Постанова № 41004289, 16.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3343/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" та Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», звернулося до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича (далі - державний реєстратор, відповідач) про визнання рішення № 11455251 від 06.03.2014р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: відмовити у державній реєстрації права власності нежитлових приміщень (в групі приміщень № 50 а) (в літ. А), загальною площею - 92,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ПАТ «ПроКредит Банк», податковий номер 21677333, протиправним; скасування вказаного рішення та зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано рішення № 11455251 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича від 06.03.2014р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: відмовити у державній реєстрації права власності нежитлових приміщень (в групі приміщень № 50 а) (в літ. А), загальною площею - 92,20 (дев'яносто дві цілих дві десятих) кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», податковий номер 21677333, протиправним. Скасовано рішення № 11455251 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича від 06.03.2014р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: відмовити у державній реєстрації права власності нежитлових приміщень (в групі приміщень № 50 а) (в літ. А), загальною площею - 92,20 (дев'яносто дві цілих дві десятих) кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. за суб'єктом: публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», податковий номер 21677333. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" та Державний реєстратор прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Дахно Артем Миколайович подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а відповідач просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «ПроКредит Банк» 17.02.2014р. звернулось до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення (в групі приміщень № 50 а) (в літ. А), загальною площею - 92,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду поданої заяви і доданих документів державним реєстратором прийнято рішення № 11455251 від 06.03.2014р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова у державній реєстрації вмотивована тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо майна іпотекодавця (на все майно іпотекодавця накладено арешт).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку про протиправність рішення № 11455251 від 06.03.2014р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Колегія суддів в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що Право власності на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення (в групі приміщень № 50 а) (в літ. А), загальною площею - 92,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло до позивача на підставі положень договору іпотеки № 3250-ДІ 01 від 13.12.2007р., зі змінами та доповненнями від 29.05.2013 р., укладеного між банком та ОСОБА_3.

До заяви про державну реєстрацію права власності позивачем подано наступні документи:

довіреність на представника заявника;

документ, що посвідчує особу, яка звертається до органу державної реєстрації, та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;

документ про сплату державного мита;

договір іпотеки №3250-ДІ 01 від 13.12.2007р., реєстровий номер 8625, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із змінами та доповненнями відповідно до Договору про внесення змін, реєстрованого за № 689, що посвідчений 29.05.2013р., видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4;

копія заяви, серія та номер 688, видана 29.05.2013 р., видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про згоду ОСОБА_5 на укладення договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 29.05.2013р., справжність підпису ОСОБА_5 на якій засвідчено нотаріально;

завірену в установленому порядку копію письмової вимоги серія та номер 579/1/13 від 15.04.2013р. про усунення порушення кредитних зобов'язань та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги, отриману іпотекодавцем - ОСОБА_3 15.04.2013р.;

документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, а саме: Заяву № 687 від 29.05.2013р., справжність підпису боржника і іпотекодавця на якій засвідчено нотаріально;

відповідь ОСОБА_3 від 20.03.2013р. на вимогу № 579/1/13 від 15.04.2013р. про згоду на набуття права власності ПАТ «ПроКредит Банк» на нежилі приміщення в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в п. 7.1.1. договору іпотеки;

технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.07.2007р., видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;

копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія та номер: 4067986, виданий 29.05.2013р.;

копія договору купівлі-продажу №8623 від 13.12.2007р., видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4;

копія реєстраційного посвідчення № 033965 від 19.12.2007р., видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;

рамкова угода № 3250 від 13.12.2007 р. та договори про надання траншів № 1.36271/3250 від 13.12.2007р., № 105.41194/3250 від 30.12.2009р., № 105.41193/3250 від 30.12.2009 р., № 1.39371/3250 від 17.07.2008 р.;

копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «ПроКредит Банк», статуту, довідки Головного управління статистики у м. Києві, виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб ні підприємців.

Однак, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації так як заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо майна іпотекодавця (на все майно іпотекодавця накладено арешт).

Законом, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV).

Стаття 15 Закону України № 1952-IV визначає порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013р. № 868 (надалі - Порядок № 868).

Пунктом 1 Порядку № 868 передбачено, що цей порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна

Пункт 15 Порядку № 868 встановлює, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пункт 16 вказаного Порядку передбачає, що у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Згідно статті 19 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Пунктом 46 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації, права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Тобто, представником позивача подано необхідні документи згідно переліку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, відповідач посилається на наявність заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, на заявлене позивачем майно накладено арешт відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, однак, колегія суддів зазначає, що вказану заборону накладено вже після реєстрації договору іпотеки.

Пунктом 46 Порядку № 868 передбачено, що наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для відмови у державній реєстрації права власності з огляду на те, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо майна іпотекодавця, у державного реєстратора прав були відсутні, а відтак позовні вимоги в частині визнання рішення № 11455251 від 06.03.2014р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень протиправним та скасування вказаного рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, дійсно, вимога щодо зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відноситься до дискреційних повноважень.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять

Так, колегія суддів вважає, що суд, установивши порушення чинного законодавства України має обрати у своєму рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши протиправність та скасувавши рішення відповідача про відмову в реєстрації об'єктів нерухомого майна, мав скористатися наданим ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України правом вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача шляхом зобов'язання Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повторно розглянути подані позивачем документи та прийняти відповідне рішення за результатами їх розгляду.

Враховуючи викладене. Колегія суддів приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її в частині та прийняти в цій частині нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"- задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" задовольнити частково.

Зобов'зати Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності нежитлових приміщень (в групі приміщень № 50 а) (в літ. А), загальною площею - 92,20 (дев'яносто дві цілих дві десятих) кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ПАТ «ПроКредит Банк» та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.