Ухвала суду № 41001869, 21.10.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 679/2672/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1522/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Баса О.Г.

суддів: Карпусь С.А., Матковської Л.О.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю: ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду від 19 травня 2014 року за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" (далі КП НМР «ЖКО»), звертаючись до суду з вказаним позовом зазначало, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані і проживають в АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, що надаються КП НМР «ЖКО». Між ними встановилися зобов'язальні відносини з приводу надання цих послуг. Проте відповідачі своїх зобов'язань щодо оплати послуг належним чином не виконують у зв'язку з чим станом на 01.10.2013 року утворилась заборгованість в сумі 7670,57 грн. за період з 01.11.2006 р. по 01.10.2013 р.. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на його користь вказану заборгованість, судові витрати та зобов'язати відповідачів укласти з КП НМР «ЖКО» договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 16 квітня 2014 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3.

Рішенням Нетішинського міського суду від 19 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" 2951 грн. 62 коп. заборгованості за надані

_______________

Головуючий у першій інстанції - Стасюк Р.М. Провадження № 22-ц/792/1522/14

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 43

послуги, 88 грн. 27 коп. судових витрат, а всього 3039 грн. 89 коп..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" 488 грн. 31 коп. заборгованості за надані послуги, 14 грн. 61 коп. судових витрат, а всього 502 грн. 92 коп..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" 4230 грн. 64 коп. заборгованості за надані послуги, 126 грн. 51 коп. судових витрат, а всього 4357 грн. 15 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В своїх апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають рішення суду незаконним, просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП НМР «ЖКО» в повному обсязі. Посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність його висновків цим обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суд не врахував, що власниками квартир не приймалось рішень про передачу будинку АДРЕСА_1 на баланс КП НМР «ЖКО». Згідно правовстановлюючих документів підприємство створено виключно для утримання об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, а не для надання житлово-комунальних послуг співвласникам багатоквартирних будинків. Між ними та КП НМР «ЖКО» відсутні будь-які договірні відносини, тому будь-які претензії щодо відшкодування збитків завданих порушенням зобов'язання є безпідставними в зв'язку з відсутністю самих зобов'язань. Суд не застосував позовну давність. Вони не вчиняли дій, які б свідчили про визнання боргу перед позивачем.

В заперечені на апеляційні скарги комунальне підприємство НМР «ЖКО», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просило відхилити їх доводи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з'явились, що не є перешкодою розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 13 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтями 20,21 цього Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема передбачено, що обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно п.2 ст. 10 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи споживачами житлово-комунальних послуг, відповідно як власник та як користувачі жилого приміщення в багатоквартирному будинку, а саме: квартири АДРЕСА_1, не сплачують своєчасно та в повному обсязі встановлені платежі, пов'язані з обслуговуванням та утриманням позивачем вказаного будинку і прибудинкової території, внаслідок чого виникла заборгованість перед КП Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання», що підлягає стягненню з останніх в розмірі, визначеному позивачем і який відповідачами не спростований.

Такі висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

Згідно договору купівлі-продажу від 6 жовтня 1995 року ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 по 10 квітня 2008 року, а з 11 квітня 2008 року власником квартири є ОСОБА_3, про що свідчать відомості інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно. За даними поквартирної картки ОСОБА_1 був зареєстрованим у цьому житловому приміщенні з 18.01.1996 року по 23.02.2011 року та з 19.10.2012 року по даний час. Його дружина ОСОБА_2 зареєстрована разом з ним з 19.10.2012 року по даний час.

Вказаний житловий багатоквартирний будинок знаходиться на обслуговуванні в комунальному підприємстві Нетішинської міської ради „Житлово-комунальне об'єднання", яке надає послуги по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.07.2001 року та статутом КП Нетішинської міської ради „Житлово-комунальне об'єднання".

Відповідачі фактично є споживачами послуг по обслуговуванню будинку та прибудинкової території, проте своїх обов'язків по оплаті за вказані послуги за період з 01.11.2006 року по вересень 2013 року виконували неналежне, у зв'язку з чим станом на 01 жовтня 2013 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 7670,57 грн., що підтверджується тарифами на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, випискою особового рахунку № НОМЕР_1 та розрахунком суми боргу (а.с. 44-45). Відповідачі не спростували зазначеного розміру заборгованості.

Відповідно до вимог ст.ст. 156,162 Житлового кодексу України, власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно та у встановлені строки вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням і відповідно нести витрати за надані послуги.

Правильно встановивши дійсні обставини та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції, не знайшовши законних підстав для застосування позовної давності, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення заборгованості за надані позивачем послуги.

В іншій частині рішення суду щодо відмови про спонукання до укладення договору на надання житлового-комунальних послуг не оскаржується та відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України не переглядається.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що матеріалами справи не підтверджується переривання строку позовної давності вчиненням ними, відповідачами, дій про визнання заборгованості, не заслуговують уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За правилами ст. 264 ЦК України переривання позовної давності можливе лише в межах позовної давності, а не за її межами. Переривання передбачає наявність двох строків позовної давності - до переривання та після нього, після переривання позовна давність починає перебіг заново. Отже, новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 на вказану квартиру в період з 01.11.2006 року по 01.10.2013 року існувала заборгованість. В цей період часу відповідачами у жовтні 2007 року, в січні 2008 року, в серпні 2008 року, в січні 2009 року, в січні 2010 року, в лютому 2011 року, в березні 2011 року та в січні 2013 року були здійснені платежі за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території (а.с. 8-12), тому строк позовної давності перервався відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України. За таких обставин суд першої інстанції не мав законних підстав для застосування позовної давності.

В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачі у вказані періоди проводили поточну оплату за надані житлово-комунальні послуги і таких відомостей вони не навели ні в своїх запереченнях на позов, ні в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем усього об'єму послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Тобто цим Законом урегульований порядок дій споживача послуг у разі ненадання їх або надання неналежної якості. Як видно з матеріалів справи, відповідачі звертались з актом-претензією на адресу позивача лише 31.10.2013 року, на що отримали мотивовану відмову, з якою погодились. ( а.с. 24). Інших актів-претензій від них не надходило.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Фактичне надання послуг позивачем та їх отримання відповідачами саме свідчать про виникнення між ними зобов'язальних правовідносин і є підставою позивачу вимагати оплати наданих ним послуг, що спростовує доводи відповідачів про відсутність між ними будь-яких договірних відносин.

Відсутність у позивача державного акту на право власності чи користування земельною ділянкою не свідчить про те, що послуги з обслуговування прибудинкової території не надавались і не є підставою для звільнення відповідачів від оплати даного виду комунальних послуг. В судовому засіданні представник позивача вказала, що дійсно державні акти на прибудинкові території не виготовлені, однак послуги по прибиранню прибудинкових територій надавались штатними двірниками. Цих обставин не заперечував відповідач ОСОБА_1, вказавши, що такі послуги надаються комунальним підприємством з власної ініціативи, а тому повинні оплачуватися з місцевого бюджету.

Згідно даних позивача, викладених в довідці від 13.02.2014 року № 01-18/24 житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває на балансі цього підприємства з 2001 року по даний час. Об'єктивно ці відомості підтверджуються копією наказу № 550 від 04.07.2001 року НАЕК „Енергоатом" про передачу у власність територіальної громади м. Нетішина об'єктів відомчого житлового фонду з балансу ВП „Хмельницька АЕС", переліком відомчого житлового фонду, що передається, який є додатком до зазначеного наказу, актом приймання-передачі житлового будинку від 9 липня 2001 року між ЖКУ ВП ХАЕС та житлово-комунальним об'єднанням.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги, в тому числі й посилання на те, що позивачем не надавались послуги з дератизації та дезінсекції, оскільки таке не знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Нетішинського міського суду від 19 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь