Ухвала суду № 4100318, 24.06.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 2-а-791/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Баранник Н.П.,

суддя Юхименко О.В.,

при секретарі Красоті А.О.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 11/86 від 15.09.2008р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 47 від 09.07.2008р.;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 50 від 28.07.2008р.;

відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 76 від 19.01.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Кіровограді, м. Кіровоград

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 31.10.2008р.

у справі № 2-а-791/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кіровограднафтопродукт»,

м. Кіровоград

до відповідача  Державної податкової інспекції в м. Кіровограді, м. Кіровоград

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Відкритим акціонерним товариством «Кіровограднафтопродукт» заявлено позов до Державної податкової інспекції в м. Кіровограді про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001212310/2 від 11.10.2004р. щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 2184042,93 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1092021,47 грн. (відповідно до уточнених позовних вимог).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 31.07.2008р. у даній справі скасовані рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2005р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2005р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001212310/2 від 11.10.2004р. щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2050270,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1025135,00 грн., а матеріали справи в цій частині направлені на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті ухвалені судові рішення залишені без змін.

За наслідками нового розгляду справи по суті, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2008р. у справі № 2-а-791/08 позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001212310/2 від 11.10.2004р. в частині донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 2050270,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1025135,00 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у ВАТ «Кіровограднафтопродукт» було право на відображення вартості придбаних у ТОВ «Енергофорум» векселів №№ 3207462001, 3207462002, 3207462003 у складі валових витрат, а при наявності такого права відповідно і підстави для включення суми податку на додану вартість в розмірі 2050270,00 грн. по відповідним операціям до податкового кредиту у березні 2003р., у відповідності з вимогами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Кіровограді подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2008р. у справі №2-а-791/08 та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги зводяться до того, що позивач безпідставно включив суму ПДВ по векселях №№ 3207462001, 3207462002, 3207462003 в розмірі 2050270,00 грн. у декларацію за березень 2003р. до складу податкового кредиту.

ВАТ «Кіровограднафтопродукт» в запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що постанова суду першої інстанції відповідає чинному законодавству і прийнята з всебічним, об'єктивним та повним з'ясуванням обставин справи. Зазначає зокрема, що у товариства було право на відображення вартості придбаних векселів у ТОВ «Енергофорум» у складі валових витрат, а при наявності такого права відповідно і підстави для включення суми ПДВ в розмірі 2050270,00 грн. до податкового кредиту у березні 2007р. Позивач просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2008р. у справі №2-а-791/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 24.06.2009р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 398 від 23.06.2009р. апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Оберіг».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 24.06.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Кіровограднафтопродукт» за період з 01.01.2003р. до 01.01.2004р., за наслідками чого складений акт від 28.05.2004р. № 120/23-1/03483275.

Перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість було встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2003р. в розділі І «Податкові зобов'язання» по рядку І «Операції, що оподатковуються за ставкою 20%» відображені:

- в колонці «А» - обсяги продажу без урахування ПДВ на суму 17401700,00 грн.;

- в колонці «Б» - сума ПДВ що складає 3433465,00 грн.

В ІІ розділі Декларації «Податковий кредит» по рядку 10.1 колонки «А» обсяги придбання без урахування ПДВ складають 16211280,00 грн., ПДВ в сумі 3241466,00 грн. Коригування податкових зобов'язань в сторону зменшення - 100000,00 грн.

Відкритим акціонерним товариством «Кіровограднафтопродукт» придбано у ТОВ «Агро» в лютому 2003 року, згідно договору від 27.02.2003р. № 27/02 скло оптичне БК-10 на загальну суму 12003552,00 грн. в тому числі ПДВ 2000592,00 грн. В оплату за скло ВАТ «Кіровограднафтопродукт», згідно акту № 1 від 06.03.2003р. в м. Кіровограді передало, а ТОВ «Агро» прийняло векселі №№ 723233011851, 723233011852, 723233011853, 723233011854 на загальну суму 12003552,00 грн., емітовані відкритим акціонерним товариством «Кіровограднафтопродукт». Дата складання векселів - 05.03.2003р.; дата погашення - за пред'явленням.

Як слідує з даних бухгалтерського обліку (картки УРП ТОВ фірма «Сава» та ТОВ «Агро» за 2003 рік по рахунку 62.1 «Короткострокові векселі видані у національній валюті») вказані векселі 06.03.2003р. передані товариством «Агро» товариству «Сава».

Згідно актів №№ 1-4 від 06.03.2003 р., в цей же день УРП ТОВ фірма «Сава» пред'явило їх до сплати товариству «Кіровограднафтопродукт».

В період з 07.03.2003р. по 04.04.2003р. зазначені векселі погашені відкритим акціонерним товариством «Кіровограднафтопродукт» шляхом перерахування грошових коштів українсько-російському підприємству ТОВ фірма «Сава».

УРП ТОВ фірма «Сава», як слідує з відповіді Державної податкової інспекції у м. Судак від 14.04.2004 р. № 300/7/23-103 та доданих до неї копій документів, ліквідоване за рішенням власника від 14.03.2003 р. (довідка про зняття з обліку платника податків форма № 12-ОПП, протокол зборів учасників спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Сава» від 14.03.2003 р. № 3). Рішення про скасування державної реєстрації УРП ТОВ фірми «Сава» № 518 прийняте виконавчим комітетом Судакської міської ради 27.10.2003 р.

Придбане у ТОВ «Агро» оптичне скло, згідно акту прийому-передачі ТМЦ № 1 від 05.03.2003р., реалізоване товариству «Енергофорум» на загальну суму 12301620,00 грн. в тому числі ПДВ 2050270,00 грн.

ТОВ «Енергофорум» розрахувалось з ВАТ «Кіровограднафтопродукт» векселями, емітованими ТОВ «Рекламне агентство «Бест» №№ 3207462001, 3207462002, 3207462003, договірною вартістю 10251350,00 грн. (номінальна вартість 10260000,0 грн.), крім того ПДВ - 2050270,00 грн. Дата складання векселів - 28.06.2001р.; дата погашення - за пред'явленням, але не раніше 01.04.2003р. За векселями, складеними 28.06.2001р., ТОВ

«Рекламне агентство «Бест» зобов'язувалось сплатити приватному підприємству

«Айвер-А». Згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.04.2004р. №7/23-0802, останній звіт товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Бест» наданий до ДПІ за травень 2001 року.

Згідно ст.13 Конвенції, якою запроваджено одноманітний закон про переказні і прості векселі, підписаною в Женеві 7 червня 1930 року, індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному на нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Статтею 16 Конвенції встановлено, що векселедавець переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Згідно ст. 77 Конвенції, зазначені положення застосовуються і до простих векселів. Дані про те, від кого ці векселі отримало підприємство «Сава» у векселях відсутні. Проте, незважаючи на відсутність безперервного ряду індосаментів на вищезазначених векселях, які б підтверджували їх перехід до фірми «Сава», УРП ТОВ фірма «Сава», згідно акту прийому-передачі векселів б/н від 04.03.2003 року, у місті Кіровограді передало ці векселі товариству «Енергофорум», а товариство «Енергофорум», в свою чергу, згідно акту прийому-передачі векселів б/н від 04.03.2003 року, також у місті Кіровограді передало їх відкритому акціонерному товариству «Кіровограднафтопродукт».

Згідно наданих для перевірки копій векселів №№ 3207462001, 3207462002, 3207462003 вони не містять безперервного ряду індосаментів; на зворотному боці векселів є тільки підписи засвідчені печаткою ПП «Айвер-А»; подальший перехід векселів до УРП ТОВ «Сава», ТОВ «Енергофорум» відсутній (ніяким чином не засвідчений).

Суму ПДВ по цих векселях в розмірі 2050270,00 грн. ВАТ «Кіровограднафтопродукт» безпідставно включило у декларацію за березень 2003 року до складу податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Кіровограднафтопродукт» не придбавало у ТОВ «Енергофорум» товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Це підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства, декларацією про податок на прибуток за 1-й квартал 2003 року.

Вартість отриманих від ТОВ «Енергофорум» векселів в сумі 10251350,00 грн. без ПДВ облікована не як товар, робота або послуга, а як цінний папір по бухгалтерському рахунку 34.1 «Короткострокові векселі одержані у національній валюті». До складу валових витрат вартість цих векселів також не включалась; це додатково свідчить про те, що отримані векселі не є товаром (роботами, послугами), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Зазначені векселі отримані як засіб платежу. Відповідно, при відсутності витрат у підприємства відсутнє право на податковий кредит.

У зв'язку з цим, на підставі п.п.4.2.2 «б» п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Відкритому акціонерному товариству «Кіровограднафтопродукт» донараховується податок на додану вартість за березень 2003р. в сумі 2050270,00 грн.

На підставі акта перевірки від 28.05.2004р. №120/23-1/03483275 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212310/0 від 03.06.2004р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3297448,35 грн., у т.ч. 2198298,90 грн. основного платежу та 1099149,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками апеляційного узгодження, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212310/1 від 23.07.2004р.

В подальшому, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212310/2 від 11.10.2004р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3276064,40 грн., у т.ч. 2184042,93 грн. основного платежу та 1092021,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вимога про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення і стала предметом спору.

Позивач не погоджується із висновком податкового органу про безпідставність включення підприємством у декларацію за березень 2003р. до складу податкового кредиту суму ПДВ по векселях в розмірі 2050270,00 грн., посилаючись на наступні обставини. За договором №3/03/03-Б від 03.03.2003р., укладеного між ВАТ «Кіровограднафтопродукт» і ТОВ «Енергофорум» та додаткової угоди до цього договору від 04.03.2003р., розрахунки відбуваються заліком переданого від однієї сторони до другої сторони товару. У даному випадку, цінні папери, які ВАТ «Кіровограднафтопродукт» отримало в обмін на скло в даній господарській операції, виступають товаром, і підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах. Податкові накладні, які видані ТОВ «Енергофорум», оформлені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі одержаних податкових накладних №№ 57, 58, 59 від 04.03.2003р. підприємство віднесло в березні 2003р. до складу податкового кредиту суму 2050270,00 грн. На думку позивача, невідображення підприємством вартості векселів у складі валових витрат є помилковим, а при наявності такого права підстави для зменшення податкового кредиту відсутні.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає , що у відповідності з п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з п.1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.31 ст.1 цього Закону встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до абз. 3 п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин), векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

За змістом п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Згідно ст.13 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930р., індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Статтею 16 Конвенції передбачено, що власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Статтею 77 Конвенції визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

За ст.76 Конвенції, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданих для перевірки копій векселів №№ 3207462001, 3207462002, 3207462003 вони не містять безперервного ряду індосаментів; на зворотньому боці векселів є тільки підписи засвідчені печаткою ПП «Айвер-А»; подальший перехід векселів до УРП ТОВ «Сава», ТОВ «Енергофорум» відсутній (ніяким чином не засвідчений).

Суд погоджується з висновком податкового органу про те, що суму ПДВ по цих векселях в розмірі 2050270,00 грн. ВАТ «Кіровограднафтопродукт» безпідставно включило у декларацію за березень 2003р. до складу податкового кредиту.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

ВАТ «Кіровограднафтопродукт» не придбавало у ТОВ «Енергофорум» товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Зазначене підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства, декларацією про податок на прибуток за 1-й квартал 2003р.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що вартість отриманих позивачем від ТОВ «Енергофорум» векселів в сумі 10251350,00 грн. без ПДВ облікована не як товар, робота або послуга, а як цінний папір по бухгалтерському рахунку 34.1 «Короткострокові векселі одержані у національній валюті». До складу валових витрат вартість цих векселів також не включалась. Це додатково свідчить про те, що отримані векселі не є товаром (роботами, послугами), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Таким чином, слід вважати, зазначені векселі отримані як засіб платежу. Відповідно, при відсутності витрат у підприємства відсутнє право на податковий кредит.

ВАТ «Кіровограднафтопродукт» не відносило вартість векселів до складу валових витрат у декларації по податку на прибуток, пояснюючи це помилкою в бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, відповідно до п.10.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено звільнення від відповідальності платника податку в разі порушення ним вимоги щодо достовірності обчислення податку внаслідок помилки. Отже, чинним податковим законодавством відповідальність платника податку не ставиться у залежність від причин подання недостовірних відомостей.

У зв'язку з цим, на підставі п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачеві правомірно донараховано податок на додану вартість за березень 2003р. в сумі 2050270,00 грн. та, відповідно, застосовані штрафні санкції.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч ст.71 КАС України позивачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме, наявності підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001212310/2 від 11.10.2004р. щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2050270,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1025135,00 грн. В той же час відповідачем доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржувану постанову суду слід скасувати як таку, що прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 195, 198п.3, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Кіровограді, м. Кіровоград задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2008р. у справі №2-а-791/08 скасувати.

У задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001212310/2 від 11.10.2004р. щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2050270,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1025135,00 грн. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено - 06.07.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

  Суддя Н.П. Баранник

Суддя О.В. Юхименко