Постанова № 41004256, 25.09.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1725/14

25 вересня 2014 року 17год. 25хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Петрійчук Т.П.

відповідача: представник Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ствига" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014 року №0000762200 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ствига» звернулося з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено йому грошове зобов'язання з податку на прибуток.

Позовні вимоги ґрунтуються на наступному.

Позивач надавав послуги по розробці суцільної (вибіркової) санітарної рубки лісопродукції на підставі договорів, укладених з Державним підприємством «Рокитнівське лісове господарство» та з Державним підприємством «Остківський лісгосп», на наданих ними ділянках. Для виконання цих робіт контрагенти передали ТОВ «Ствига» лісорубні квитки, в яких зазначені ділянки, на яких мають проводитися зазначені в договорах роботи. Таким чином, позивач здійснював законну господарську діяльність, а витрати, понесені для здійснення цієї діяльності, є витратами в розумінні ст.. 138 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що діяльність позивача по вирубці лісу є законною, здійснювалась на підставі договорів, актами виконаних робіт. Всі господарські операції підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами. Висновок акту перевірки, на підставі якого позивачу збільшено грошові зобов'язання, про те, що товариство відносило до витрат витрати, які не пов'язані з його господарською діяльністю, є передчасним і спростовується первинними бухгалтерськими документами, які були надані для перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні і наданих суду письмових запереченнях позов не визнав, обґрунтовуючи це тим, що позивач здійснював діяльність, яку не можна кваліфікувати як господарську, оскільки він не здійснював вирубку лісу незаконно без наявності лісорубних квитків. Така діяльність є забороненою законом, а тому витрати, понесені платником податку внаслідок такої діяльності, не відносяться до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. При цьому покликається на норми лісового законодавства, зокрема: постанову Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761, Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держкомлісгоспу, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 22.10.2010 року № 403, Закон «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»; норми Податкового кодексу, зазначені в акті перевірки.

Розглянувши доводи, викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ствига», за результатами якої складено акт від 17 квітня 2014 року №193/22/37587568 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ствига» код ЄДРПОУ 37587569 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.04.2011 по 21.03.2014».

Актом встановлено порушення вимог пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року № 0000762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 68361 грн.

Висновки акту перевірки вмотивовані тим, що ТОВ «Ствига» здійснювало діяльність без отримання лісорубного або лісового квитка, чим порушило ст.69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761, п.6.3, 6.4 Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держкомлісгоспу, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 22.10.2010 року № 403.В акті перевірки також має місце покликання на ст..1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та на ст.43 ГК України, відповідно до яких діяльність без спеціального дозволу, ліцензії є забороненою. Податковий орган на підставі вищезазначених норм законодавства прийшов до висновку, що діяльність, яка заборонена законом, не може вважатися господарською, а пов'язані з нею витрати згідно з підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не можна враховувати у податковому обліку підприємства.

Судом встановлено, що ТОВ «Ствига» відповідно до договору № 4 від 03.05.2014 року, укладеного між позивачем та Державним підприємством «Рокитнівське лісове господарство» надавало послуги по виконанню лісосічних, лісогосподарських, лісокультурних робіт на ділянках, переданих ДП «Рокитнівське лісове господарство» (п.1 договору); відповідно до договору № 12-2011 від 09 вересня 2011 року, укладеного між позивачем та Державним підприємством «Рокитнівське лісове господарство», - послуги по виконанню лісозаготівельних робіт, рубки, формування та оздоровлення лісів та інші рубки, пов'язані з веденням лісового господарства (п.1.2). В п.3.1 вищевказаних договорів зазначено, що строк виконання зобов'язань по даних договорах визначається згідно графіку та в термін, визначений лісорубним квитком .

На виконання умов договору договору № 4 від 03.05.2014 року Замовник передав позивачу лісуробні квитки № 36 від 17 березня 2011 року, № 49 від 04 травня 2011 року, № 74 від 04 травня 2011 року, № 81 від 17 червня 2011 року, № 94 від 19 липня 2011 року, № 110 від 10 серпня 2011 року, № 127 від 01 жовтня 2011 року, № 134 від 17 жовтня 2011 року, № 144 від 15 листопада 2011 року, № 148 від 15 листопада 2011 року, № 153 від 15 листопада 2011 року, № 154 від 15 листопада 2011 року, № 165 від 06 грудня 2011 року, № 166 від 06 грудня 2011 року.

Відповідно до договорів № 325, 326, 327 від 01 грудня 2011 року, № 328, 330, 331, 332, 333. 334, 335, 336, 337, 338, 339 та договору без номеру від 20 грудня 2011 року, укладених між позивачем і Державним підприємством «Остківський лісгосп», позивач виконував комплекс робіт по підготовці лісосіки, звалюванню дерев, обрубуванню гілля, трелювання деревини, зачистки лісосіки на підставі лісорубних квитків від 19 лютого 2011 року, від 25 жовтня 2011 року, від 07 грудня 2011 року, наданих Замовником.

Таким чином, діяльність позивача з надання послуг відповідно до вищезазначених договорів є цілком законною і повністю охоплюється поняттям господарської діяльності, визначеним п.14.1.36 Податкового кодексу України, згідно з яким господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Разом з тим, слід відмітити, що державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів відповідно до ст. 94 Лісового кодексу України здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

З огляду на ст. 94 Лісового кодексу України органи податкової служби не мають права контролю за законністю вирубування лісових ділянок, а також відсутнє таке право і в ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку і у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Виходячи зі змісту цієї статті, податковий орган під час перевірки ТОВ «Ствига» не мав права аналізувати діяльність ТОВ «Ствига» на предмет її відповідності лісовому чи природоохоронному законодавству, оскільки на нього не покладено контроль за дотриманням норм цього законодавства.

Контроль за законністю діяльності позивача, пов'язаної з виконанням зобов'язань по вищезазначених договорах, згідно зі ст. 94 Лісового кодексу України покладений на Замовників послуг по цих договорах.

Позивач не притягувався до відповідальності за ст. 105 Лісового кодексу України за незаконне вирубування, пошкодження дерев та чагарників.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, зхдійснювапних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Згідно з пп. 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відносяться витрати операційної діяльності, що включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідачем не доведено вчинення позивачем порушення норм Податкового кодексу.

Відповідно до п..138.4 ст.138 Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи в реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідачем не надано доказів визнання витрат позивача в інший звітний період, ніж зазначено в законі.

Пункт 138.8 Податкового кодексу встановлює склад витрат, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, які складають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг.

Відповідач не зазначає, які саме конкретно витрати позивача не відносяться до собівартості виконаних ним робіт.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем під час перевірки надано відповідачу всі первинні документи бухгалтерського обліку і звітності, які підтверджують витрати. В акті перевірки немає жодного покликання на відсутність таких документів. Лісорубні квитки, на відсутність яких покликається податковий орган, не відносяться до первинних бухгалтерських документів, так як вони не передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведеного, суд дійшов висновку, що визначальним фактором, для формування валових витрат є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані виконанням договірних зобов'язань, останні відповідають меті укладених договорів та підтверджують обґрунтованість визначення валових витрат. За таких обставин суд приходить до висновку, що проведення лісорубних робіт здійснено у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно, сформовані позивачем валові витрати вважаються підтвердженими.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що представлені до перевірки та надані суду документи (із долученням їх копій до матеріалів справи) та на підставі яких формувались дані податкової звітності з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у відповідні періоди, є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з них вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту фактичного здійснення лісорубних та інших робіт. Не спростовано відповідачем і господарський сенс таких операцій.

Первинні документи представлені до перевірки та надані суду містять усі необхідні для їх виду реквізити, судом досліджені акти виконаних робіт та акти прийняття виконаних робіт на лісозаготівлених роботах (а.с. 123-202). Документи дають можливість розкрити суть здійснюваних господарських операцій та відповідають вимогам закону. В силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Висновки відповідача про відсутність належним чином оформлених лісорубних квитків на час перевірки податкового органу, як на ознаку непов'язаності лісорубних робіт із господарською діяльністю позивача, судом до уваги не беруться. Суд зауважує, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідачем не доведено несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, відсутності фактичного здійснення таких робіт, що свідчить про необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З огляду на вищезазначене судом не встановлено порушення позивачем ТОВ «Ствига» податкового законодавства щодо формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст..72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено законодавчої обґрунтованості висновків, зроблених в акті перевірки від 17 квітня 2014 року №193/22/37587568.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняте відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає казаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин, наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області№ 0000762200 від 12.05.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 0000762200 від 12.05.2014 року №0000762200 Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ствига" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.

Запорожець А.Ю.