Рішення № 41005477, 21.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1264/14-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В.О.Провадження № 22-ц/780/5879/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 26 21.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЯР» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вказаним позовом та у відповідності до норм ст.ст. 553, 554, 625, 1054 ЦК України просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 453 715, 21 грн.. з яких: 329 610, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 39 437,93 грн. - заборгованість за процентами, 83 318,52 грн. - пеня за прострочення кредиту, 1 348,76 грн. - пеня за прострочення процентів з кожного та суму сплаченого судового збору по 1827,00 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що 17.01.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «ДІЯР» в рамках Генеральної кредитної угоди №01/14/663 укладено кредитний договір №010/14/664 про надання відновлювальної кредитної лінії в сумі 500 000,00 грн., строком до 10.01.2012 р. зі сплатою 19,0% річних. Відповідно до додаткової угоди №1 від 22.12.2011 р. до кредитного договору №010/14/664 від 17.01.2011 р. позичальнику збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 23% річних, та визначено кінцевий строк повернення коштів 10.10.2012 р.

Згідно кредитного договору ТОВ «ДІЯР» зобов'язувалось забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ДІЯР» за кредитним договором №010/14/664 від 17.01.2011 р. між позивачем та громадянами ОСОБА_2 ОСОБА_3 було укладено договори поруки №№010/14/664-1, 010/14/664-2 від 17.01.2011 р.

Відповідно до зазначених договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по боргових зобов'язаннях ТОВ «ДІЯР», які виникають з умов кредитного договору №010/14/664 від 17.01.2011 р. Додатковими угодами від 22 грудня 2011 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодилися з умовами додаткового договору укладеного між банком та ТОВ «Діяв» в частині збільшення відсоткової ставки з 19% до 23 % та погодили кінцеву дату повернення отриманих коштів до 10 жовтня 2012 року.

Банк свої зобов'язання виконав в повному обсягу видавши кредит в сумі 500000 грн., а позичальник ТОВ «Діяр» порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач просить стягнути вказані кошти з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які поручилися за позичальника по виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором згідно договорів поруки.

Станом на 01.01.2014 року сума загальної заборгованості позичальника за кредитним договором №010/14/664 від 17.01.2011 становить 453 715,21 грн..

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Банку по 369 047,00 грн. з кожного в якості погашення заборгованості грошових сум за кредитним договором та судовий збір в рівних частках по 1827,00 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення міськрайонного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 пені за прострочення кредиту у сумі 83318,52 грн., пені за прострочення відсотків у сумі 1348,76 грн. та задовольнити позов повністю, посилаючись на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права, оскільки відповідачі взяті на себе грошові зобов'язання не виконали, тому згідно кредитному договору зобов'язані сплатити відсотки за користування кредитом.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 також подали апеляційну скаргу, в якій просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором як з поручителів окремо з кожного, а не солідарно, до того ж на підставі договорів поруки, які припинили свою дію, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає частковому задоволенню та апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «ДІЯР» укладено Генеральну кредитну угоду №01/14/663 про надання позичальнику кредитних коштів в порядку і на умовах, визначених угодою та кредитних договорах, укладених в її рамках.

17.01.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «ДІЯР» в рамках Генеральної кредитної угоди №01/14/663 укладено кредитний договір №010/14/664 про надання відновлювальної кредитної лінії в сумі 500 000,00 грн., строком до 10.01.2012 р. зі сплатою 19,0% річних. Відповідно до додаткової угоди №1 від 22.12.2011 р. до кредитного договору №010/14/664 від 17.01.2011 р., позичальнику збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 23% річних, строком до 10.10.2012 р. (а.с.6-19)

Згідно кредитного договору ТОВ «ДІЯР» зобов'язувалось забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ДІЯР» за кредитним договором №010/14/664 від 17.01.2011 р. між позивачем та гр. ОСОБА_2 було укладено договір поруки №010/14/664-1 від 17.01.2011 р. (а.с.21-25)

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ДІЯР» за кредитним договором №010/14/664 від 17.01.2011 р. між позивачем та гр. ОСОБА_3 було укладено договір поруки №010/14/664-2 від 17.01.2011 р. (а.с.26-28)

Відповідно до зазначених договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по боргових зобов'язаннях ТОВ «ДІЯР», які виникають з умов кредитного договору №010/14/664 від 17.01.2011 р.

Позичальник порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого за позичальником рухається прострочена заборгованість, в зв'язку з чим позивач має право вимагати від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами поруки.

Станом на 01.01.2014 р. сума загальної заборгованості позичальника за кредитним договором №010/14/664 від 17.01.2011 р. становить 453 715,21 грн., зокрема: 329 610,00 грн. - заборгованість за кредитом; 39 437,93 грн. - заборгованість за процентами; 83 318,52 грн. - пеня за прострочення кредиту; 1 348,78 грн. - пеня за прострочення процентів.

Вирішуючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позичальник ТОВ «ДІЯР» не виконало взяті на себе зобов'язання та не повернуло в повному обсязі грошові кошти та кредитним договором тому відповідачі як поручителі повинні були виконати вказані зобов'язання відповідно до умов договору у зв'яку з чим суд прийшов до висновку проте, що несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному з платежів.

Однак, погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «ДІЯР» в рамках Генеральної кредитної угоди №01/14/663 укладено кредитний договір №010/14/664 про надання відновлювальної кредитної лінії в сумі 500 000,00 грн., строком до 10.01.2012 р. зі сплатою 19,0% річних. Відповідно до додаткової угоди №1 від 22.12.2011 р. до кредитного договору №010/14/664 від 17.01.2011 р. позичальнику збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 23% річних, та визначений строк повернення вказаних коштів 10 жовтня 2012 р оку що випливає з умов додаткової угоди №1 від 22 грудня 2011 року. Також сторонами погоджено графік повернення коштів по 48000 грн. на протязі з січня по жовтень 2012 року. Остаточної датою повернення коштів визначено 10 жовтня 2012 року ( п.1.1.4 Додаткової угоди) . (а.с.6-20)

У забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ДІЯР» за кредитним договором №010/14/664 від 17.01.2011 р. між позивачем та громадянами ОСОБА_2 ОСОБА_3 було укладено договори поруки №№010/14/664-1, 010/14/664-2 від 17.01.2011 р. (а.с.21-28) Також між банком та відповідачами у справі було погоджено зміни до кредитного договору шляхом укладення 22 грудня 2011 року додаткових угод до договорів поруки де було погоджено підвищення відсоткової ставки з 19 % до 23 % (п.1.3 Договору) та погоджено кінцеву дату повергнення позичальником грошових коштів до 10 жовтня 2012 року. (а.с. 25, 28).

У зв'язку з невиконання у повному обсягу взятих на себе зобов'язань позичальником ТОВ «ДІЯР» 21.10.2012 р. Банком було направлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу (претензію) про сплату заборгованості за порушеними кредитними зобов'язаннями в сумі 452 439,76 грн. на протязі 5 днів з дня отримання вказаної вимоги поручителям - відповідачам у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вказані вимоги були отриманні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 8 листопада 2012 року (а.с. 32, 35)

Вимоги Банку відповідачами виконані не були та станом на 01.01.2014 р. залишок заборгованості, в тому числі простроченої заборгованості, складає 453 715,21 грн. (а.с.36-39)

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами (ст. 1048 ЦК України)), що підлягає сплаті.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ч.ч.1-2 ст.ст.251-252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається зі змісту договору поруки, в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.6.1., а.с.23) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед Банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.ст. 251-252 ЦК України.

Тому в даному випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - строкове зобов'язання, незалежно від того чи встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Згідно кредитного договору, строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строком повного погашення кредиту є 10 жовтня 2012 року п.1.1.4 Додаткової угоди (а.с. 15) , п.1 Додатку №1 до додаткової угоди (а.с.19) та п.1.3 договорів поруки з внесеними змінами від 22 грудня 2011 року (а.с. 25, 28).

За таких обставин у Банка виникло право пред'явити вимоги до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту починаючи з 13 листопада 2012 р. протягом наступних шести місяців ( вимога про виконання свого зобов'язання була вручена відповідачам саме 8 листопада 2012 року та в ній був визначений 5 денний строк для добровільного виконання даних своїх зобов'язань тобто 13 листопада 2012 року).

Однак строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припинився, а отже, жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі і застосування примусових заходів захисту у судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

У зв'язку із вищезазначеним, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки. Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилось матеріальне право.

Такий правовий висновок зроблений Верховним судом України при розгляді цивільних справ № 6-6цс14, та 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року.

За таких обставин, оскільки Банк протягом шести місяців від дня настання виконання зобов'язань за кредитним договором, обмежився лише письмовими вимогами до відповідачів, як до поручителів, та не пред'явив вказаної вимоги у судовому порядку, договори порук припинили свою дію, а тому позовні вимоги заявлені позивачем до суду лише у березні 2014 року не можуть бути визнанні законними та обґрунтованими .

Суд на зазначені факти уваги не звернув, що і призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Тож доводи апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не ґрунтуються на приписах закону, а отже і задоволенню не підлягають, тому, колегія суддів приходить до висновку про повне задоволення апеляційної скарги відповідачів та скасуванню рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 251, 252, 526, 530, 553, 559, 610, 1048, 2050, 1054 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЯР» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв