Рішення № 41001642, 16.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 918/1349/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"

до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія"

про стягнення заборгованості в сумі 80 522 грн. 78 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Пількевич В.В., довіреність №14-136 від 13 травня 2014 року;

від відповідача - Павлишина Н.В., довіреність №13 від 13 січня 2014 року.

В судовому засіданні 16 жовтня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" (далі - КП "Дубнокомуненергія", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 80 522 грн. 78 коп., з яких 1 695 грн. 66 коп. - інфляційні, 7 845 грн. 23 коп. - 3% річних, 30 997 грн. 05 коп. - пені, 39 984 грн. 84 коп. - штрафу.

Позивач посилається на те, що 28 серпня 2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Дубнокомуненергія" був укладений договір №12/551-БО-28 купівлі-продажу природного газу. Згідно умов договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємством, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Ухвалою суду від 18 вересня 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/1349/14, розгляд якої призначено на 30 вересня 2014 року.

Ухвалою суду від 30 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 16 жовтня 2014 року у зв'язку з неявкою сторін.

10 жовтня 2014 року від відповідача надійшов відзив №988 від 14.10.2014р. на позовну заяву, з якого вбачається, що суму інфляційних у розмірі 1 695 грн. 66 коп. та 3% річних у розмірі 7 845 грн. 23 коп. КП "Дубнокомуненергія" визнає. Крім того просить суд застосувати положення п.3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій на 90%, вважаючи їх надмірними у порівнянні із сумою боргу, так як заборгованість відповідача за природний газ утворюється внаслідок невідшкодування йому державою різниці в тарифах. Зазначає, що однією із причин несвоєчасного розрахунку за спожитий природний газ являється тяжкий фінансовий стан підприємства. Відповідно до фінансового звіту підприємство являється збитковим. Звертає увагу суду на те, що КП "Дубнокомуненергія" ради не відшкодовано різницю в тарифах на теплову енергію.

Представник позивача в судовому засіданні 16 жовтня 2014 року позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 1 695 грн. 66 коп. та 3% річних у розмірі 7 845 грн. 23 коп. визнала, однак просила зменшити розмір пені та штрафу на 90%.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі Продавець) та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" (надалі Покупець) укладено договір №12/551-БО-28 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємством, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору (далі Договір, а.с.11-16).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 730 тис. куб. м. (сімсот тридцять тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): жовтень - 100; листопад - 270; грудень - 360; IV кв. - 730.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305, 60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61, 12 грн., всього з ПДВ - 366, 72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884, 78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776, 96 грн., всього з ПДВ - 4 661, 74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що на момент закінчення строку дії Договору, Продавцем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено природного газу в об'ємі 538, 254 тис.куб.м на загальну суму 2 509198,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.17-19). Однак, відповідач зобов'язання за договором виконав невчасно.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 30 997 грн. 05 коп. та штрафу 39 984 грн. 84 коп. судом враховується наступне.

Згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку пені, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що останній був здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по спірному періоду за жовтень -грудень 2012 року.

Таким чином, позивач при розрахунку пені за жовтень - грудень 2012 року помилково брав в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір пені становить 27 278 грн. 05 коп..

При цьому, суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 83 ГПК України, здійснити зменшення зазначеної суми пені з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма також міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши в сукупності обставини щодо майнового стану відповідача, враховуючи статус боржника, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, зважаючи на невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання, наданого населенню, а також з огляду на розмір інфляційних втрат та річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір загальної суми пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто пені з 27 402 грн. 45 коп. до 13 639 грн. 03 коп. та штрафу 39 984 грн. 84 коп. до 19 992 грн. 42 коп..

На підставі наведеного задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 13 639 грн. 22 коп. пені та 19 992 грн. 42 коп. штрафу. У решті заявлених до стягнення пені та штрафу у позові необхідно відмовити.

На підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 7 845 грн. 23 коп. на відповідні суми заборгованості (з урахуванням часткового погашення відповідачем боргу).

Водночас з наданого позивачем розрахунку 3% річних, який міститься у матеріалах справи (а.с.8 -10), вбачається, що останній був здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 ЦК України.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Водночас з наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Посилання представника позивача у своїх поясненнях на приписи частини 4 статті 232 ГК України, яка встановлює нарахування відсотків по день сплати суми заборгованості кредитору, не беруться судом до уваги, оскільки у даній нормі закріплено порядок нарахування відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, встановлені статтею 536 ЦК України. Проте три проценти річних, які заявлені до стягнення позивачем, визначені частиною 2 статті 625 ЦК України, а відтак мають іншу правову природу, що виключає можливість застосування до них положень частини 4 статті 232 ГК України.

У той же час суд не може погодитися з розрахунком трьох процентів річних, який був наданих представником відповідача (а.с.8-10), оскільки цей розрахунок містить арифметичні помилки.

Крім того, суд зауважує, що позивачем при розрахунку 3% річних помилково брав у розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості у жовтні-грудні 2012 року, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір 3% річних становить 7 179 грн. 59 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 7 845 грн. 23 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 7 194 грн. 01 коп..

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків у розмірі 1 695 грн. 66 коп. - інфляційні втрати.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Суд здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат встановив, що останній становить - 3 204 грн. 13 коп., при заявленому - 1 695 грн. 66 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, відтак задоволенню підлягає заявлений позивачем до стягнення розмір 1 695 грн. 66 коп..

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" підлягають задоволенню в частині стягнення 13 639 грн. 03 коп. - пені, 19 992 грн. 42 коп. - штрафу, 7 179 грн. 59 коп. - 3% річних, 1 695 грн. 66 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до п.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1727 грн. 51 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. К. Острозького, 23, код ЄДРПОУ 13971076) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 13 639 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 03 коп. - пені, 19 992 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 42 коп. - штрафу, 7 179 (сім тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 59 коп. - 3% річних, 1 695 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять) грн. 66 коп. - інфляційних втрат, а також 1 727 (одну тисячу сімсот двадцять сім) грн. 51 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 21.10.2014р.

Cуддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б. Химельницького, 6);

3- відповідачу рекомендованим (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. К. Острозького, 23).