язок замовника (позивача) надати технічну документацію, затверджену печаткою та підписом уповноваженої особи, на виготовлення обладнання, яка включає в себе вертикальний та горизонтальний перерізи шахти, план приямку, схему живлення, межу вогнестійкості дверей шахти та місце встановлення контролеру.

Водночас, позивачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не надано належним чином оформленої технічної документації на ліфтове обладнання.

А відтак, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «АВЕСБУД» відповідно до договорів субпідряду від 04 червня 2013 року № 04/06-13, від 05 червня 2013 року № 05/06-13, від 10 липня 2013 року № 10/07-13 та ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» відповідно до договору на поставку ліфтового обладнання від 27 травня 2013 року № 08-04-13/О.

Тобто, зазначені обставини не надають змоги ідентифікувати придбані позивачем роботи, товари та встановити взаємозв'язок вказаних вище договорів з наданими позивачем податковими, видатковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт та, відповідно, позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Таким чином, вказане ставить під сумнів отримання позивачем економічного ефекту від здійснення господарських операцій з ТОВ «АВЕСБУД» та ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поставка ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» ліфтового обладнання, а також виконання ТОВ «АВЕСБУД» будівельних робіт позивачу не підтверджується документально.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 16 січня 2014 року № 127/22-07/35210990 про проведення позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» (код ЄДРПОУ 35210990) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ріком» (код ЄДРПОУ 30754208) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року. Зазначеним актом перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна». Згідно бази АІС «Податковий блок» розділу «Вантажно-митні декларації» не встановлено імпорт товарів у серпні 2013 року ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» (код ЄДРПОУ 35210990). Тобто, взагалі не відомо, яким чином, ліфтове обладнання переміщувалось через кордон, так як контрагент позивача не імпортував його у вказаний період.

Також, згідно акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03 квітня 2014 року № 1894/15-53-22-3 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВЕСБУД» (код ЄДРПОУ 38643497) встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. А тому, невідомо яким чином вказаний контрагент міг виконати умови договору по будівництву житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом.

Також, судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем включено до складу витрат суму відсотків по позиках згідно із наступними договорами:

1) договір позики від 14 жовтня 2010 року № П-14/10/10-01, відповідно до умов якого позикодавець (ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій») в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати позичальнику (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») грошові кошти (надалі «позика») в розмірі визначеному цим Договором, а останній зобов'язується прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим Договором строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору. Грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня. Сума позики становить за цим Договором 10 000 000, 00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок). Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від фактично наданої суми позики.

Згідно із додатковою угодою № 2 до договору від 14 жовтня 2010 року № П-14/10/10-01 «Сторони дійшли згоди та внесли зміни до пункту 2.2 розділу 2 Договору, виклавши його в наступній редакції: « 2.2 Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики.»

Відповідно до договору від 14 жовтня 2010 року № П-14/10/10-01 сума процентів за користування позикою згідно актів становить 450667,14 грн., в тому числі: за січень 2012 року від 31.01.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.; за лютий 2012 року від 29.02.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 35 708, 60 грн.; за березень 2012 року від 31.03.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.; за квітень 2012 року від 30.04.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 36939,93 грн.; за травень 2012 року від 31.05.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.; за червень 2012 року від 30.06.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 36 939, 93 грн.; за липень 2012 року від 31.07.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.; за серпень 2012 року від 31.08.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.; за вересень 2012 року від 30.09.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 36 939, 93 грн.; за жовтень 2012 року від 31.10.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.; за листопад 2012 року від 30.11.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 36 939, 93 грн.; за грудень 2012 року від 31.12.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.

2) договір позики від 05 травня 2011 року № П-05/05/11-01, відповідно до умов якого позикодавець (ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій») в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати позичальнику (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») грошові кошти (надалі «позика») в розмірі визначеному цим Договором, а останній зобов'язується прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим Договором строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору. Грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня. Сума позики становить за цим Договором 10000000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок). Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від фактично наданої суми позики.

Згідно із додатковою угодою № 2 до договору від 05 травня 2011 року № П-05/05/11-01 «Сторони дійшли згоди та внесли зміни до пункту 2.2 розділу 2 Договору, виклавши його в наступній редакції: « 2.2 Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики.»

Відповідно до договору від 05 травня 2011 року № П-05/05/11-01 сума процентів за користування позикою згідно актів становить 455665,98 грн., в тому числі: за квітень 2012 року від 30.04.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 49 709, 02 грн.; за травень 2012 року від 31.05.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.; за червень 2012 року від 30.06.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 49 709, 02 грн.; за липень 2012 року від 31.07.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.; за серпень 2012 року від 31.08.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.; за вересень 2012 року від 30.09.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 49 709, 02 грн.; за жовтень 2012 року від 31.10.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.; за листопад 2012 року від 30.11.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 49 709, 02 грн.; за грудень 2012 року від 31.12.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.

3) договір позики від 28 січня 2011 року № П-28/01/11-01, відповідно до умов якого позикодавець (ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій») в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати позичальнику (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») грошові кошти (надалі «позика») в розмірі визначеному цим Договором, а останній зобов'язується прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим Договором строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору. Грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня. Сума позики становить за цим Договором 10000000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок). Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від фактично наданої суми позики.

Згідно із додатковою угодою № 2 до договору від 28 січня 2011 року № П-28/01/11-01 «Сторони дійшли згоди та внесли зміни до пункту 2.2 розділу 2 Договору, виклавши його в наступній редакції: « 2.2 Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики.»

Відповідно до договору від 28 січня 2011 року № П-28/01/11-01 сума процентів за користування позикою згідно актів становить 2352785,88 грн., в тому числі: за липень 2012 року від 31.07.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 396 393, 44 грн.; за серпень 2012 року від 31.08.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 396 393, 44 грн.; за вересень 2012 року від 30.09.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 383 606, 56 грн.; за жовтень 2012 року від 31.10.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 396 393, 44 грн.; за листопад 2012 року від 30.11.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 383 606, 56 грн.; за грудень 2012 року від 31.12.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 396 393, 44 грн.

Загальна сума включених позивачем відсотків за вказаними договорами до рядку 06.3.1 Декларації «Проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України» за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року складає 3 244 352, 00 грн. (450 667, 00 грн. + 450 450, 00 грн.+ 2 343 235, 00 грн.).

Водночас, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не було надано відповідних розрахункових, платіжних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, на підтвердження використання позичених коштів у операціях, пов'язаних із господарською діяльністю.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу, що позивачем також не було надано суду жодних первинних документів, які б підтверджували правомірність здійснення фінансово-господарських відносин, пов'язаних з укладенням договорів позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій».

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, а також відсутність економічних причин для проведення такої діяльності, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні також первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів не дають змоги встановити їх зв'язок з укладеними договорами та не підтверджують товарність угод.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

А відтак, враховуючи, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» було безпідставно віднесено до витрат відсотки по позиці на загальну суму 3 244 352, 00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року у сумі 374 886, 00 грн., за ІV квартал 2012 року у сумі 2 869 466, 00 грн.

Так, в своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було витребувано у нього додаткові документи на підтвердження товарності укладених угод, однак, до апеляційної скарги жодного документу долучено не було.

Крім того, колегія суддів підкреслює, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року було зобов'язано позивача надати документи на підтвердження товарності укладених угод.

З вказаною ухвалою представник позивача ознайомився 24.09.2014 року під час ознайомлення з матеріалами справи, однак, в судове засідання 16 жовтня 2014 року витребуваних судом документів позивачем не надано. Також не надано вмотивованих пояснень ненадання додаткових документів в суді першої інстанції, недолучення додаткових документів до апеляційної скарги та невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування додаткових доказів.

Так, якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 21 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.