Постанова № 41002561, 13.10.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року Справа № П/811/3257/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді - Нагібіної Г.П.

при секретарі - Дигас В.М.

за участю:

представника позивача - Міщенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Бантишівський щебінь" звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.27), про:

- визнання протиправним та скасування наказу Новоукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 08.09.2014 р. №176 "Про проведення позапланової виїзної перевірки в ТОВ "Бантишівський щебінь";

- визнання протиправним рішення Новоукраїнської ОДПІ ГУ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 15.09.2014 р. №1751/200/35712447 «Про застосування адміністративного арешту у вигляду зупинення операцій на рахунках платника податків».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Бантишівський щебінь" зазначає, що у Новоукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не було законних підстав для винесення наказу про проведення позапланової перевірки, оскільки товариство надало відповіді на запити податкового органу, із зазначенням про невідповідність запитів вимогам Податкового Кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх з підстав зазначених у позову та письмових поясненнях.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Бантишівський щебінь" (далі - позивач) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОП Серія АГ №152827 та зареєстроване в Ново українській ОДПІ як платник податків (а.с.9-13).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Новоукраїнська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (далі відповідач), в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення, якого оскаржені.

Податковим органом на адресу позивача направлено запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження від 21.02.2014 року №355/2200, в якому податковий орган зазначив про те, що у разі неподання протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту перелічених у запиті документів буде вирішуватись питання про проведення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки, який отримано позивачем 05.03.2014 р. (а.с.43).

Позивачем до податкового органу направлено відповідь на інформаційний запит від 21.02.2014 року №355/2200, який зареєстровано в податковому органі 19.03.2014 р. (а.с.44-45) із зазначенням про невідповідність інформаційного запиту вимогам статті 73 Податкового Кодексу України.

Податковим органом на адресу позивача направлено запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження від 04.03.2014 року №356/2200 (а.с.46), який позивач отримав 05.03.2014 р. (а.с.46), на який позивач надав відповідь про невідповідність такого запиту вимогам Податкового Кодексу України (а.с.47-48).

Податковий орган втретє направив запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження від 07.08.2014 р. №1540/2200, на який позивач знову відповів про невідповідність запиту вимогам Податкового Кодексу України (а.с.50-51).

Новоукраїнською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено наказ №176 від 08.09.2014 року "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки в ТОВ «Бантишівський щебінь»" згідно якого прийнято рішення провести позапланову невиїзну перевірку по взаємовідносинах з ТОВ "Порт-АЛ» , ТОВ «фаст Крейг ЛТД», ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «строй буд 2013», ПП «ІТ Спецпроммонтаж», ТОВ «Інтер-Континент Груп» з 10 вересня 2014 р. та встановлено тривалість перевірки 10 днів (а.с.15, далі оскаржуваний наказ).

Отримавши даний наказ, ТОВ «Бантишівський щебінь» звернулось до відповідача з заявою про перенесення дати проведення позапланової перевірки на 15 вересня 2014 р. (а.с.52).

Новоукраїнською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, враховуючи лист позивача, винесено наказ №178 від 10.09.2014 року "Про зміну дати початку проведення позапланової документальної перевірки в ТОВ «Бантишівський щебінь», яким перенесено початок проведення перевірки на 15 вересня 2014 р. (а.с.53).

Уповноважені посадові особи Новоукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області 15.09.2014 р. прибули до позивача для проведення перевірки, однак директор та головний бухгалтер ТОВ "Бантишівський щебінь" відмовилися від підписання направлень на перевірку, про що складено акт №5/2200/35712447 від 15.09.2014 р. про відмову від підписання направлення на перевірку (а.с.106). Також, позивач відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, виклавши у листах №125 та №126 від 15.09.2014 р. відповідні пояснення. Факт відмови службових осіб ТОВ "Бантишівський щебінь" у допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки засвідчений відповідним актом №4/2200/35712447 від 15.09.2014 р., складеним останніми. (а.с.104).

У зв'язку з недопуском до проведення до перевірки відповідач прийняв рішення від 15.09.2014 р. №1751/200/35712447 «Про застосування аміністративного арешту у вигляду зупинення операцій на рахунках платника податків» (а.с.30-31, далі оскаржуване рішення).

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу та рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.

Позивач, як на протиправність оскаржуваного наказу, посилається на те, що усі запити не відповідали вимогам Податкового Кодексу України, а тому, відповідати на такі запити позивач не був зобов'язаний, оскільки не вбачав підстав через які податковий орган просить надати податкові документи.

У відповідях за обов'язкові запити позивач зазначав про те, що податковий орган як на підставу отримання запитуваних відомостей посилається на п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 ПК України та на Наказ Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013 р. №245/ДСК, які, як, на йому думку, не дають право податковому органу на отримання документів та їх копій в тому числі і через відсутність підстав та обставин, наявність яких обов'язкова для надіслання запитів.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України), контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Підпунктами 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В зв'язку з реалізацією вищезазначених повноважень відповідач направив позивачу запити в яких просив надати інформацію та пояснення, а також в запитах зазначено про те, що у разі ненадання відповіді на обов'язковий запит, податковий орган має право призначити позапланову перевірку.

У кожному із зазначених запитів контролюючий орган зобов'язував позивача надати інформацію та її документальне підтвердження стосовно господарських відносин з контрагентами.

В зазначених нормах не міститься визначення повноти інформації, яку платник податків має надати у відповідь на письмовий запит контролюючого органу. Водночас зазначена норма зобов'язує платника податків надати окрім пояснень їх документальні підтвердження.

Отже, вищезазначена норма ПК України наділяє правом податковий орган у разі отримання інформації про можливі порушення платником податків, звернутись до такого платника податків із відповідним запитом.

В зв'язку з реалізацією вищезазначених повноважень відповідач направив позивачу запити в яких просив надати інформацію та пояснення, а також в запитах зазначено про те, що у разі ненадання відповіді на обов'язковий запит, податковий орган має право призначити позапланову перевірку.

У кожному із зазначених запитів контролюючий орган зобов'язував позивача надати інформацію та її документальне підтвердження стосовно господарських відносин з контрагентами.

В зазначеній нормі не міститься визначення повноти інформації, яку платник податків має надати у відповідь на письмовий запит контролюючого органу. Водночас зазначена норма зобов'язує платника податків надати окрім пояснень їх документальні підтвердження.

Представник позивача, як на протиправність оскаржуваного наказу, зазначив про те, що запити підписані не уповноваженою особою та на посилання податкового органу на статтю 78 ПК України, в редакції, яка була нечинною на час здійснення запиту.

Так, два із трьох запитів підписані «ОСОБА_3 як заступником начальника Новоукраїнської ОДП Кіровоградської області ДПС», в той час, як станом на день підписання даних запитів територіальним органом податкової служби є Новоукраїнська ОДПІ ГУ Міндоходів в Кіровоградській області. Дані запити здійснені за фірмовому бланку Новоукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, і при наданні відповіді дані обставини не були зазначені у відповідях, як на підставу відмови у наданні витребуваної інформації, тобто, позивач розумів який орган звернувся до нього із запитом і кому необхідно надати відповідь.

Зазначення у запитах пункту 78.1.1 статті 78 ПК України в редакції зміненій станом на день складання запитів, як на думку суду, не може бути підставою для визнання протиправним оскаржуваного наказу.

Отже, як на думку суду, технічні недоліки запитів не можуть ставити в залежність правомірність винесення наказу, а можуть лише свідчить не наявність некомпетентності посадової особи податкового органу, яка їх складала.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Приписами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Більш того, лист ТОВ «Бантишівський щебінь» від 10.09.2014 р. про перенесення терміну проведення перевірки, як на думку суду, є фактичне визнання права податкового органу на проведення такої перевірки.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Стосовно оскаржуваного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Після складання актів про не допуск посадових осіб до проведення перевірки, відповідач прийняв рішення від 15.09.2014 р. №1751/200/35712447 «Про застосування адміністративного арешту у вигляду зупинення операцій на рахунках платника податків», яким вирішено звернутись до суду із заявою про застосування арешту у вигляду зупинення операцій на рахунках відповідача.

Посилаючись на ці обставини, Новоукраїнська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків ТОВ "Бантишівський щебінь" та про зобов'язання ТОВ "Бантишівський щебінь" допустити працівників Новоукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та надати всі необхідні для проведення перевірки документи.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 29.09.2014 р. позовні вимоги Новоукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області задоволено частково, накладено адміністративний арешт на кошти ТОВ "Бантишівський щебінь", що знаходяться на рахунках у банках (а.с.86-89).

Отже, оскаржуване рішення від 15.09.2014 р. №1751/200/35712447 «Про застосування адміністративного арешту у вигляду зупинення операцій на рахунках платника податків» було фактично реалізовано відповідачем шляхом звернення до суду податкового органу з відповідним позовом.

Згідно з абзацами 2, 3 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Як передбачено підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Враховуючи зазначене, відповідач мав повноваження на винесення оскаржуваного рішення, як на підставу для звернення до суду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року N 6-зп у справі громадянки ОСОБА_4 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи Конституційний Суд установив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді (абзац перший пункту 1 резолютивної частини). Тобто, під час розгляду справи в суді необхідною умовою є встановлення порушеного права, яке підлягає відновленню саме за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є субєктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Ні в позовній заяві, ні в поясненнях до адміністративного позову позивачем не зазначено про те, яке право позивача оскаржуваним рішенням порушується.

Під час розгляду справи представник позивач зазначав, що порушення його права полягає у застосуванні арешту на кошти позивача.

Такі посилання позивача суд оцінює критично, оскільки перевірці на відповідність вимог закону підлягає оскаржуване рішення на час його прийняття та відповідність його вимогам закону, а не його правові наслідки у формі звернення до суду.

З огляду на те, що позивач не довід обставин, які б свідчили про порушення відповідачем його особистих прав чи інтересів винесенням рішення про намір звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні позову і в цій частині.

Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення в повномі обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст виготовлено 16.10.2014 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна